1755
Шельф без ручки
— Енергетика
Днями російський Фонд «Інститут енергетики і фінансів» оприлюднив проект доповіді для президента Росії Володимира Путіна про ресурси Чорноморського шельфу. Експерти Фонду дійшли висновку, що «вуглеводневі ресурси Чорноморського шельфу оцінюються в 435,1 млн тонн нафти і 1,97 трлн кубометрів газу».
Запаси, нібито, розподілилися таким чином: шельф Азовського моря – 25,3 млн тонн нафти і 388 млрд кубометрів газу; Прикерченської зони – 126,8 млн тонн нафти і 321,2 млрд кубометрів газу; Північно-Західній частині – 50,4 млн тонн нафти і 495,7 млрд кубометрів газу. Ресурси глибоководної частини шельфу вони оцінили в 232,6 млн тонн нафти і 766,6 млрд кубометрів газу.
Гра цифр
Подібні цифри викликають певний скепсис у фахівців. «Таких мільйонів тонн нафти там точно немає, тому що Чорноморський шельф більше газовий, або точніше, газово-конденсатний», – пояснює Володимир Плечун, колишній перший заступник генерального директора ПАТ «Чорноморнафтогаз». Компанія розробляє шість газових родовищ і тільки одне нафтове, і досі там видобувалося не більше 10 000 тонн нафти на рік.
«Є три основні категорії визначення запасів: розвідані, підтверджені і розроблювані. Так от, на сьогодні щодо Чорноморського шельфу у нас є підтверджені запаси тільки на 5% території. Все інше потрібно бурити, бурити і бурити. Ну, пройшла геодезія, сказали: так, ось ці порожнечі дуже схоже, що газові. Другий етап – потрібно підтвердити, там газ або вода, або газовий конденсат. Повинна бути встановлена вишка та пробурена свердловина, потрібні геологорозвідувальні роботи», – описує нинішню ситуацію із запасами Плечун.
За даними президента Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександра Тодійчука, загальний обсяг запасів Чорноморського шельфу можна оцінити в 66 млрд кубометрів газу і 22 млн тонн нафти, перспективні – 73 млрд кубометрів газу і 51 млн тонн нафти. За оперативними даними НАК «Нафтогаз України» – і того менше. У зоні доступності є 48 млрд кубів газу і 3 млн тонн нафти.
Стриманий оптимізм світових гігантів
Закордонні компанії теж вельми прагматично дивилися на український шельф. Наприклад, італійська Eni і французька EDF, які збиралися розробляти чотири ділянки: Маяковий, площі Абіха і Кавказька, і найбільш нафтоносну частину шельфу – структуру Суботіна, в базовому сценарії прописали 2 млн тонн на рік, в оптимістичному – 3 млн тонн. І те, якщо знайдуть такі поклади. Інвестиції в проект оцінювалися на рівні $4 млрд, а працювати вони там збиралися не менше 50 років з можливістю пролонгації. 7 листопада 2013 року Eni і EDF підписали угоду про розділ продукції з «Чорноморнафтогазом» і компанією «Води України» саме на таких умовах.
Угоду про розділ продукції по газу на Скіфській площі глибоководного шельфу ще в кінці 2013 року Україна планувала підписати з консорціумом компаній на чолі з американською ExxonMobil. Туди увійшли також британсько-голландська Shell і румунський Petron. Прогнозований щорічний обсяг видобутку газу повинен був скласти до 3-4 млрд кубометрів на рік. Однак у березні нинішнього року Exxon Mobil прийняла рішення відкласти розвідку на українській частині Чорного моря у зв’язку з нестабільною політичною ситуацією. Тому на сьогодні найперспективнішим є Одеське родовище, що давно розробляється. Підтверджені запаси там становлять 25 млрд кубів газу. А все інше – «потрібно бурити».
Відібраному вірити
Досі всі роботи з розвідки та буріння на шельфі фінансувала Україна через НАК «Нафтогаз України». Після анексії Криму Росією «Чорноморнафтогаз», як і весь шельф, самопроголошена кримська влада націоналізувала. Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан назвав загальну суму втрат України від націоналізації нафтогазового господарства Криму – $40 млрд. Сьогодні в головному офісі НАК «Нафтогаз України», чиєю 100-ю% донькою є «Чорноморнафтогаз», фахівці шукають документи і деталізують втрати. Знайдений нещодавно під Києвом 41 мішок з документами компанії напевно допоможе це зробити. Папери загадково зникли з офісу в кінці лютого.
«Чорноморнафтогазу» належать ліцензії на 17 родовищ, а також чотири плавучі бурові установки, стаціонарні платформи, виробничі бази та технологічний флот, у тому числі і підводний трубоукладач. Величезна кількість грошей була витрачена на потенційне підвищення обсягів видобутку газу та нафти. У 2013 році видобуток газу збільшився на 40,6%, до 1,65 млрд кубометрів, а до 2015-го він мав становити 3 млрд кубів», – уточнює Олександр Тодійчук. До речі, знамениті «вишки Бойка», які працюють в Криму, купувалися за кредитні кошти, надані НАКом, і, відповідно, мають бути повернені йому.
