4470
Янукович вів гру, і вважав, що маніпулює і Євросоюзом, і Росією - зарубіжні ЗМІ
— Казна та Політика
Путінські “пряники” для Києв, мабуть, включають кредит без жорстких умов і зниження ціни на газ, а “батіг “ – економічні санкції та погрози особисто Януковичу. ЄС не може з цим змагатися: він не погрожує і не дає хабарів. Але рано чи пізно Україна стане частиною демократичної Європи, і “після Путіна” Росія піде за нею – “якщо тільки не ізолює себе і не перетвориться на напівзастойний імперіалістичний релікт”, як зауважує Бжезинський.
“У середу вранці підрозділи українських сил безпеки штурмували Майдан”, – передає The New York Times . “Влада застосувала ці жорсткі заходи після зустрічі Януковича і Кетрін Ештон, Верховним представником ЄС з іноземних справ, що тривала три з половиною години”, – зазначають журналісти.
“Штурм площі був несподіваним, зокрема, тому, що весь вівторок тривали консультації і дебати високопоставлених чиновників. Переговори з західними дипломатами, головним чином, зосередилися на гострих фінансових проблемах України”, – пишуть кореспонденти Хершенхорн і Крамер.
“Янукович вів гру, маніпулюючи, як він вважав, і Євросоюзом, і Росією до своєї вигоди, – вважає Стівен Сестанович, науковий співробітник Council on Foreign Relations. – Ідея посідала в тому, щоб змусити заплатити обидві сторони”.
“Замість цього він на сьогодні не уклав угоди ні з ким. Росія продемонструвала певну готовність допомогти, можливо, шляхом комбінації більш низьких цін на газ, рефінансування існуючої заборгованості і, ймовірно, невеликого екстреного кредиту, але не раніше, ніж політичні заворушення припиняться”, – пише видання.
Лідери української опозиції стверджують, що на зустрічі з європейськими послами їм підтвердили, що фінансову допомогу Заходу все ще можна отримати, хоча переговори як і раніше носять попередній характер. “Проте немає свідчень того, що МВФ пом’якшив свої умови надання позики”, – йдеться в статті.
Знесення пам’ятника Леніну, сотні тисяч демонстрантів з прапорами, рейди міліції в офісах політичних партій і опозиційних ЗМІ – все це другорядні події на тлі провалу зусиль ЄС з інтеграції республік колишнього СРСР і зухвалої спроби Володимира Путіна відродити Російську імперію, пише публіцист Едвард Лукас в The Wall Street Journal.
Одним з головних досягнень Євросоюзу було розширення на Схід. Вісім країн, що приєдналися до єдиної Європи у 2004 році, показали приклади вражаючих історій успіху. Однак щодо шести країн “Східного партнерства” (Вірменія, Азербайджан, Білорусія, Грузія, Молдова і Україна) автор виділяє три негативних моменти: їхня здатність проводити глибокі реформи прагне до нуля, Європа не хоче робити їх повноцінними членами, а Кремль хоче утримати їх на своїй орбіті.
Внаслідок цього “розгортається катастрофа”, пише Лукас: європейці нічого не добилися в Білорусії, Азербайджан хоче спрощення візового режиму з ЄС, але не готовий до реформ, Вірменія зробила спробу зближення, але Кремль її осмикнув, а президент Янукович напередодні саміту у Вільнюсі отримав від Росії пропозицію, від якої не зміг відмовитися.
Подробиці пропозиції Януковичу прояснюються поступово. Судячи з усього, вона включає екстрений кредит для України без жорстких умов (на відміну від фінансової допомоги МВФ) і дешевий газ. “Але і без батога не обійшлося, – повідомляє автор. – Україна вразлива до економічних санкцій Росії, і ряд санкції Москва вже ввела. Особиста безпека Януковича теж зіграла свою роль: він страшенно боїться отруєння і всюди їздить у супроводі свити дегустаторів і холуїв, гідної візантійського імператорського двору”.
“ЄС не може з цим змагатися, – визнає Лукас: – він не погрожує і не дає хабарів”, отже “український лідер вибрав ту пропозицію, яка обіцяє більше влади і грошей, – кремлівську”.
“Це рішення полишило чиновників ЄС у зніяковінні. Вони не розуміють таких людей, як Янукович і їхнього варварського підходу до політики”, – йдеться в статті.
Невдача ЄС на Україні – це ганьба, оскільки від майбутнього цієї держави залежить доля всього пострадянського простору, вважає Лукас: “Політичний, економічний і культурний успіх великої, православної, промислової країни колишнього СРСР стане найбільш зрозумілим для росіян сигналом того, що їх злочинні, бандитські, брехливі правителі не роблять країну великою, а гальмують її розвиток”.
“Прийшла пора показати Путіну, що його ліцензія на полювання в сусідніх з Росією країнах анульована”, – закликає Лукас, але не вважає такий варіант реалістичним. “Як же, тримайте кишеню ширше”, – підсумовує він.
Євросоюз взявся за Україну, не підготувавшись до зближення, вважає Бернар Гетта, автор коментаря в Liberation. Брюссель запропонував Києву економічне партнерство, але не надав йому економічні інструменти для протистояння тиску з боку Кремля. За цим пішла криза в серці Європі – криза, перед якою Європа голосно солідаризується з українськими маніфестантами, але не надає їм ніякої конкретної підтримки, нарікає автор.
“У Європи просто немає російської політики, немає мінімального бачення, якими можуть і якими мають бути відносини з таким могутнім сусідом, без якого не може бути ані стабільності, ані співробітництва на континенті. Тепер, коли США пішли з Європи, йдуть з Близького Сходу, ЄС не може залишатися без зовнішньої політики”, – йдеться в статті.
“Що б не трапилося, події на Україні історично незворотні і ведуть до геополітичної трансформації. Швидше раніше, аніж пізніше, Україна по-справжньому стане частиною демократичної Європи; швидше пізніше, аніж раніше, Росія піде за нею, якщо тільки не ізолює себе і не перетвориться в напівзастойний імперіалістичний релікт”, – пише американський політолог, колишній радник президента США з національної безпеки Збігнєв Бжезинський у статті для The Financial Times.
Зі слів Бжезинського, 20 років незалежності, зростаючої гордості за українську історію, що відкрилася, і спостереження за тим, які економічні вигоди отримали західні сусіди від зв’язків з Європою, формують на Україні новий вид мислення. “Вражає, що навіть у сусідній Білорусії, де панує авторитарний режим Лукашенка, починає проявлятися подібна прозахідна орієнтація”, – зауважує політолог.
“Україна неминуче зблизиться з Європою”, і “вплив цих подій на Росію позначиться у довгостроковій перспективі”, впевнений Бжезинський.
“Сьогоднішня Росія не в тому положенні, щоб влаштовувати силову реставрацію колишньої імперії, – йдеться в статті. – Вона занадто слабка, занадто відстала і занадто бідна”.
“Усвідомлення російськими соціальними елітами того, що незграбні зусилля Путіна мають дуже обмежені шанси на успіх, – лише питання часу. Як тільки він перестане бути президентом, Росія, особливо її новий середній клас, дійде висновку, що єдиний розумний шлях – теж стати по-справжньому сучасною, демократичною і, можливо, навіть провідною європейською державою”, – прогнозує Бжезинський.
За матеріалами: Inopressa
Поділитися новиною
