1841
Продукт стух
— Світ
Група економістів, соціологів та екологів з різних країн світу розкритикувала валовий внутрішній продукт як основний економічний індикатор. У статті для журналу Nature вчені закликали світових лідерів відмовитися від використання ВВП і придумати більш адекватний показник. За думки фахівців, він повинен враховувати багато елементів економіки, в тому числі й ті, які не так легко обчислити в грошах.
До початку 1930-х років ніякого системного вимірювання розмірів економіки та добробуту суспільства не було. Існувало безліч розрізнених показників, аналіз яких нерідко приводив економістів до прямо протилежних висновків. Особливо яскраво відсутність єдиного індикатора позначилася після кризи 1929-го і початку Великої депресії: одні фахівці заявляли, що ситуація нормалізується, інші, навпаки, стверджували, що справи йдуть все гірше і гірше. Щоб розібратися в ситуації, що склалася, американська адміністрація залучила одного з авторитетних фахівців з економетрики Саймона Кузнеця, попросивши його розробити всеосяжний індикатор.
Просто і надійно
Кузнець склав досить просту формулу розрахунку. Вона враховувала кінцеве споживання домогосподарств, інвестиції, державні закупівлі і чистий експорт. Пізніше був розроблений альтернативний варіант, при якому ВВП вираховувався не за видатками, а, навпаки, за доходами. Отриманий показник виявився цілком відповідним для оцінки економіки, благо майже всі його складові і так вже підраховувалися статистиками.
Зберігши загальну формулу, індикатор з плином часу змінювався в деталях. Так, з кінця 1980-х років в нього почали опосередковано закладати технічний прогрес у виробництві споживчих товарів. Для цього статистики застосовували гедоністичний індекс, який враховував «покращення» товарів і більше «задоволення» від їх споживання для користувача. В основному індекс знайшов застосування в сфері електроніки, але потім його дія була поширена і на інші групи товарів.
Пізніше у ВВП ввели показник «приписної ренти» – він відбивав, яку суму сплачували б власники квартир або будинків, якби їм довелося знімати своє житло. Нарешті, зовсім недавно в США вирішили включити витрати на НДДКР в інвестиції і, таким чином, зробити їх частиною ВВП.
Найбільші економіки світу за обсягом номінального ВВП (дані МВФ за 2012 рік, трильйони доларів)
1. США – 16,24
2. Китай – 8,22
3. Японія – 5,96
4. Німеччина – 3,42
5. Франція – 2,61
6. Великобританія – 2,46
7. Бразилія – 2,25
8. Росія – 2,03
9. Італія – 2,01
10. Індія – 1,84
1. США – 16,24
2. Китай – 8,22
3. Японія – 5,96
4. Німеччина – 3,42
5. Франція – 2,61
6. Великобританія – 2,46
7. Бразилія – 2,25
8. Росія – 2,03
9. Італія – 2,01
10. Індія – 1,84
Ці нововведення часто піддавалися критиці, оскільки, крім іншого, дозволяли владі отримувати поліпшену статистику – облік кожного показника збільшував номінальний ВВП. Втім, певна логіка в такому підході все-таки була: аналіз раніше не врахованих факторів допомагав краще зрозуміти реальний стан економіки.
Як би то не було, незважаючи на зміни у формулі розрахунку, вчені та політики все частіше піддавали сумніву ВВП як індикатор багатства тієї чи іншої країни. Американський сенатор Роберт Кеннеді заявив якось, що ВВП «підраховує все, за винятком речей, які роблять життя гідним того, щоб його прожити».
Серед економістів найвідоміший критик ВВП – нобелівський лауреат Джозеф Стігліц. У 2008 році, в розпал глобальної фінансової кризи, він заявив, що за ВВП на душу населення судити про економіку США не можна, оскільки колосальне соціальне розшарування за останні 30 років зробило цей індикатор безглуздим. На його думку, важливий лише підрахунок медіанного доходу, який в 2000-2010 роках впав.
Під патронажем тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі Стігліц створив спеціальну комісію – вона була покликана розробити більш «чесний» показник, який враховує всі елементи розвитку тієї чи іншої країни, а не тільки ринкові транзакції, як відбувається зараз. Проте, нічого всеосяжного ця група критиків поки що не запропонувала.
