2559
Помста сикхів
— Світ
Ще недавно в Лондоні урочисто ховали Маргарет Тетчер – під сльози і подяки одних і прокльони інших (в основному ліваків, робітників і ірландців-католиків). Тепер, очевидно, піде нова серія хейт-спічів на адресу покійної баронеси. Закон, що пропонує оприлюднити деякі урядові документи через 30 років після їхнього видання, привів до публікації низки листів, що проливає світло на непристойну роль уряду «залізної леді» в ескалації тероризму сикхів і трагічному штурмі Золотого храму.
Золотий храм, або Хармандір-Сахіб (його не варто плутати з іншим «золотим храмом» – Каші Вішванатх в священному для індуїстів Варанасі) – головний храм сикхів, розташований в місті Амрітсар на півночі Індії. Саме тут зберігається «Аді Грантх» – оригінал тексту, священного для послідовників сикхізму, восьмої за популярністю релігії на планеті. Раніше у сикхів була своя держава, яку англійці військовим шляхом включили до складу Індії. Після досягнення Індією незалежності від британської корони сикхи зажадали автономії для свого штату Пенджаб (до речі, на сьогодні найбільш благополучного в країні). Розгорівся типовий сепаратистський конфлікт на релігійній основі, і коли в Золотому храмі оселився великий духовний авторитет сикхів Джарнаіл Сінгх Бхіндранвале, головна святиня перетворилася на штаб сепаратистів, причому не помірної, а саме екстремістської суті. Наприклад, вибухівку виробляли безпосередньо на території храму – неприступної фортеці, куди був закритий доступ для індійської поліції.
У травні 1984 року уряд Індіри Ганді прийняв рішення про штурм Хармандір-Сахиба, вибравши для цього максимально невдалий час, що співпав з річницею мучеництва одного з гуру сикхів: храм був буквально набитий паломниками. У Пенджабі була введена комендантська година і сувора цензура, храм блокований, відключений від електрики і комунікацій. Паломникам запропонували покинути святиню (частина з них так і зробили), а солдатам, солідарним з сикхами, дозволили не брати участь у спецоперації. Згодом індійський уряд стверджував, що терористи перешкоджали виходу паломників з храму і використовували їх як живий щит, сикхи, в свою чергу, категорично це заперечують.
Спецоперація тривала кілька днів – кілька днів запеклих перестрілок із застосуванням гранатометів, танків та іншої важкої техніки. Будівля сильно постраждала (нині повністю відреставровано), але куди страшніша була загальна кількість жертв: 83 людини з боку індійських військових, 492 людини з боку сикхів, більшість з яких паломники (у тому числі тридцять жінок і п’ятеро дітей). Це – офіційна інформація. Представники сикхів називали цифри від двох до десяти тисяч загиблих, але тут потрібно зробити суттєву знижку на фактор політичної спекуляції і враховувати те, що рахунок жертвам вели саме індійці.
Крім жертв, у штурму були й інші наслідки, вкрай трагічні для Індії. По-перше, сикхський тероризм знайшов додаткову підтримку і посилив свою екстремістську складову. По-друге, поліцейські і військовослужбовці сикхи стали або звільнятися, або просто дезертирувати з індійської армії. Нарешті, по-третє: вбивство Індіри Ганді, що послідувало незабаром, було акцією відплати за штурм Золотого храму, здійсненої співробітниками охорони прем’єр-міністра. У свою чергу, вбивство Ганді викликало масові хвилювання і погроми, в результаті яких від рук оскаженілих індусів загинуло понад п’ять тисяч сикхів (окремі джерела називають і цифру в тридцять тисяч). А через три роки сикхи проголосили створення незалежної держави Халістан. Незважаючи на те, що територія Халістан повністю контролюється Індією, її суверенітет таки визнали Пакистан і Туреччина, а також Турецька республіка Північного Кіпру, на відповідь визнана Халістаном (точніше, його «урядом у вигнанні», що проживає у США).
Як випливає з опублікованого листа Брайана Тола (у той час – особистого секретаря глави Форін-офісу Джеффрі Хау, одного з найближчих сподвижників Тетчер), міркуючи над штурмом Золотого храму, уряд Ганді прийняло рішення направити запит до Лондона, і Лондон відгукнувся. До республіки прибув «сумний офіцер» і склав план штурму, який був схвалений особисто Ганді, а згодом реалізований. Слово «сумний» написано великими літерами (SAD) – очевидно, мова йде про друкарську помилку: до Індії прибув офіцер SAS, тобто Спеціальної повітряної служби (Special Air Service). Сфера діяльності SAS – антитерористичні операції та підготовка спецназу, причому як на території Великобританії, так і за кордоном.
У тому ж листі є згадка про «можливість наслідків для сикхської громади». З іншого листа випливає, що все це не було секретом для Тетчер і допомогу індійському уряду санкціонувала саме вона. Є й інші документи з даного питання, але вони досі не опубліковані.
Причини, з яких британська консультативна допомога індусам навмисно приховувалася, лежать на поверхні: це величезна громада індійців (зокрема, сикхів), що сформувалася в Британії. Так, на сьогодні на території Сполученого Королівства проживає майже півмільйона сикхів, які, будучи релігійною і часто ущемленою меншістю, мігрували до колишньої метрополії охочіше, ніж індуси. До речі, що одним з парламентаріїв, які домагаються зараз оприлюднення всіх пов’язаних зі скандалом документів, є лейборист Том Уотсон: у його виборчому окрузі проживає багато сикхів, і він зобов’язаний враховувати їхні інтереси.
Офіційний представник Даунінг-стріт у відповідь на публікацію листів заявив, що уряд розуміє занепокоєння громадськості, оскільки штурм Золотого храму призвів до «трагічних втрат». З його слів також відомо, що прем’єр-міністр Девід Кемерон зажадав від секретаря кабміну «детально вивчити» це питання, а також – ступінь відповідальності кабінету торі тридцятирічної давнини за трагедію в Амрітсарі.
При цьому особливо підкреслюється, що роль Маргарет Тетчер і Джеффрі Хау у всій цій історії не була відома ані нинішньому голові уряду, ані нинішньому керівництву Консервативної партії в особі все того ж Кемерона.
Залишається додати, що зараз проблема сепаратизму і тероризму сикхів не є для Індії особливо актуальною. Сикхи широко представлені в командному складі індійської армії, що пов’язано з почесністю військової справи у сикхів, завжди вважалися хорошими воїнами. Крім того, чинний прем’єр-міністр Індії (тобто фактичний керівник країни) Манмохан Сінгх є сикхом і за походженням, і за віросповіданням. Свій пост він посідає вже майже десять років, при цьому керівником правлячої партії – Індійського національного конгресу – всі ці роки є Соня Ганді, невістка убитої сикхами Індіри.
За матеріалами: Взгляд
Поділитися новиною
