1082
Повернення капіталізму
— Світ
На Всесвітньому економічному форумі в Давосі Міжнародний валютний фонд опублікував новий прогноз щодо глобальної економіки. У ньому, зокрема, йдеться, що темпи збільшення світової економіки будуть випереджати темпи зростання ВВП в Росії. При цьому Росія буде поступатися не тільки переважній більшості країн, що розвиваються, а й багатьом розвиненим, які за темпами зростання ВВП в 2000-і відставали від неї в кілька разів. «Лента.ру» уважно подивилася на п’ять розвинених країн з високими темпами зростання економіки, щоб зрозуміти, яким чином їм вдалося випередити Росію в 2013 році або вдасться випередити в 2014-2015-му.
За підрахунками МВФ, в 2013 році російська економіка зросла на 1,5 відсотка, в поточному році підніметься на два відсотки, а потім прискориться до 2,5 відсотка. В цілому це збігається з прогнозами російських економістів, але дуже далеко від сподівань російської влади: прем’єр-міністр Дмитро Медведєв не раз говорив, що для стійкого розвитку Росії треба зростати хоча б на п’ять відсотків на рік.
У МВФ вважають, що всесвітня економіка у 2013 році зросла на три відсотки, в 2014-му підніметься ще на 3,7 відсотка, а в 2015-му розженеться до 3,9 відсотка. Таким чином, темпи зростання глобального ВВП будуть значно випереджати російські. Особливо дивно порівнювати Росію з розвиненими країнами, де економіка апріорі повинна збільшуватися повільніше.
США
Зростання ВВП: 1,9 відсотка в 2013 році, 2,8 відсотка – в 2014-му, 3 відсотка – в 2015-му.
За період з 2013-го по 2015-й роки Сполучені Штати будуть випереджати Росію за темпами зростання ВВП щороку. Найбільша економіка світу і «батьківщина» економічної кризи 2008-2009 років майже повністю забула обвал п’ятирічної давнини. The Financial Times під завісу минулого року провела огляд основних соціально-економічних індикаторів США. Вони показали: американці готові споживати (рівень довіри споживачів у грудні злетів до 78,1 пункту порівняно з 72 пунктами місяцем раніше) і купувати нерухомість – за даними профільного Standard&Poor’s/Case-Shiller index, вартість житла в 20 міських агломераціях Сполучених Штатів на жовтень 2013 зросла на 13,6 відсотка порівняно з жовтнем 2012-го. Стрибок цін став максимальним з 2006 року.
Серед глобальних причин щодо швидкого відновлення економіки США фахівці виділяють дві: надм’яку монетарну політику Федеральної резервної системи, що отримала назву «кількісного пом’якшення», а також сланцевий бум.
18 грудня ФРС повідомила, що має намір розпочати згортання кількісного пом’якшення. Щоправда, облікова ставка залишиться на рівні 0-0,25 відсотка, тож економіці Сполучених Штатів навряд чи загрожує дефіцит «дешевих» грошей, а прогнозу МВФ щодо зростання ВВП США можуть загрожувати скоріше не економічні, а політичні фактори: республіканці і демократи в 2013 році показали, що можуть влаштувати кризу на рівному місці.
Великобританія
Зростання ВВП: 1,7 відсотка в 2013 році, 2,4 відсотка – в 2014-му, 2,2 відсотка – в 2015-му.
Напередодні 2013 року серед британських економістів панував песимізм: ніхто не очікував, що ВВП за підсумками 12 місяців виросте більш ніж на відсоток. Про це свідчать, наприклад, прогнози провідних банків і фахівців, зібрані міністерством фінансів Сполученого Королівства в січні 2013 року.
Реальність посоромила песимістів, і вже в кінці 2013 року на ринку з’явилися зовсім інші прогнози. Так, дослідницький центр Centre for Economic and Business Research передбачив, що приблизно до 2030 року Великобританія за розміром економіки випередить нинішнього європейського лідера – Німеччину. Економіст Goldman Sachs Кевін Дейлі і зовсім порівняв зміни в економіці Сполученого Королівства з воскресінням Лазаря.
Рецепт відносного успіху країни фахівці схильні пояснювати м’якою монетарною політикою Банку Англії (що частково поріднює британське і американське економічне диво). З березня 2009 року банк підтримує облікову ставку на рівні 0,5 відсотка і проводить викуп облігацій на сотні мільярдів фунтів. До 2013 року британські кредитні установи суттєво знизили вартість запозичень для підприємців, що стимулювала бізнес-активність і позитивно позначилася на зростанні ВВП. Іншими макроекономічними плюсами для країни опинилися особливе положення в Євросоюзі і збереження власної валюти.
