1173
Рубль падає разом з валютами інших ринків, що розвиваються
— Валюта
Що поєднує в даний момент Росію з Аргентиною, Бразилією, Індією, Індонезією, Мексикою, Туреччиною, ПАР? У всіх цих країнах зараз відбувається обвальне падіння національних валют. Так, за євро ніколи ще не доводилося давати стільки російських рублів, а долар США всі останні дні оновлював історичні максимуми, наприклад, до турецької ліри.
Спочатку приплив, тепер відтік
У кожній країні девальвації сприяють свої специфічні внутрішні чинники. Якщо в Росії це уповільнення економічного зростання і поганий інвестиційний клімат, то в Туреччині – внутрішньополітична криза. Але у масового розпродажу місцевих грошових одиниць на ринках, що розвиваються є і одна спільна зовнішня причина. Всі вони зіткнулися з широкомасштабним відтоком західних грошей. Відтоком, якому свого часу передував не менш широкомасштабний приплив доларів, євро, фунтів стерлінгів…
Фінансова криза 2008-2009 років і боргова криза в єврозоні змусили центральні банки західних держав радикально, мало не до нуля, знизити ті відсоткові ставки, під які вони надають ліквідність комерційним банкам. Мета політики наддешевих грошей полягала в тому, щоб забезпечити ослаблому бізнесу в індустріально розвинених державах особливо вигідні кредити.
Однак значна частина виділених коштів пішла не на пожвавлення виробництва у відповідних країнах, а витекла на зовнішні ринки – у ті держави Азії, Латинської Америки, Східної Європи та Африки, які відрізнялися в той момент швидкими темпами економічного зростання, високими відсотковими ставками і міцніючими валютами.
Про “валютні війни” тепер забули
“І от зараз ми бачимо саме те, чого побоювалися міністри фінансів з країн з ринками що розвиваються, коли заявляли, що їм не потрібна вся ця ліквідність”, – зазначив у розмові з DW професор Університету Зігена Гюнтер Бек (Günter Beck). Адже на перших порах приплив західних валют сприяв поступальному розвитку цих країн, проте потім він же призводив і до перегріву їхніх економік. “Тож нинішнє охолодження було фактично запрограмовано”, – підкреслив Бек.
Чи не найгучніше проти надмірного припливу іноземних грошей у свій час протестував міністр фінансів Бразилії Гіду Мантега. Це саме він восени 2010 року вимовив історичну фразу про “валютні війни”. Він мав на увазі дестабілізуючий вплив дешевих доларів, що нахлинули в країну. Через них виявився завищеним курс бразильської валюти, підскочили кредитні ставки, виникла небезпека мильних пузирів на ринку.
“Хворобливі ефекти” неминучі
Тепер у міністрів фінансів і центральних банків в тій же Латинській Америці – зовсім інші турботи. Так, аргентинському ЦБ минулого тижня довелося припинити валютні інтервенції, що стали абсолютно безперспективними, на підтримку національної грошової одиниці. Після цього курс песо до долара США всього за один день, 23 січня, звалився на 20 відсотків. Нічого подібного в Аргентині не спостерігалося з часів дефолту і фінансової кризи 2002 року. Тим часом Центральний банк Індії для підтримки курсу рупії і боротьби з інфляцією 28 січня несподівано підняв базову ставку.
Відтік іноземного капіталу з ринків, що розвиваються, який різко прискорився в січні 2014 року під враженням явно покращуваних макроекономічних показників в Америці і Європі, почався ще в травні 2013 року. Бен Бернанке, який очолював у той час Федеральну резервну систему (ФРС) США, тоді вперше натякнув на можливість поступового згортання політики наддешевих грошей.
“Припинити таку політику, яка призвела до цілком зримих позитивних результатів, зазвичай дуже важко, але рано чи пізно це необхідно зробити заради довгострокової стабільності”, – пояснив професор Гюнтер Бек. Однак у короткостроковому плані, підкреслив він, “хворобливі ефекти” неминучі. Причому сьогодні особливо боляче тим, хто свого часу найбільшою мірою виграв від цієї політики – ринкам, що розвиваються.
Рольф Венкель, Андрій Гурков
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
