875
Імпортний "стоп": промисловцям вводять квоти на постачання вугілля
— Енергетика
У Міненерго вирішили повторити минулорічний експеримент з квотуванням поставок вугілля з-за кордону і повернути практику на II-IV квартали поточного року. Проектом постанови уряду “Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 950”, оприлюдненим на сайті міністерства, передбачається встановити пороговий обсяг імпорту до кінця року у розмірі 10,7 млн тонн сировини. Промисловці знову обурюються.
Накопичувальний ефект
Причина повернення практики квотування проста – накопичення готової продукції на складах держшахт. За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, станом на 18 березня 2014-го накопичення вугілля становить 360 тис. тонн, збільшившись на 56 тис. тонн порівняно з попереднім місяцем. “Подальше накопичення вугілля на складах може призвести до ситуації 2012 року, а саме зробить неможливою реалізацію вугільної продукції для держпідприємств”, – пояснюється в аналізі регуляторного акту.
Рік тому, Кабінет міністрів України прийняв рішення про введення квот на імпорт коксівного вугілля в країну з 1 червня по 31 грудня 2013 року, використовуючи схожу аргументацію. Тоді обсяг поставок був визначений на рівні 10,2 млн тонн; в жовтні за настійним проханням споживачів – підприємств металургійної та цементної промисловості – він був збільшений ще на 1 млн тонн. За даними авторів документа, введення ліцензування імпорту коксівного вугілля в 2013 році дозволило стримати ввезення коксівного вугілля в Україну на рівні 2012 року і додатково розмістити на підприємствах ГМК країни більше 900 тис. тонн коксівного вугілля державних вугледобувних підприємств, в тому числі, вугілля газової групи обсягом близько 400 тис. тонн.
Імпорт вугілля важливий для українських підприємств-споживачів, оскільки вітчизняна продукція не задовольняє вимогам якості: показники золи (сторонніх домішок) і сірки в ній залишають бажати кращого. Так, сірка у вугіллі з держшахт коливається між 2,5-4% при міжнародній нормі менше 1%. Внаслідок цього, поставки сировини з-за кордону з 2007 року зросли більш ніж на 42%; за даними Держстату, в 2013-му до країни ввезли 13 млн тонн ресурсу. Це і стало ще одним “обурливим” фактом для Міненерго.
Ось тільки якби не одне “але”. У кінці 2013 року промисловці і влада дійшли консенсусу – металурги будуть викуповувати необхідні обсяги сировини у держшахт (4,1 млн тонн у річному вимірі), держава ж пообіцяла не квотувати поставки вугілля в країну. Джерело Delo.UA на ринку повідомило, що схожа зустріч відбулася в Міненерговугілля і минулого тижня, але фінальний протокол з розподіленими між підприємствами обсягами так і не був остаточно оформлений. Тому ринковики обурюються, не чекаючи на таку “пастку”.
Страждання українських “коксохімщиків”
Генеральний директор об’єднання коксохімічних підприємств “Укркокс” Анатолій Старовойт пов’язує накопичення продукції на складах шахт з активною діяльністю так званих “копанок” – нелегальних видобувачів сировини. “У першому кварталі коксохімічні заводи викупили на шахтах раніше узгоджені з Міненерговугілля обсяги продукції. Дисбаланс між пропозицією і попитом збільшився через те, що значні обсяги постачають на ринок “копанки”, – вважає експерт. За інформацією джерела Delo.UA на ринку вугільної продукції, більшість металургійних і коксохімічних підприємств минулого року закуповували сировину у відомої компанії “МАКО” Олександра Януковича, яку не раз у ЗМІ пов’язували з “відмиванням” нелегального вугілля. Держава, за словами співрозмовника Delo.UA, має намір перевести всі закупівлі на ДП “Вугілля України”, що знаходиться в досить скрутному становищі. А поки що, весь товарно-грошовий обмін здійснюється з шахтами безпосередньо.
Тільки от, на думку експертів, ініціатива держави як не особливо допомогла вугільному ринку країни минулого року, так і не допоможе в поточному. Старовойт зазначає, що коксохімічні заводи (КХЗ) не зможуть наростити обсяги закупівлі сировини у шахт внаслідок все тієї ж поганої якості, що призведе до зниження якості одержуваного коксу і зростання його споживання при виплавці тонни чавуну. Всього за минулий рік, за даними Міненерговугілля, було видобуто 23,73 млн тонн коксівного вугілля; їх надходження на вітчизняні коксохімзаводи (КХЗ) становить 13,6 млн. тонн. При цьому в цілому випуск металургійного коксу 6%-ї вологості на КХЗ скоротився на 7,1% порівняно з 2012-м до 17,6 тонн. За даними “Металургпрому”, за січень-березень поточного року вітчизняні коксохіми скоротили виробництво на 3,8% порівняно з аналогічним періодом попереднього року (АППГ) до 4,262 млн тонн. А ситуація з квотуванням призвела до того, що деякі українські підприємства скоротили, а то й зовсім припинили експортувати кокс за кордон, відзначають в “Укркокс”.
