Безсилі сили: як розвалювалася армія і посилювалася міліція

Само собою, армія стала найбільш потрібним у державі формуванням одразу після того, як російські війська вступили на землю Криму. Але до 2014 року від її колишньої могутності залишилися лише спогади. Єдине, що зараз можуть протиставити озброєним до зубів “неросійським миротворцям” наші військові – це силу духу та відданість Батьківщині. Однак, як багато хто з них помічають, ці гідності все так же низько оцінюються владою, як і раніше.

Всі 23 роки армія була потрібна лише як корупційна годівниця. Один за іншим змінювалися міністри, але вони нічого не робили для розвитку, модернізації та вдосконалення системи управління. Чиновники заробляли здебільшого на трьох складових.

Призивати або не призивати

Тема створення повністю контрактної армії обговорюється без малого 10 років, але остання так і не з’явилася. Це невигідно тим, хто заробляв на забезпеченні призовників під час служби. Відкати на держзамовленнях були просто неймовірними, та й залишаються такими. Крім того, на данині за непризов до армії багато військових чинів робили собі капітал. Корупція у військкоматах є невід’ємною частиною українського фольклору. І поки одних жорстко контролює і перевіряє військова прокуратура, інші заробляють мільйони. Досить подивитися на автопарк під найбільшим в Україні військкоматом – Печерсько-Голосіївським в місті Києві, щоб зрозуміти розмах корупції. Хоча майнове становище військових прокурорів ще вище. Водночас регіональні військкомати розвалюються, і їх керівники змушені вишукувати гроші поза бюджетом навіть на електроенергію та опалення.

Торгівля зброєю

ВПК в Україні завжди був дуже сильний. Однак на стані української армії це не відбивалося. Останні слова техніки в озброєнні якщо й з’являлися на паперах держзакупівель, то в реальності їх не було. Навіть нинішній голова міноборони Ігор Тенюх свого часу фігурував у скандалі з розкрадання військової техніки. Зникали як танки і вертольоти, так і боєприпаси. Іноді їх пропажу маскували вибухами на військових базах. Цей процес був проставлений на потік і існував при всіх владах. Партії змінювалися, “збройові барони” залишалися.

Земельне питання

Однак найбільші відкати зароблялись на земельних питаннях. За останні 10 років були приватизовані гектари землі, що раніше належала ВСУ. Тепер на місці старих військових оздоровниць можна побачити “зіркові” готелі українських депутатів та чиновників, а на місці старих військових містечок – котеджні селища. Все це приносило до бюджету копійки, а в кишені – багатомільйонні доходи.

Тотальний непрофесіоналізм

І найсумніше, що більш ніж за 20 років у Мінобороні навчилися дуже спритним корупційним схемам, однак зовсім забули, як діяти в разі війни. Непрофесіоналізм і розгубленість в міністерстві і генштабі призвели до стратегічних втрат в Криму. Ми вже втратили більшу частину позицій на півострові. Заблоковані українські судна, знищені артилерійські позиції. І якщо війна розпочнеться, то Крим ми можемо втратити тільки через нездатність вищих генералів приймати швидкі і правильні рішення.

Тим часом українські солдати і офіцери виявляють небувалу сміливість в Криму і, відверто кажучи, роблять це проти своєї “кишені”.

Зарплатна деморалізація

Якщо порівняти їхні доходи з доходами в МВС, то стає зрозуміло, що воювати ми не збиралися, а от побудувати поліцейське суспільство – так.

На сьогодні чисельність української армії становить лише 182 тис. осіб (з них 38 тис. службовців), у той час як чисельність МВС у два рази більша – 358 тис. чоловік. На армію з бюджету в 2014 році виділяють 14,56 млрд грн. І це з урахуванням “відкатів” на військову техніку, запланованих минулим міністром оборони. При цьому утримання МВС обходиться майже на 4 млрд грн дорожче – 18,38 млрд грн.

Серйозно відрізняється і оцінка цінності роботи в цих двох силових структурах. Так, якщо різниця між зарплатами нижніх чинів не сильно відрізняється (в армії контрактник отримує 2-2,5 тис. грн, а сержант міліції – 2,5-3 тис. грн), то різниця в зарплатах офіцерів вищої ланки більш красномовна. Полковник армії може отримувати 5-7 тис. грн (у Криму зарплати рахуються за подвійною ставкою 10-14 тис. грн), а от полковник міліції має оклад у 12-17 тис. грн. Така диспропорція в окладах існує вже давно і деморалізує українську армію. Ніхто до неї не хоче йти, а старі досвідчені кадри залишають службу. Залишаються лише ті, хто готовий служити Україні лише з почуття обов’язку і ті, хто розраховує заробити на корупції серед військових чинів.

У зв’язку з цим зрозуміло, чому наша армія виявилася небоєздатною. На одному ентузіазмі війну не виграєш.

І тільки зараз українські політики кинулися розбиратися з проблемами збройних сил. Зараз, коли Україну від війни відокремлює лише випадковий постріл у Криму. Почали обговорювати, що армія потрібна і її необхідно фінансувати. Міноборони шукає гроші, а законодавці виявляють бажання підвищити вартість відданості Україні. Міністри кажуть, що необхідно проводити модернізацію і міняти модель управління в армії. І все це добре і правильно, просто може виявитися, що вже пізно.