533
З Росії з оптимізмом?
— Казна та Політика
Чергову зустріч глав урядів країн СНД її учасники назвали результативною. Не втрачає оптимізму, причому розраховуючи на майбутнє, і український прем’єр. Микола Азаров сподівається на подальший розвиток ідей вільної торгівлі в межах Співдружності. А ось Росія на деякі аспекти співпраці дивиться не настільки привітно.
СНД – оптимісти
Зустрічі прем’єр-міністрів держав СНД – заходи регулярні і звичні. Проте в листопаді 2013 року черговий прем’єр-з’їзд викликав особливий інтерес: в рамках програми глава українського уряду отримував можливість неодноразово перетинатися зі своїм російським колегою. Вперше після того, як КМУ взяв курс на відродження економічного співробітництва з Росією. І, по всій видимості, востаннє перед самітом Східного партнерства у Вільнюсі… Не дивно, що саме можливі зустрічі з Дмитром Медведєвим мали найбільший інтерес серед спостерігачів. А в Кабміні тим часом будували амбітні плани.
За попереднім анонсом прес-служби уряду, українська сторона покладала на з’їзд серйозні надії. “На засіданні Ради глав урядів держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав буде розглянуто питання щодо реалізації Договору про зону вільної торгівлі в СНД, у тому числі його положень, що стосуються вільного доступу до трубопровідного транспорту. Відповідний пункт порядку денного Ради глав урядів СНД був внесений на вимогу української сторони. Також учасники засідання розглянуть питання вільної торгівлі послугами в рамках Співдружності. Крім того, буде розглянуто питання щодо скасування експортних мит в рамках СНД”, – йшлося в заяві. Перелік питань для України воїстину животрепетний: власне, на реалізації більшості його пунктів (і в першу чергу – відкриття російської “труби” для транзиту середньоазіатського газу) Київ почав наполягати ще до ратифікації Угоди – вже з моменту його підписання. Але принципових успіхів у ряді випадків поки що добитися не вдалося.
Те, що деякі з цих питаннь хвилюють не лише Україну, учасники зібрання згадували неодноразово. Так, молдавський прем’єр їхав до Санкт-Петербурга з установкою поговорити про проблемний експорт. “Безумовно , у нас є кілька питань, які ми б хотіли обговорити і спробувати знайти взаємоприйнятні рішення. Це, наприклад, проблема поновлення експорту молдавських вин на російський ринок. Ми вважаємо, що це не політична, а технічна проблема”, – зазначав Юрій Лянке. Турбує глав урядів і не завжди переконливий прогрес у частині скорочення переліку товарів, мита на які місцями роблять режим вільної торгівлі вельми невільним. “Я вже говорив, і ще раз підкреслю про серйозну роботу з реалізації договору про зону вільної торгівлі. І ми прагнемо до того, щоб істотно скоротити кількість вилучень і обмежень при імпорті: з 61 товарної позиції (це по Білорусі, якщо дивитися) до трьох . Але ринок, ми вважаємо, у нас володіє значно великими потенційними можливостями, і це, безумовно, ресурс розвитку. Усього ми оцінюємо ринок СНД близько 3 трильйонів доларів річного обсягу”, – дбає про інтереси головуючої в 2013 році в СНД Білорусі її прем’єр Михайло Мясникович. Питання вилучень гостре і для України, керівництво якої регулярно нарікає і на обмеження традиційного експорту (зразок цукру або металопродукці), і на високі “вихідні” мита на ті ж імпортні енергоносії. Але перелік підписаних 20 листопада документів революцію в торгівлі, судячи з усього, не передбачає. Хоча СНД – оптимісти і розраховують повернутися до цієї теми.
У Санкт-Петербурзі учасники засідання дали путівку в життя трьом десяткам документів. Частина з них має “технічний” характер – вони регламентують роботу органів СНД та її фінансування. Решта стосуються різних тем: від туризму і допомоги ветеранам до інформаційної безпеки та військової взаємодії. З торгової ж точки зору потенційно цікавим може бути Протокол про внесення змін до Угоди про правила визначення країни походження товарів – адже тій самій Україні з цього приводу почали і продовжують висловлювати ЄС-претензії заздалегідь.