Крім того, незважаючи на зниження рівня реальних розмірів зарплат, за яким Сполучене Королівство стало одним з європейських лідерів, за 2013 рік кількість безробітних знизилася на півмільйона осіб. Більшість з них влаштувалися на постійну, а не на тимчасову позицію. Відносне поліпшення на ринку праці одразу ж спричинило збільшення споживчого оптимізму і зростання витрат, що в підсумку стимулювало зростання ВВП.
Канада
Зростання ВВП: 1,7 відсотка в 2013 році, 2,2 відсотка – в 2014-му, 2,4 відсотка – в 2015-му.
Канада займає особливе положення серед розвинених держав, оскільки її економіка заснована не тільки на потужному промисловому і фінансовому секторах чи сфері послуг, а й на видобутку сировини. Крім того, країна сильно залежить від свого південного сусіда – Сполучених Штатів, адже на США припадає до двох третин всього канадського експорту.
Щорічне зростання канадської економіки в 2012-2013 роках, за відомостями МВФ, становило 1,7 відсотка – вельми солідний результат для передової держави. При цьому самі канадці схильні досить скептично оцінювати потенціал своєї батьківщини. Як зазначається в одному місцевому дослідженні, основними причинами настороженості виявилися залежність місцевої економіки від світової кон’юнктури, якій, в свою чергу, в останні роки постійно заважали кризи в США і єврозоні. Крім того, фахівці звертають увагу на те, що зростання було досягнуто завдяки стимуляційним програмам канадських регіонів, без яких на місцеву економіку, швидше за все, чекала б рецесія.
Як би то не було, МВФ песимістичного настрою місцевих експертів не поділяє і пророкує Канаді стабільне зростання в наступні два роки.
Японія
Зростання ВВП: 1,7 відсотка в 2013 році, 1,7 відсотка – в 2014-му, 1 відсоток – в 2015-му.
Якщо своєрідність Канади визначається її потужним сировинним потенціалом і тісними зв’язками з економікою США, то Японія відрізняється від інших розвинених країн колосальним державним боргом, який в 2013 році перевищив квадрильйон ієн (10,46 трильйона доларів), а також стагнуючою вже 15 років економікою.
Різке прискорення зростання ВВП, яке в 2013 році в Японії становило 1,7 відсотка, є заслугою радикальних заходів уряду ліберал-демократів на чолі з прем’єр-міністром Сіндзо Абе. Фахівці навіть придумали для них спеціальний термін – «абеноміка».
Як у випадку з США і Великобританією, в центрі зростання японської економіки знаходяться монетарні заходи. Щоб побороти дефляцію, тобто процес зниження цін, за якого у виробників немає стимулів нарощувати випуск продукції, Абе і Банк Японії вирішили запустити друкарський верстат, щороку купувати держоблігації на 60-70 трильйонів ієн (611-712 мільярдів доларів) і заохочувати експорт, який протягом десятиліть служив драйвером місцевої економіки. Завдяки зниженню курсу ієни уряду Абе дійсно вдалося зробити японські товари більш конкурентоспроможними на світовому ринку: у жовтні 2013-го експорт збільшився більш ніж на 18 відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Критики звертають увагу на ризики, пов’язані з надмірно агресивної монетарної політикою, у тому числі на негативні наслідки інфляції, настільки бажаної урядом ліберал-демократів (до них, наприклад, відноситься скорочення купівельного попиту). У будь-якому випадку у «абеноміки» немає прецедентів в історії Японії, тому прогноз МВФ може бути найближчим часом переглянуто як в один, так і в інший бік.
Норвегія
Зростання ВВП: 1,6 відсотка в 2013 році, 2,3 відсотка – в 2014-му, прогнозу на 2015 рік немає.
Навіть порівняно зі своїми скандинавськими сусідами Норвегія виділяється своєю політичною та економічною стабільністю. Основу процвітання країни становить потужний нафтогазовий сектор. У ньому зайнято близько 250 тисяч людей, а в структурі доходів бюджету його надходження сягають 20 відсотків. Королівство обмежило своє використання вуглеводневих надходжень чотирма відсотками від суверенного фонду, розмір якого на початку 2014 року перевищив 936 млрд доларів.
Восени 2013-го вибори в Норвегії виграли правоцентристи. Вони пообіцяли витратити близько 23 мільярдів доларів, отриманих від нафтових доходів, на фінансування дефіциту бюджету. Останній викликаний втратами скарбниці від зниження податків для заохочення несировинних секторів економіки на загальну суму в 4,8 мільярда крон (785 млн доларів США). Перешкодити планам нового норвезького уряду може тільки черговий виток європейської боргової кризи, але він поки що малоймовірний. Це означає, що у випадку з Норвегією прогноз МВФ може виявитися навіть песимістичним, а насправді країна з однією з найнадійніших валют світу буде зростати на стільки ж, на скільки і Росія, якщо не більше.
Олександр Ратніков
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
