1659
Федерація на берегах Дністра
— Світ
У Молдові знову спробували реанімувати «меморандум Козака» – план з врегулювання придністровського конфлікту, який десять років тому був запропонований Росією і відхилений тодішнім молдовським керівництвом. З аналогічним проектом днями виступила місцева Партія соціалістів. Він передбачає, що Молдова і Придністров’я сформують федеративну державу. Раніше в Кишиневі критикували подібні пропозиції, сприймаючи їх як спроби «пріднестровізувати» Молдову і повернути її до сфери російського впливу. Спостерігачі вважають, що про реалізацію проекту соціалістів можна буде говорити лише в тому випадку, якщо в Молдові відбудеться зміна влади.
Презентацію нового проекту приурочили до 25 листопада – річниці провалу «меморандуму Козака». У 2003 році російський план був готовий до підписання, однак в останній момент його відмовився підтримати тодішній президент Молдови, лідер місцевої комуністичної партії Володимир Воронін. Противники Вороніна визнали його рішення результатом тиску з боку Заходу. Сам же президент, виправдовуючись, говорив, що незгодний з пунктом про перебування в «федеративній Молдові» російських військ.
Демарш Кишинева призвів тоді до охолодження російсько-молдавських відносин. Пізніше, вже після відставки Вороніна і приходу до влади в Молдові альянсу з кількох партій, які виступають за зближення з Європою, робилися спроби повернутися до цієї теми. Але офіційної підтримки вони не отримали. Та й Придністров’я, що відкололося від Молдови іще на початку 1990-х, в 2006 році провело референдум, що зафіксував, що місцеве населення не бажає повертатися до складу Молдові, а виступає за «незалежність і подальше приєднання до Російської Федерації».
У російському МЗС, виступаючи днями з цієєю темою, заявили, що «залишається лише шкодувати про ті перспективи, які відкривалися б у разі реалізації ідей, закладених в меморандумі». Перспективами, зі слів представника МЗС, були припинення придністровського конфлікту і «вивід сторін на шлях активної і плідної співпраці».
І розпустити армію
Партія соціалістів , яка тепер пропагує ідею федерації, позиціонує себе як опозиційну. Її лідер Ігор Додон в минулому перебував у лавах комуністів, в період президентства Володимира Вороніна працював в уряді. Пізніше він приєднався до Партії соціалістів, яку незабаром очолив. Додон є прихильником вступу Молдови до Митного союзу – на противагу проєвропейського керівництва країни, яке розраховує найближчим часом затвердити угоду про асоціацію з ЄС.
Створення «молдавської федерації» соціалісти підносять як «єдиний реально досяжний підхід» з вирішення придністровського конфлікту. «Наш народ буде возз’єднаний, стане єдиним цілим, зникнуть адміністративні бар’єри, – заявляють вони. – При цьому територія Молдови на лівобережжі Дністра, а саме в Придністров’ї, як суб’єкт федерації збереже за собою важливу частину автономії, а також власну специфіку, включаючи частину своєї символіки і політичного представництва». У самому Придністров’ї, за твердженням авторів плану, його розглядають «з великою схильністю до діалогу».
«Концепція основних принципів Молдавської Федерації» передбачає, що до федеративної держави увійдуть три суб’єкти: власне молдова, Придністров’я, а також Гагаузія (нині це регіон на півдні Молдови). Суб’єкти при цьому будуть мати «свою власну конституцію, законодавство, державну власність, самостійний бюджет і податкову систему». Управляти спільною державою будуть федеральний уряд і федеральний президент.
У ведення суб’єктів федерації пропонується передати такі сфери, як регулювання певних аспектів зовнішньоекономічної діяльності, сімейне та житлове законодавство, місцеве самоврядування. Спільно з центральними органами влади вони будуть курирувати митне регулювання, енергетику, а також «володіння, користування і розпорядження землею, надрами, водними та іншими природними ресурсами».
Суб’єкти «Молдавської Федерації» зможуть складатися в міжнародних організацій, «для членства в яких міжнародна правосуб’єктність не є обов’язковою умовою». У разі, якщо об’єднана Молдова вирішить укласти договір з питань, які у віданні суб’єктів, федеральний уряд повинен буде враховувати їхню думку.
Об’єднану державу при цьому пропонується позбавити армії, а порядок скасування збройних сил – визначити спеціальним законом. До повної демілітаризації, за планом, в «Молдавській Федерації» діятимуть збройні сили, що формуються «відповідно до територіального принципу комплектування військових частин».
Чиїсь руки або чийсь хвіст
Ще рік тому, просуваючи ідею федералізації, лідер соціалістів говорив, що вона є «єдино компромісною альтернативою у вирішенні придністровської проблеми». При цьому опозиціонер закликав не шукати в концепції, що раніше пропонувалася Росією, «чиїсь руки або чийсь хвіст». «Тут все на виду і все гранично раціонально», – стверджував він.