Безгоспні активи
Сьогодні розробка шельфу не ведеться, всі проекти заморожені. Спочатку Крим погрожував одразу ж після націоналізації продати «Чорноморнафтогаз» російському «Газпрому».
Але останній не поспішає приростати чорноморськими активами. Влада окупованого півострова вже прийняла рішення про перегляд угод про розподіл продукції – як підписаної Україною з Eni і EDF, так і тієї, яку тільки планувалося підписати з ExxonMobil. У разі відмови компаній від своїх інвестиційних зобов’язань Крим погрожує виставити їхні частки на повторні аукціони.
Загрози, м’яко кажучи, сумнівні. Враховуючи той факт, що світова спільнота не визнала анексію Криму і не вважає його законною територією Росії, навряд чи на шельф прийдуть якісь інші компанії. США і Канада навіть ввели санкції проти «Чорноморнафтогазу» і цілого ряду кримських чиновників. Якщо якійсь зарубіжній компанії захочеться вести бізнес на території Криму, то вона повинна пам’ятати про це. Санкції передбачають блокування всіх фінансових операцій осіб і компаній, щодо яких вони введені, а також забороняють громадянами США та Канади вести бізнес з фігурантами списку.
Теоретично Eni і EDF можуть звернутися до Російської Федерації з проханням забезпечити їм умови для виконання угод, досягнутих з українською стороною. У разі відмови компанії можуть звернутися до міжнародного арбітражу з проханням усунути перешкоди для виконання ними інвестиційних зобов’язань. «Однак обсяги вуглеводнів Чорноморського шельфу не настільки великі, щоб ризикувати своєю репутацією, – вважає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – Враховуючи міжнародну думку з цього приводу, компанії навряд чи підуть на такі кроки».
Ці санкції торкнуться «Газпрому», якщо він зважиться купити «Чорноморнафтогаз» або укладатиме з ним якісь угоди. «Газпром» може зіткнутися з серйозними проблемами під час валютних розрахунків з імпортерами. При таких операціях найчастіше вдаються до послуг американських банківських установ», – визнає завідувач кафедрою «Прикладна політологія» Фінансового університету при уряді Росії Костянтин Симонов.
Неприємним для України поворотом подій може стати вимога Eni і EDF виконання умов підписаної угоди. «Очевидно, що Україна фактично виконати дані умови не може, оскільки фізично не контролює територію Криму. Eni і EDF сміливо можуть вимагати компенсації за невиконання даного договору. Україна до теперішнього часу законодавчо не визначила, що анексія Криму була «форс-мажором», відповідно, якщо це не визнається – Україна зобов’язана забезпечити виконання умов договору», – уточнює Артем Пепа, керуючий партнер адвокатської колегії «Статус».
Тупикова гілка ізоляції
Втім, більшість опитаних Forbes експертів сумніваються в реалізації описаної вище ситуації. Оскільки Крим придбав статус спірної території, більшість компаній і фінансових інституцій самі відмовляться від роботи в цьому регіоні. «У кращому випадку компанії, які мали підписані угоди на розробку родовищ в Криму, заморозять проекти і повернуться, коли стабілізується політична ситуація, що, на жаль, відбудеться нескоро, – вважає Юрій Корольчук, співзасновник Інституту стратегічних досліджень. – Швидше за все, можливість інвестувати в Чорноморський шельф буде тільки у якихось російських незалежних компаній. Але навіть для них основними стануть питання репутації і санкцій».
Ще одним із складних питань може стати дорожнеча робіт. Буріння однієї свердловини на глибоководній ділянці коштує близько $100 млн. І не факт, що з перших свердловин компанія одразу знайде газоносні пласти. А облаштування плавучих платформ, прокладка трубопроводів – це мільярди доларів, яких Росії в умовах світової ізоляції просто ніде взяти.
Україна просувала розробку Чорноморського шельфу, сподіваючись таким чином забезпечити більший рівень газової незалежності від РФ. Самій же Росії в чорноморському регіоні додаткові газові ресурси не дуже потрібні. Потреби Криму може забезпечити і вже існуюча інфраструктура «Чорноморнафтогазу», а продавати цей газ за кордон стає малоперспективною справою. 17 квітня Єврокомісія ухвалила резолюцію, в якій закликала всі країни Європи не допустити будівництва газопроводу «Південний потік», який через Чорне море мав вийти в країни Південної та Східної Європи. Однією з вимог ЄК стало ввести санкції проти російських нафтогазових компаній, і взагалі максимально скоротити співпрацю з Росією в газовій сфері.
Міністр енергетики Росії Олександр Новак запевняє, що РФ і далі буде продовжувати будівництво «Південного потоку», оскільки воно йде на основі міжурядових угод, а не рішень Євросоюзу. Однак Болгарія ще до рішення Єврокомісії демонтувала на своїй території пілотну ділянку майбутнього газопроводу. А в інших країнах іще нічого й не починали робити.
Інна Коваль, Влад Королюк
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
Також за темою
Для опалювального сезону Україні потрібно ще до 1 млрд доларів на газ — Reuters
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
Україна з 1 жовтня обмежить імпорт індійського пального
