Шельф без ручки


Шельф без ручки

Днями російський Фонд «Інститут енергетики і фінансів» оприлюднив проект доповіді для президента Росії Володимира Путіна про ресурси Чорноморського шельфу. Експерти Фонду дійшли висновку, що «вуглеводневі ресурси Чорноморського шельфу оцінюються в 435,1 млн тонн нафти і 1,97 трлн кубометрів газу».

Запаси, нібито, розподілилися таким чином: шельф Азовського моря – 25,3 млн тонн нафти і 388 млрд кубометрів газу; Прикерченської зони – 126,8 млн тонн нафти і 321,2 млрд кубометрів газу; Північно-Західній частині – 50,4 млн тонн нафти і 495,7 млрд кубометрів газу. Ресурси глибоководної частини шельфу вони оцінили в 232,6 млн тонн нафти і 766,6 млрд кубометрів газу.

Гра цифр

Подібні цифри викликають певний скепсис у фахівців. «Таких мільйонів тонн нафти там точно немає, тому що Чорноморський шельф більше газовий, або точніше, газово-конденсатний», – пояснює Володимир Плечун, колишній перший заступник генерального директора ПАТ «Чорноморнафтогаз». Компанія розробляє шість газових родовищ і тільки одне нафтове, і досі там видобувалося не більше 10 000 тонн нафти на рік.

«Є три основні категорії визначення запасів: розвідані, підтверджені і розроблювані. Так от, на сьогодні щодо Чорноморського шельфу у нас є підтверджені запаси тільки на 5% території. Все інше потрібно бурити, бурити і бурити. Ну, пройшла геодезія, сказали: так, ось ці порожнечі дуже схоже, що газові. Другий етап – потрібно підтвердити, там газ або вода, або газовий конденсат. Повинна бути встановлена ​​вишка та пробурена свердловина, потрібні геологорозвідувальні роботи», – описує нинішню ситуацію із запасами Плечун.

За даними президента Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександра Тодійчука, загальний обсяг запасів Чорноморського шельфу можна оцінити в 66 млрд кубометрів газу і 22 млн тонн нафти, перспективні – 73 млрд кубометрів газу і 51 млн тонн нафти. За оперативними даними НАК «Нафтогаз України» – і того менше. У зоні доступності є 48 млрд кубів газу і 3 млн тонн нафти.

Стриманий оптимізм світових гігантів

Закордонні компанії теж вельми прагматично дивилися на український шельф. Наприклад, італійська Eni і французька EDF, які збиралися розробляти чотири ділянки: Маяковий, площі Абіха і Кавказька, і найбільш нафтоносну частину шельфу – структуру Суботіна, в базовому сценарії прописали 2 млн тонн на рік, в оптимістичному – 3 млн тонн. І те, якщо знайдуть такі поклади. Інвестиції в проект оцінювалися на рівні $4 млрд, а працювати вони там збиралися не менше 50 років з можливістю пролонгації. 7 листопада 2013 року Eni і EDF підписали угоду про розділ продукції з «Чорноморнафтогазом» і компанією «Води України» саме на таких умовах.

Угоду про розділ продукції по газу на Скіфській площі глибоководного шельфу ще в кінці 2013 року Україна планувала підписати з консорціумом компаній на чолі з американською ExxonMobil. Туди увійшли також британсько-голландська Shell і румунський Petron. Прогнозований щорічний обсяг видобутку газу повинен був скласти до 3-4 млрд кубометрів на рік. Однак у березні нинішнього року Exxon Mobil прийняла рішення відкласти розвідку на українській частині Чорного моря у зв’язку з нестабільною політичною ситуацією. Тому на сьогодні найперспективнішим є Одеське родовище, що давно розробляється. Підтверджені запаси там становлять 25 млрд кубів газу. А все інше – «потрібно бурити».

Відібраному вірити

Досі всі роботи з розвідки та буріння на шельфі фінансувала Україна через НАК «Нафтогаз України». Після анексії Криму Росією «Чорноморнафтогаз», як і весь шельф, самопроголошена кримська влада націоналізувала. Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан назвав загальну суму втрат України від націоналізації нафтогазового господарства Криму – $40 млрд. Сьогодні в головному офісі НАК «Нафтогаз України», чиєю 100-ю% донькою є «Чорноморнафтогаз», фахівці шукають документи і деталізують втрати. Знайдений нещодавно під Києвом 41 мішок з документами компанії напевно допоможе це зробити. Папери загадково зникли з офісу в кінці лютого.

«Чорноморнафтогазу» належать ліцензії на 17 родовищ, а також чотири плавучі бурові установки, стаціонарні платформи, виробничі бази та технологічний флот, у тому числі і підводний трубоукладач. Величезна кількість грошей була витрачена на потенційне підвищення обсягів видобутку газу та нафти. У 2013 році видобуток газу збільшився на 40,6%, до 1,65 млрд кубометрів, а до 2015-го він мав становити 3 млрд кубів», – уточнює Олександр Тодійчук. До речі, знамениті «вишки Бойка», які працюють в Криму, купувалися за кредитні кошти, надані НАКом, і, відповідно, мають бути повернені йому.

