1734
Навіщо Україні потрібно повернути статус ядерної держави
— Світ
Озброєна агресія Російської Федерації по відношенню до України продемонструвала неспроможність систем колективного захисту. Вони не змогли забезпечити територіальну цілісність держави і знецінили гарантії безпеки країнам, що відмовилися від ядерної зброї.
Правові гарантії безпеки вичерпали себе, але зміцнили позиції «права сили» і «атомної дипломатії». Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), до якого з 189 країн світу приєдналася і Україна, розділив світ на дві категорії держав – ядерні та без’ядерні.
Недоторканні
На сьогодні ядерних країн у договорі лише п’ять – Великобританія, Китай, Росія, США, Франція. У період 1985-1993 років і з 1994-го по 2003 рік до складу ДНЯЗ входила КНДР. Ці країни взяли на себе зобов’язання не застосовувати ядерну зброю проти неядерних держав, окрім відповіді на ядерну атаку або звичайну атаку в союзі з іншого ядерною державою. Правда, зазначені гарантії безпеки без’ядерних держав зафіксовані тільки в резолюції Ради безпеки ООН і прозвучали в заявах Великобританії, СРСР і США, але до тексту самого договору так і не увійшли.
Сучасний переділ світу і його ресурсів триває між обмеженим колом держав “ядерного клубу”, які сповідують політику подвійних стандартів. Під різними приводами вони зберігають ядерний статус і використовують його як аргумент у міжнародних відносинах.
Протягом 1959-1991 років США націлювали частину ядерних боєголовок на Північну Корею, яка далеко не всі ці роки мала ядерну зброю. Колишній міністр оборони Великобританії Джефф Гун гранично ясно говорив про можливість застосування ядерної зброї у відповідь на напад з боку держави, яка не визнає міжнародних норм. У січні 2006 року президент Франції Жак Ширак попереджав, що приводом для застосування ядерної зброї може стати терористична діяльність у Франції, організована іншою державою.
Гарантії небезпечності
Гарантами безпеки України виступили саме країни «ядерного клубу», коли підписали Будапештський меморандум 1994 року. Проблема тільки в тому, що країни зі складу «ядерного клубу» не мають впливу один на одного – всі вони володіють однаковим за руйнівною силою аргументом. Військові дії між країнами з ядерним статусом малоймовірні.
Відмовившись від ядерного статусу, Україна сама визначила своє місце в сучасній історії. Війна ведеться не в Україні, але за Україну. Питання в тому, до якої міри країни «ядерного клубу» дозволять один одному втручатися у внутрішні справи інших неядерних країн.
Зараз Україна опинилася в критичній ситуації, коли всі легальні інструменти захисту стали неефективними, а загроза національній безпеці продовжує зростати. Саме тому потрібно терміново шукати механізми захисту від подальшої агресії.
З НАТО не по дорозі
Наша країна могла б розпочати процес вступу в НАТО. На сьогодні цей військовий блок залишається практично єдиним дієвим і високоорганізованим інститутом колективної безпеки. Тим більше, що Україна вже вела інтенсивний діалог щодо членства в НАТО. 15 січня 2008 року було подано офіційну заяву щодо можливості приєднання до плану дій з членства (ПДЧ) в НАТО (так званий «лист трьох», яку підписали президент України Віктор Ющенко, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і голова Верховної Ради Арсеній Яценюк).
У відповідь на цю заяву генеральний секретар Яап де Хооп Схеффер на підсумковій прес-конференції за результатами саміту в Бухаресті проголосив, що, поза всяких сумнівів, Україна приєднається до НАТО. Щоправда, тоді вступ до Північноатлантичного альянсу не підтримувала більшість наших громадян, включаючи безпосередній електорат владної команди.
Нещодавно вже нинішній прем’єр-міністр Яценюк заявив, що Україна не має наміру піднімати питання про вступ України в НАТО. Тому розраховувати на цей шлях забезпечення державної безпеки нашій країні не доводиться.
Допоможи собі сам
У такому випадку Україна повинна захищати себе самостійно: скористатися правом виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і повернутися до ядерного статусу. Інтервенція Росії надає нашій країні для цього всі юридичні підстави. Оскільки країна-гарант не виконала зобов’язання утриматися від зазіхань на територіальну цілісність і політичну незалежність України, то і Україна стає вільною від зобов’язань.
Процедура і підстави виходу з договору про нерозповсюдження ядерної зброї передбачені статтею 10 цього документа. Так, кожен учасник договору в порядку здійснення свого державного суверенітету має право вийти з договору, якщо він вирішить, що пов’язані з його змістом виняткові обставини ставлять під загрозу вищі інтереси країни. Про вихід необхідно повідомити за три місяці всім учасникам договору і Радбезу ООН. У повідомленні має міститися заява про ті самі виняткові обставини.
Простіше кажучи, керівництву України достатньо прийняти політичне рішення про вихід держави з договору і направити відповідну заяву.
Скільки коштує бомба
Фахівці стверджують, що Україна ще не втратила технології створення ядерної зброї і в досить короткий термін здатна їх відновити. Зокрема, керівник Дніпропетровської філії Національного університету Анатолій Шевцов вважає, що за наявності політичної волі і $1 млрд на це знадобиться всього півроку. На думку вченого, Україна здатна створити ядерні боєприпаси – як на основі збагаченого урану, так і на основі плутонію.
Forbes спробував з’ясувати у фахівців перспективи відновлення Україною статусу ядерної держави. Опитані експерти з числа військових і представників атомної галузі навідріз відмовилися говорити на цю тему, назвавши її відверто провокаційною. Мотив був один: будь-яка спроба України повернути цей статус зробить нас країною-ізгоєм. Тим більше, в нинішній політичній обстановці, коли держава шукає в світі фінансову і моральну підтримку.
Ось тези, що лунали найчастіше:
• В Україні немає ані грама високозбагаченого урану, який необхідний для виробництва ядерних зарядів. Остання партія перебувала в експериментальній ядерній установці в Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут», але в 2010 році вона повністю була вивезена в Росію.
• Технологій та устаткування для збагачення в Україні немає.
• У світі вже з’явилися нові модифікації ядерних боєголовок, і Україні потрібно вкласти кілька мільярдів доларів у розробку подібних технологій, тому що ніхто нам їх не продасть. На це піде кілька років, можливо – до 10 років.
• В Україні немає полігонів для випробування ані ядерних боєголовок, ані ракетно-пускових комплексів. Побудувати їх на території густонаселеної країни не представляється можливим.
Статус вирішує все
Створення ядерного потенціалу для гарантії безпеки територіальної цілісності, на жаль, є вимушеною необхідністю і, очевидно, єдиним дієвим механізмом захисту нашої держави в світі «атомної дипломатії».
Де-факто ядерний статус розширює можливості держави у міжнародних відносинах і захищає не тільки від агресії інших держав, а й від опору агресивним діям самої ядерної держави.
Але, на думку опитаних Forbes експертів, у світі вже існують боєприпаси, набагато ефективніші, аніж ядерні боєголовки. Вони мають таку ж руйнівну силу, але не знищують живий світ навколо. Можливо, на них Україні і слід було б звернути увагу.
Анна Маляр, Сергій Мишко, Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