Користь від катастроф
Невдоволення ВВП як загальним показником стану економіки багато в чому справедливе – цей індикатор не завжди відображає якість життя в країні. Візьмемо простий приклад: одна людина їздить на роботу на машині через все місто, витрачаючи бензин і, відповідно, гроші, інша трудиться поряд з будинком і не витрачає на дорогу нічого. За інших рівних виходить, що перша людина вносить більший внесок у ВВП, однак якість її життя ніяк не підвищується.
Таких прикладів можна знайти безліч. Зокрема, значну частину економічного зростання з 1970-х років можна пояснити тим, що люди стали працювати і заробляти більше, при цьому почали активніше ходити в громадське харчування; тоді як раніше у них було більше вільного часу, а готували вони, в основному, вдома (насамперед, це стосується жінок). Таким чином, формально виросли і споживчі витрати, і ВВП. Однак чи змінилася в кращу сторону якість життя? Далеко не факт.
Більш того, на ВВП позитивно впливають і відверто деструктивні явища. Стихійні лиха, катастрофи, пожежі – все це вимагає відновлення і, відповідно, приватних інвестицій або державних витрат. За нинішніми формулами, катастрофи сприяють економічному зростанню. Тільки навряд чи таким способам підвищення ВВП раді хоча б в одній країні світу.
Вчені, які звернулися до влади в Nature, запропонували замість ВВП використовувати альтернативний індикатор – «індекс справжнього прогресу» (GPI). Цей досить сирий і складний статистичний агрегат враховує безліч показників, серед яких збиток від забруднення навколишнього середовища, статистика злочинності, розлучень і багато чого іншого – всього більше 20 пунктів (є серед них і приватне споживання).
Лідери за ВВП, розрахованим з урахуванням паритету купівельної спроможності валют (дані МВФ за 2012 рік, трильйони доларів)
1. США – 15,65
2. Китай – 12,26
3. Індія – 4,71
4. Японія – 4,57
5. Німеччина – 3,16
6. Росія – 2,48
7. Бразилія – 2,33
8. Великобританія – 2,31
9. Франція – 2,25
10. Італія – 1,81
1. США – 15,65
2. Китай – 12,26
3. Індія – 4,71
4. Японія – 4,57
5. Німеччина – 3,16
6. Росія – 2,48
7. Бразилія – 2,33
8. Великобританія – 2,31
9. Франція – 2,25
10. Італія – 1,81
Як з’ясували фахівці, в 1950-1970-х роках ВВП і GPI у всьому світі йшли рука об руку. Однак якщо ВВП продовжив зростати і далі, то GPI в якийсь момент зупинився, а потім почав падати. Історичний максимум GPI зафіксований в 1978-му, з тих пір він знизився більш ніж на десять відсотків, в основному, за рахунок Європи та Північної Америки.
Крім GPI є й інші альтернативи ВВП (наприклад, індекс людського розвитку, HDI, придуманий свого часу індійцем Амарт’я Сеном і пакистанцем Махбубом уль-Хаком), але жодна з них широкого поширення не отримала. Невдачею завершився і проект «зеленого ВВП», запропонований адміністрацією колишнього президента США Білла Клінтона. Під час його розрахунку економісти виходили з того, що частка екологічно чистих технологій у світі буде стабільно зростати, але цього не сталося.
У тому, що працююча альтернатива ВВП так і не була запропонована, вчені, що виступили в Nature, звинувачують зацікавлені сторони, у тому числі держави і корпорації. При цьому підкреслюється, що самі компанії використовують для підрахунків інші принципи. Аналог ВВП для фірм – це оборот, але бізнесменам, як правило, набагато важливіше не він, а розмір прибутку, маржа або, на худий кінець, ринкова капіталізація. Держава, що прагне тільки до зростання ВВП, схожа на комерційну організацію, що переймається лише зростанням продажів.
Водночас, зрозуміло, що історія з ВВП – не лише злий умисел чиновників і бізнесменів. Основна перевага ВВП як універсального показника полягає в тому, що навіть з останніми коригуваннями він надзвичайно простий і зрозумілий; відносно складний тільки збір потрібної статистики. Саймон Кузнець розробив цей індикатор за лічені місяці, в той час як над альтернативою б’ються вже багато років – без особливого результату. Придуманий вченими індикатор GPI теж, швидше за все, великого розповсюдження не отримає – насамперед, тому, що він розглядає економіку як частину загальної картини стану суспільства і ним складно оперувати власне економістам. Це означає, що яким би не був поганим показник ВВП, в осяжному майбутньому він залишиться головним способом порівняння різних економік і їх частки в загальносвітовому «казані».
Дмитро Мігунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
