1563
Туманне майбутнє титанової галузі
— Казна та Політика
Усі підприємства на території Криму підлягають націоналізації. З такою заявою нещодавно виступив прем’єр-самозванець АРК Аксьонов. Услід за «Укртрансгазом», «Чорноморнафтогазом» і портами самопроголошена кримська влада хоче забрати флот ВМС України та низку інших держоб’єктів надрокористування. Також Аксьонов заявив, що рішення про націоналізацію може торкнутися сонячних електростанцій Андрія Клюєва. Утім, щодо інших приватних об’єктів ситуація поки що незрозуміла. Мабуть, перебирають. А вибирати є з чого: на півострові чимало потужних і цікавих підприємств. Є серед них і стратегічні, від роботи яких залежить спокійне і повноцінне функціонування окремих галузей. Одне з них — «Кримський Титан», який належить бізнесмену, власнику Group DF Дмитру Фірташу, і, по суті, є серцем титанової галузі України.
Титанова галузь в останні роки тільки почала поступово відроджуватися. Не останнє місце в цьому досягненні належить саме кримському підприємству. І ось чому. 2013 року Group DF, до якої належить даний актив, розпочала будівництво нового заводу з виробництва діоксиду титану на території саме «Кримського Титану». Потужності цього нового виробництва в Армянську становитимуть 80 тисяч тонн і згодом збільшаться до 120 тисяч тонн на рік. Нове виробництво дозволить підприємству подвоїти свою частку на світовому ринку діоксиду титану. Аби досягнути цього, власник збирається інвестувати до 2015 року близько $300 мільйонів у загальне виробництво. «Наш план — виробляти на «Кримському Титані» 240 тисяч тонн діоксиду титану на рік, а це вже 4% світового ринку», — раніше заявляв Дмитро Фірташ. Програма інвестицій у підприємство — частина плану Фірташа з розвитку титанової галузі України. Для її реалізації в найближчі п’ять років він планував залучити $2,5 мільярда.
Колишній міністр економіки України Анатолій Кінах говорить, що Росії потрібно це підприємство, бо воно випускає сировину для виготовлення фарб. Так, близько 80% виробленої «Кримським Титаном» продукції експортують світовим лідерам з виробництва фарб, пластику й паперу. «Тож воно потенційно привабливе. І виходячи з цього, в Росії є представники держави і бізнесу, які б хотіли володіти ним», — пояснює він. А інтерес України полягає в тому, додає Кінах, що в сукупності з іншими підприємствами галузі та одними з найкращих запасів титанових руд наша держава може створити потужний вертикально-інтегрований холдинг, який успішно конкуруватиме на світовому ринку. Пам’ятаємо про 4% світового ринку — цікаво і перспективно, особливо, якщо зважити на те, що потреба в такій продукції зростає.
«Росія і зайшла в Крим, бо там низка стратегічних підприємств. А зараз «кримський сценарій» намагаються втілити в Миколаєві, тому дестабілізують ситуацію, бо там також є важливі підприємства, без яких воєнно-промисловий сектор Росії повноцінно існувати не може. Аби відбудувати цю промислову інфраструктуру, Росії потрібно 5-10 років, або ж, як ми бачимо зараз, зайняти цікаві українські території», — пояснює «Дню» ще один народний обранець від «УДАРу» Сергій Каплін. Він також додав, що слабо вірить у порятунок цього підприємства. «Якщо залишити нинішній порядок денний супротиву Росії, то взагалі нічого не зможемо зберегти. Адже цей захист недолугий, відбувається низка помилок», — говорить він.
Оптимістичніші думки народного депутата від ВО «Батьківщина» Миколи Княжицького. Хоча він і вважає, що титанове серце в України заберуть, але додає, що від того воно не перестане битися в унісон з українською галуззю. І ось чому. На його думку, власник підприємства Фірташ — це ставленик бізнес-групи «РосУкрЕнерго». Тому, хоча його актив перебуває на окупованому півострові, акцентує народний депутат, підприємство лишиться у власності бізнес-групи Фірташа.
«Це одне з найкрупніших підприємств, довкола якого будували інші підприємства галузі. Що буде далі? Є два варіанти розвитку подій. Можливо, Росія використовуватиме його для шантажу у розмові з Україною, аби гарантувати поставки води, електроенергії на окупований півострів. Або ж «Кримський Титан» відберуть і перепродадуть на аукціоні. У будь-якому випадку росіяни не настільки дурні, аби просто призупинити і знищити підприємство такого масштабу», — натомість додає в розмові з «Днем» голова підкомітету з питань державної економічної політики України Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики Дмитро Шлемко.
«День» звернувся в прес-службу Group DF з проханням прокоментувати ситуацію довкола підприємства. Але на момент здачі номеру відповіді так і не отримав. Джерела видання повідомляють, що причина такої мовчанки в тому, що в компанії і досі не розуміють, як і що буде далі. Однак у варіант відходу підприємства Росії або його повної зупинки не вірять. «Підприємство купує сировину всередині країни: в Іршанського ГОКу і Вольногорського ГМКа. Росія власної сировини не має і купує її теж в українських підприємств. За нинішніх умов хто їх їй продасть?» — резюмує джерело видання. З іншого боку, додає джерело, повна зупинка підприємства теж неможлива, бо це означає, що збуриться м. Армянськ, для якого «Кримський Титан» — бюджетоутворююче підприємство.
Тож без відповіді досі лишається головне питання: як має діяти держава, аби відстояти своє право на майно.
На думку Шлемка, треба скласти перелік відібраних у Криму промислових об’єктів. «І у випадку націоналізації передати його разом із позовною заявою до Росії в міжнародний арбітраж. На мій погляд, міжнародні суди — це виграшний варіант для України», — переконаний він.
В Мін’юсті також планують іти до останнього. «Ми будемо ставити питання про компенсацію всього збитку, який було нанесено діями псевдоукраїнської влади (у Криму. — Авт.) за сприяння російських військових як державі, так і громадянам України, у яких там приватна власність», — заявив міністр юстиції Павло Петренко. За його словами, в української сторони є всі правові підстави відстояти інтереси своєї держави в міжнародних судах. Також він нагадав, що Україна не підписала «нульовий варіант» розподілу майна СРСР, тому уряд розробляє правову позицію про повернення об’єктів, які належать Україні по праву члена СРСР, — це майно та об’єкти нерухомості за кордоном, валютні цінності. І наостанок він додав: українська сторона наполягатиме на поверненні вкладів радянського Держбанку. «Це близько $80 мільярдів — те, що не повернули на баланс українських громадян», — підсумував міністр.
Наталія Білоусова
За матеріалами: День
Поділитися новиною