Безгоспні активи

Сьогодні розробка шельфу не ведеться, всі проекти заморожені. Спочатку Крим погрожував одразу ж після націоналізації продати «Чорноморнафтогаз» російському «Газпрому».

Але останній не поспішає приростати чорноморськими активами. Влада окупованого півострова вже прийняла рішення про перегляд угод про розподіл продукції – як підписаної Україною з Eni і EDF, так і тієї, яку тільки планувалося підписати з ExxonMobil. У разі відмови компаній від своїх інвестиційних зобов’язань Крим погрожує виставити їхні частки на повторні аукціони.

Загрози, м’яко кажучи, сумнівні. Враховуючи той факт, що світова спільнота не визнала анексію Криму і не вважає його законною територією Росії, навряд чи на шельф прийдуть якісь інші компанії. США і Канада навіть ввели санкції проти «Чорноморнафтогазу» і цілого ряду кримських чиновників. Якщо якійсь зарубіжній компанії захочеться вести бізнес на території Криму, то вона повинна пам’ятати про це. Санкції передбачають блокування всіх фінансових операцій осіб і компаній, щодо яких вони введені, а також забороняють громадянами США та Канади вести бізнес з фігурантами списку.

Теоретично Eni і EDF можуть звернутися до Російської Федерації з проханням забезпечити їм умови для виконання угод, досягнутих з українською стороною. У разі відмови компанії можуть звернутися до міжнародного арбітражу з проханням усунути перешкоди для виконання ними інвестиційних зобов’язань. «Однак обсяги вуглеводнів Чорноморського шельфу не настільки великі, щоб ризикувати своєю репутацією, – вважає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – Враховуючи міжнародну думку з цього приводу, компанії навряд чи підуть на такі кроки».

Ці санкції торкнуться «Газпрому», якщо він зважиться купити «Чорноморнафтогаз» або укладатиме з ним якісь угоди. «Газпром» може зіткнутися з серйозними проблемами під час валютних розрахунків з імпортерами. При таких операціях найчастіше вдаються до послуг американських банківських установ», – визнає завідувач кафедрою «Прикладна політологія» Фінансового університету при уряді Росії Костянтин Симонов.

Неприємним для України поворотом подій може стати вимога Eni і EDF виконання умов підписаної угоди. «Очевидно, що Україна фактично виконати дані умови не може, оскільки фізично не контролює територію Криму. Eni і EDF сміливо можуть вимагати компенсації за невиконання даного договору. Україна до теперішнього часу законодавчо не визначила, що анексія Криму була «форс-мажором», відповідно, якщо це не визнається – Україна зобов’язана забезпечити виконання умов договору», – уточнює Артем Пепа, керуючий партнер адвокатської колегії «Статус».

Тупикова гілка ізоляції

Втім, більшість опитаних Forbes експертів сумніваються в реалізації описаної вище ситуації. Оскільки Крим придбав статус спірної території, більшість компаній і фінансових інституцій самі відмовляться від роботи в цьому регіоні. «У кращому випадку компанії, які мали підписані угоди на розробку родовищ в Криму, заморозять проекти і повернуться, коли стабілізується політична ситуація, що, на жаль, відбудеться нескоро, – вважає Юрій Корольчук, співзасновник Інституту стратегічних досліджень. – Швидше за все, можливість інвестувати в Чорноморський шельф буде тільки у якихось російських незалежних компаній. Але навіть для них основними стануть питання репутації і санкцій».

Ще одним із складних питань може стати дорожнеча робіт. Буріння однієї свердловини на глибоководній ділянці коштує близько $100 млн. І не факт, що з перших свердловин компанія одразу знайде газоносні пласти. А облаштування плавучих платформ, прокладка трубопроводів – це мільярди доларів, яких Росії в умовах світової ізоляції просто ніде взяти.

Україна просувала розробку Чорноморського шельфу, сподіваючись таким чином забезпечити більший рівень газової незалежності від РФ. Самій же Росії в чорноморському регіоні додаткові газові ресурси не дуже потрібні. Потреби Криму може забезпечити і вже існуюча інфраструктура «Чорноморнафтогазу», а продавати цей газ за кордон стає малоперспективною справою. 17 квітня Єврокомісія ухвалила резолюцію, в якій закликала всі країни Європи не допустити будівництва газопроводу «Південний потік», який через Чорне море мав вийти в країни Південної та Східної Європи. Однією з вимог ЄК стало ввести санкції проти російських нафтогазових компаній, і взагалі максимально скоротити співпрацю з Росією в газовій сфері.

Міністр енергетики Росії Олександр Новак запевняє, що РФ і далі буде продовжувати будівництво «Південного потоку», оскільки воно йде на основі міжурядових угод, а не рішень Євросоюзу. Однак Болгарія ще до рішення Єврокомісії демонтувала на своїй території пілотну ділянку майбутнього газопроводу. А в інших країнах іще нічого й не починали робити.

Інна Коваль, Влад Королюк

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Яке майбутнє очікує Крим?
Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua