1744
Світова економіка в 2014 році: чого чекати
— Світ
На початку нового року світ перебуває в епіцентрі кількох епохальних змін. Економічні моделі зростання, геополітична картина, суспільний договір, що пов’язує людей разом, і екосистема нашої планети – все це зазнає кардинальних і одночасних змін, породжуючи неспокій і, в багатьох країнах, безлади. З економічної точки зору ми вступаємо в нову еру зменшених очікувань і зростаючої невпевненості. Відносно зростання світу доведеться задовольнятися меншим. Для того, щоб зрозуміти наслідки, візьміть до уваги таке: якби в осяжному майбутньому світова економіка зростала докризовими темпами (більше 5% на рік), на подвоєння її розміру потрібно було б менше 15 років; при зростанні в 3% світовий ВВП подвоївся б приблизно за 25 років. Це абсолютно змінює швидкість створення багатства, а також робить глибокий вплив на очікування. Ми ігноруємо силу впливу сукупного зростання собі на шкоду.
Що стосується невпевненості, то чотири найбільші у світі економіки на сьогодні зазнають корінних змін. США борються за стимулювання зростання в розрізненому політичному середовищі. Китай переходить від моделі зростання, заснованої на інвестиціях та експорті, до моделі, заснованої на внутрішньому попиті. Європа бореться за збереження цілісності своєї єдиної валюти, одночасно вирішуючи безліч комплексних організаційних питань. А Японія намагається перемогти у боротьбі з двома десятиліттями дефляції за допомогою агресивної та нетрадиційної монетарної політики. Для кожної країни розробка та наслідки комплексних і чутливих політичних рішень мають на увазі безліч “невідомих”, а світова взаємозалежність підкреслює ризик масштабних непередбачених наслідків. Наприклад, політика кількісного ослаблення (QE) Федрезерву США зробила значний вплив на валюти інших країн, а також на притоки і відтоки капіталу в ринках, що розвиваються.
Коли була запущена програма QE, з усіх доступних політик вона була найменш помилковою, і вона запобігла катастрофічній світовій депресії. Однак її мінуси тепер очевидні, а її скорочення в 2014 році може стати каталізатором подальшої невизначеності. Політика QE Федрезерву і її варіації в інших країнах стали причиною катастрофічного збільшення бухгалтерських балансів основних Центробанків (з 5-6 трлн. доларів до кризи до майже 20 трлн. доларів зараз), що призвело до одержимості фінансових ринків дешевими грошима. Це, в свою чергу, призвело до глобального пошуку прибутковості, штучної інфляції цін на активи і нераціонального розподілу капіталу. У результаті, чим довше триває QE, тим сильніший супутній збиток для реальної економіки. Тепер хвилювання полягають у тому, що коли Федрезерв почне скорочувати QE, а світові ринки позбудуться доларової ліквідності, структурні проблеми і дисбаланси знову спливуть на поверхню. Зрештою, реформам, стимулюючим конкуренцію, в багатьох розвинених країнах ще далеко до завершення, тоді як співвідношення сукупного державного та приватного боргу цих країн до ВВП зараз на 30% вище, ніж до кризи.
Це джерело невпевненості збігається з слабшою динамікою в багатьох країнах, що розвиваються. У 2007 році очікувалося, що зростання ринків, що розвиваються буде проходити значно швидше за зростання розвинених економік перш, ніж він сповільниться. Сьогодні внесок розвинених економік в зростання світового ВВП перевищує внесок ринків, що розвиваються, де за прогнозами середнє зростання становитиме приблизно 4% у найближчі роки. У країнах з високим рівнем доходу економічні умови поступово поліпшуються, проте низка тисків у бік зниження може зберегтися на кілька років. Наприклад, темпи відновлення американської економіки залишаються незначними: рівень інфляції занадто низький, а рівень безробіття надто високий. Офіційні дані часто демонстрували значення кращі за очікування, відображаючи стійкість, адаптивність і оригінальність американської економіки, проте навряд чи вдасться повернути докризові рівні споживчих витрат і моделі зростання.
Покращення в Єврозоні реальні, але незначні. Гарна новина полягає в тому, що катастрофи, яка пророкується багатьма критиками, вдалося уникнути, а рецесія добігає кінця. Але поліпшення і воскресіння – різні речі: досягнення впевненого зростання, необхідного для скорочення високого рівня безробіття, зниження коефіцієнта боргу до ВВП і поліпшення фіскального прогнозу залишаються ілюзорними. Найбільшу небезпеку для Єврозони в осяжному майбутньому представляє не безладний вихід деяких країн, а тривалий період стагнації зростання і високого рівня зайнятості.
Тим часом, спад на ринках, що розвиваються може сильно затягнутися, особливо в найбільших економіках. За останні 15 років країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай) досягли відчутного прогресу, проте їх реформи – включаючи нові нормативні акти з банківського нагляду і валютні режими – здійснити було найлегше. Так звані реформи другого покоління, які за своєю природою більш структурні, є життєво необхідними для довгострокового зростання, але їх і набагато складніше реалізувати. Виключення субсидій, реформи ринку праці та судові реформи, а також ефективні антикорупційні заходи мають політичний підтекст і часто блокуються зацікавленими особами, які мають владу. Уповільнення темпів світового зростання відбувається всупереч зниженню нерівності зростаючих економік, чому сприяє скорочення частки робочої сили в національному доході – світовий феномен, причиною якому стала глобалізація та економічний прогрес, що ставить перед політиками серйозне завдання. Системи, які розповсюджують нерівність, або ті, які, по всій видимості, не здатні стримати його зростання, включають в себе джерела власного руйнування. Але в незалежному світі немає очевидного рішення, оскільки висока ступінь мобільності капіталу стає каталізатором світової податкової конкуренції.
Навіть у країнах із сильною динамікою, наприклад в США або Великобританії, швидкому зростанню ВВП ще тільки належить стимулювати реальні доходи. У США, наприклад, середній дохід домогосподарств упав більш ніж на 5% з початку відновлення. У більш загальному сенсі, зниження темпів зростання стимулює народні протести та громадські заворушення, особливо в країнах, що швидко зростали (наприклад, Бразилія, Туреччина чи Південна Африка), чому сприяє вплив зростаючих рівнів життя на очікування. У такому напруженому соціальному і політичному контексті воскресіння високоякісного економічного зростання відіграє критичну роль. Але звідки він візьметься? Технологічний прогрес є явною, але надзвичайно невизначеною можливістю. Багато пробивних технологій (наприклад, сучасна робототехніка, геноміка нового покоління, накопичення і зберігання енергії, поновлювані джерела енергії і 3D-друк) можуть стимулювати подальше зростання, проте їхній повний потенціал можна буде усвідомити тільки у віддаленому майбутньому.
Більшість урядів стикається з фіскальними обмеженнями, тому влада неохоче розглядає проекти, які можуть призвести до збільшення державного боргу. Але і є більш доступний варіант – продуктивне інвестування, яке стимулює довгострокове зростання і, таким чином, сплатить саме себе. Увага до чотирьох областей, зокрема – інфраструктури, освіти, електроенергії, отриманої екологічно чистим методом, і життєздатного сільського господарства – може призвести до високого економічного та соціального прибутку. Проте зрештою шлях до стійкого зростання лежить не тільки через нову політику, а й через новий спосіб мислення. Наші суспільства повинні стати більш капіталістичними, більш уважними до створення статевого паритету і більш залученими в соціальну інтеграцію. Іншого шляху немає, якщо ми хочемо повернути світову економіку на шлях сильного і стійкого зростання.
Клаус Шваб
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