Представляючи тепер свій план, соціалісти одразу спробували відмежуватися від закордонного впливу . «Це не черговий “план Козака”, він не написаний за кордоном і не представляє собою погляд з боку, – запевняють вони. – Цей проект федералізації – результат роботи експертів Партії соціалістів Республіки Молдова, які добре знайомі з придністровської проблематикою».
Пояснення, правда, виглядає малопереконливим. Перший же пункт проекту соціалістів є ідентичним першому пункту російського меморандуму («Республіка Молдова і Придністров’я, усвідомлюючи свою відповідальність за об’єднання країни, забезпечення громадянського миру і повноцінного демократичного розвитку, домовилися, що остаточне врегулювання придністровської проблеми має здійснюватися шляхом перетворення державного устрою Республіки Молдова з метою будівництва єдиного незалежного, демократичного, заснованого на федеративних принципах держави, що визначається в межах території Молдавської РСР на 1 січня 1990»). Пункт 1.3 нового проекту майже слово в слово повторює пункт 3.1 документа десятирічної давнини – про характер молдавської держави і «політики, спрямованої на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини».
Схожі і основні принципи проектів: створення федерації з трьох суб’єктів, наявність федерального уряду і президента, скасування молдавської армії . Як з’ясував «Коммерсант-MD», у розробці плану соціалістів брав участь колишній глава МЗС Придністров’я Валерій Ліцкай. Пізніше, за відомостями видання, проект отримав схвалення в російському МЗС.
Тим часом кілька суттєвих питань у проекті соціалістів відображення не знайшло. Зокрема, там не пояснюється, в якому випадку суб’єкти федерації зможуть з неї вийти . У «меморандумі Козака» це, навпаки, було прописано: там зазначалося, що населення суб’єкта федерації (наприклад, Придністров’я) зможе проголосувати за вихід з об’єднаної держави «у випадках прийняття рішення про приєднання Федерації до іншої держави і (або) у зв’язку з повною втратою Федерацією свого суверенітету». На цей пункт суб’єкти федерації могли б послатися в разі гіпотетичного приєднання Молдови до Румунії або ж її вступу до Євросоюзу.
Опущене і більш актуальне питання – що робити з російськими миротворцями, які знаходяться на території Придністров’я. У «меморандумі Козака» пропонувалося залишити їх в регіоні ще на 20 років (у проекті російської сторони, за інформацією «Коммерсант-MD», раніше йшлося про 49 років, але термін був скорочений на вимогу Молдови, втім, і такі умови Кишинів в підсумку не влаштували). Влада республіки згодом неодноразово вимагала негайного виведення російських підрозділів, але згоди Москви не домоглися.
Уряд Молдови, коментуючи ще торік пропозиції Додона про федералізацію, цю ідею відкинуло. «Ми зараз не обговорюємо федералізацію. Необхідно в рамках конституції визначити статус, який би надавав придністровському регіону достатні гарантії і широку автономію», – заявив тодішній прем’єр Володимир Філат. Розмови про федерацію він розцінив як «повторення помилок історії».
Нинішнє керівництво Молдавії, орієнтоване на інтеграцію в Євросоюз, взагалі не настільки вже активно домагається повернення Придністров’я. У правлячих колах подейкували про те, щоб визнати цей регіон «замороженим будівництвом», на яке в осяжному майбутньому не варто витрачати час і ресурси. Влада поки не доходить до того, щоб офіційно підтримати заклики до відмови від претензій на проросійськи налаштоване Придністров’я (тим самим, як висловлюються прихильники цієї ідеї, Молдова «перерізала б пуповину, яка з’єднує її з Росією»). Проте вже погоджується, наприклад, заради лібералізації візового режиму з ЄС виставити міграційні пости на кордоні з регіоном, таким чином фактично підвищуючи його статус (Придністров’я, що наполягає на незалежності, вважає кордон державним, в Молдові ж розглядають її як адміністративну).
Росію в цій ситуації цілком влаштовує статус-кво, який дає їй певні важелі для впливу на обидві сторони конфлікту. Фактично підтримуючи Придністров’я, Москва при цьому не оспорює формальну приналежність регіону до Молдови. Умов же для створення нового державного утворення за російським проектом поки немає: особливої зацікавленості в цьому нинішнє керівництво Молдови не проявляє.
Ситуація, як зазначає молдовський політолог Анатол Церану, може змінитися після виборів (парламентські вибори в Молдові відбудуться в 2014 році), якщо до влади прийдуть проросійські сили. У цьому випадку, на його думку, реанімація “меморандуму Козака” в тому чи іншому вигляді стане вельми вірогідною. «Це дозволило б Москві не тільки розв’язати конфлікт, але і безповоротно закріпити Молдову в східному просторі», – вважає експерт.
Михайло Тіщенко
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
