1112
Промисловці зміняться або вимруть
— Фондовий ринок
Україна отримує стимул зосередитися на нових технологіях і виробництві товарів з високою доданою вартістю.
Багато років економіка України грунтувалася на промислових потужностях, побудованих ще за часів Радянського Союзу. Після того, як на початку 1970-х було прийнято рішення нарощувати промислове виробництво в УРСР, з 1970 по 1985 рік основні виробничі фонди в республіці зросли в чотири рази, а капіталовкладення – у два з половиною. У підсумку незалежній Україні дістався комплекс, що давав 8-10% світового виробництва сталі, чавуну, тракторів, цукру, видобутку вугілля та ін. Маючи такі стартові позиції, країна могла успішно розвивати потенціал, але замість цього зосередилася на експлуатації вже існуючих потужностей.
У результаті і через двадцять років основу економіки як і раніше складають підприємства, побудовані у ті ж п’ятнадцять років. Серед найбільших приватних компаній України (за версією «Форбс») перші чотири місця посідають «Метінвест», ДПЕК, «Індустріальний Союз Донбасу» і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Їхня частка у виручці топ-десятки становить близько 70%. З іншого боку, частка виручки металургів у топ-двадцятці найбільших компаній становить 38%, підприємств паливно-енергетичного комплексу – 32, ритейлу – 16 і підприємств АПК – 7%. При цьому до двадцятки за розміром виручки увійшла тільки одна компанія «нового покоління» – оператор мобільного зв’язку «Київстар» (19-е місце). (Для порівняння: у світовому рейтингу найбільших компаній Fortune 500 перші п’ять місць поділяють нафтогазовидобувачі (Exxon Mobil, Chevron, Phillips 66), інвестиційники (Berkshire Hathaway Уоррена Баффета) і найбільша мережа Wal-Mart Stores. Якщо ж брати двадцятку самих-самих, то на торгівлю вуглеводнями припадає 37,2% загального обсягу виручки, на роздрібну торгівлю – 17,5, на IТ-компанії – 15,3, на фармацевтів і медичні послуги – 13,6, на машинобудування – 11,5%. Тобто світові лідери заробляють не лише на енергоносіях, а й на нових технологіях і товарах з високою доданою вартістю. Це і є ті напрямки, на розвитку яких слід зосередитися Україні.)
Однак досвід Східної Європи показує, що одразу увірватися до IТ-лідерів досить проблематично. Для цього недостатньо талановитих програмістів, потрібні ще й геніальні продавці ідей. Інша справа – машинобудування і видобуток енергоресурсів; тут отримати високий результат цілком реально. Підприємства, що працюють саме в цих сферах, є ключовою групою в рейтингу «Топ-500» компаній Східної та Центральної Європи, складеному «Делойт». У ньому присутні і 51 українська компанія.
Отже, сьогодні у України з’явився шанс виправити становище. Підписання договору про асоціацію з Європейським союзом має сприяти приходу в країну іноземного капіталу. І не тільки спекулятивного. Ринок збуту обсягом 45 млн. людей давно привертає великі корпорації, однак висока вартість «входу» і незрозумілі правила гри відлякували іноземців. Тепер же, якщо заявлені реформи будуть реалізовані, прозорість стане запорукою приходу інвестицій, а значить і створення виробництв з високою доданою вартістю.
З іншого боку, нинішнє заморожування відносин з РФ може надати на українську промисловість зовсім несподіваний вплив. Багато років значна частина промислового сектора жила за рахунок кооперації з російськими виробниками та продажу їм ресурсів і напівфабрикатів. Виходячи з принципу «нехай трохи, але стабільно», олігархи, які заволоділи радянськими підприємствами, не поспішали шукати нові ринки збуту (і займатися технічним переоснащенням виробництв). Тепер вибору у них, схоже, не залишається, а значить промисловість отримає шанс на новий виток розвитку.
Наталія Воронецька
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