Як і минулого року, постраждають від квот не тільки коксохіми – найбільш активні споживачі коксівного вугілля, а й металурги, які останніми роками активно впроваджують технологію пиловугільного вдування (ПВП) для скорочення залежності від дорогого газу; та й номенклатура знову торкнулася не тільки сорту “К”, найбільш підходящого для коксування. Так, завдяки цій технології, в 2013-му споживання “блакитного палива” на меткомбінатах України, за даними “Укрпромзовнішекспертизи”, скоротилося на 21% до 3,1 млн кубометрів, і допомогло заощадити близько 4,3 млрд грн. Але українським сталеварам також необхідна якісна сировина. Модернізовані домни в 2014 році вимагатимуть 2,5 млн тонн імпортного коксівного вугілля, що на 500 тис. тонн більше показника минулого року, вказував наприкінці минулого року голова асоціації “Укркокс”.
Баш на баш
Галузевиків підтримують і промисловці. У прес-службі холдингу “Метінвест” бізнесменів Ріната Ахметова і Вадима Новінського Delo.UA відзначили, що введення квотування загострює питання енергозалежності, особливо після подорожчання імпортного російського газу до $485 за 1 тис. кубометрів. “Ціни на газ зростають. Імпортне коксівне вугілля (з низьким вмістом сірки) життєво необхідне підприємствам ГМК, на яких відбувається впровадження технології ПВП: для них це фактично єдина альтернатива дорогому газу”, – нарікають в “Метінвесті”.
Тут також нагадують, що попередній уряд відмовилося від обмежень імпорту вугілля на 2014 рік через те, що металурги зазнали великих втрат внаслідок обмежень і відсутності ефективного механізму видачі квот і ліцензій навіть на обмежений обсяг. З колегами погоджуються і в “Індустріальному союзі Донбасу” (ІСД) , підприємства якого (Алчевський меткомбінат і “Алчевськкокс”) в 2013-му навіть судилися з Кабміном з квотної ініціативи, проте справа так і не була закінчена (ЛІНК). Своє ставлення до ініціативи в корпорації не змінили і готові продовжувати судитися, розраховуючи на підтримку з боку інших підприємств. У ІСД також вказують і на міжнародний аспект “лімітної” історії, який може спричинити розгляд з боку СОТ.
Вся справа в тому, що близько 75% вугільної сировини поставляється з Росії. За словами Анатолія Старовойта, Україна, в середньому, імпортує близько 11 млн тонн вугілля на рік, при цьому, з Росії ввозиться близько 7 млн тонн, решта об’єму – з США та Індонезії. І якщо у відносинах з іншими країнами проблем немає, то з “північним сусідом” останнім часом вони більш ніж прохолодні. У промисловому середовищі з побоюванням дивляться на жорсткість торговельних відносин з РФ. Володимир Ткаченко, представник компанії “ArcelorMittal Кривий Ріг” дотримується думки, що обмеження імпорту не потрібні, оскільки будь-які квоти на імпорт сировини можуть спричинити відповідні кроки з боку країни-постачальника. “Є інформація, що близько 75% вугілля імпортується в Україну з РФ, а Євразійська економічна комісія (ЄЕК) зараз проводить антидемпінгове розслідування щодо імпорту української арматури. Надалі ситуація для українських експортерів може посилитися і не тільки для металургів”, – деталізує він.
У середині листопада минулого року ЄЕК за зверненням російських меткомпаній почала розслідування відносно імпорту з нашої країни гарячекатаних прутків з вуглецевої і легованої сталі, оскільки в I півріччі 2013-го імпорт цієї продукції на територію МС зріс на 86%, порівняно з АППГ, і становив 96% від загального обсягу поставок. Результати російських вишукувань поки що не відомі, але можуть за таких умов зіграти явно не на користь України.
В цілому ж, експерти вважають наявність квотування припустимим, але не з існуючою квотою. “Прийнятною була б пропонована Міненерговугіллям квота в розмірі 10,7 млн тонн “плюс” 2,5 млн тонн на високоякісне вугілля для установок пиловугільного вдування. Якщо ж всього 10,7 млн тонн на рік – цього недостатньо”, – вважає голова “Укркокса”. Зрозуміло, що й металурги, і цементники з ним не погоджуються. Виконавчий директор асоціації “Укрцемент” Петро Лопатьєв відзначає, що і тут мають намір боротися з квотуванням, як і в минулому році. Тоді, після тривалих суперечок, заводи з виробництва клінкеру все ж отримали свій додатковий “мільйон”. Втім, промисловці плекають надії, що до квотування все ж не дійде. Але корективи в лімітні сподівання може внести не економічна доцільність, а політичні розбіжності.
Любоміра Ремажевська
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