Що ж до хвилюючих питань, то ними, по всій видимості, лише готуються зайнятися. Переговори про доступ до трубопроводів учасники засідання обіцяли продовжити. “Ми домовилися, що робота над цим документом буде продовжена. Я б жодних термінів не встановлював. Але якщо ми зуміємо об’єднати всі позиції – значить, домовимося”, – неконкретно формулював Дмитро Медведєв. А Микола Азаров, зі свого боку, схоже, покладає великі надії на наступний рік – період, коли саме Україні належить головувати в Співдружності. “Ми зосередимося на реалізації всіх положень Договору про зону вільної торгівлі в СНД – це дуже важливо, і саме тому ми будемо працювати і пропонувати ті механізми, які ми поки що не повною мірою реалізували”, – повідомив український прем’єр. А якщо врахувати, що деякі партнери все іще припускають, що торговельна “атмосфера” буде захмарюватися, – рішення цього завдання може вимагати значних зусиль.
Так в дружбу або в службу?
Незважаючи на райдужні надії українського керівництва, російська сторона ту саму Угоду про ЗВТ розцінює не лише як майбутній “пряник”, але і як вже готовий до вживання “батіг”. “Ми не знаємо, як будуть складатися товарні потоки. Ми не знаємо, чи буде необхідне взагалі застосування арсеналу засобів, встановлених статтею 18 (до договору про ЗВТ СНД) і додатком № 6 до відповідного договору. Сьогодні ми говорили про те, що ці норми є. Коли вони будуть застосовуватися – не знаю. Якщо на те буде потрібно наше рішення, ми будемо діяти відповідно до угоди. Ми проведемо на початку консультації – так, як це прямо встановлено додатком № 6, а після цього, при відповідному факті масованої поставки товарів за певними цінами, або констатації загрози такої поставки, може бути прийняте рішення”, – так Дмитро Медведєв відповідав на запитання про можливе застосування санкцій у разі затвердження асоціацію між Україною та ЄС. Нічого принципово нового з цього приводу Російський прем’єр 20 листопада не сказав . Але його заява непогано спрацювала на загальне враження.
Напередодні саміту в Санкт-Петербурзі контекст російсько-українських відносин розквітнув новими яскравими деталями. З одного боку, нещодавній газовий конфлікт потроху відходить у минуле. 20 ж листопада було оголошено, що голови правління Нафтогазу і Газпрому “розглянули можливість надання розстрочки для погашення заборгованості НАК “Нафтогаз України” за поставлений російський газ”. З іншого боку, дипломатичний ешелон РФ знову перейшов у наступ. “Якщо вже порівнювати нашу, по-моєму, чесну і товариську позицію з тим, що роблять деякі представники Європейського союзу, то, напевно, з того боку виявляється якраз достатньо безпардонний тиск на фокусні держави (Східного партнерства,- “Подробиці “)”, – різко виступив в інтерв’ю глава МЗС РФ Сергій Лавров. Нарешті, з третього – обстановку на кордоні як і раніше не можна назвати благополучною. Причому цього разу справа не лише в митниці. По-перше, Київ занепокоївся через те, що сусіди не виконують угоду про реадмісію – повернення нелегальних мігрантів. По-друге, саме перед з’їздом у Санкт-Петербурзі привернули увагу масові заборони на в’їзд на територію РФ. 20 листопада Росія підтвердила: посилення дотримання міграційних правил набирає обертів. “Ми на сьогодні закрили в’їзд 365 тисяч іноземним громадянам в’їзд до Росії терміном на три роки. Ця цифра вже серйозна і вона повинна змусити замислитися , що правила потрібно дотримуватися . Ми нічого несподіваного не робимо”, – пояснив керівник Федеральної міграційної служби Росії Костянтин Ромодановський, який уточнив, що українців серед “заборонників” 5-6 відсотків.
Важливо й те, що правила торговельної гри також піддаються подальшому вдосконаленню. У листопада 2013 року керівництво країн, що входять до МС, прийняло рішення, за яким кожна держава отримала право захисного самовизначення. Отже, якщо Білорусь, Казахстан чи Росія захочуть ввести нові мита на українські товари – узгодження з товаришами по союзу їм не знадобиться. Тим не менше, і в таких умовах Київ продовжує сподіватися на краще. “Зараз завдання номер один, насамперед, відновити темпи та обсяги зростання нашого товарообігу з Російською Федерацією, усунути ті обмеження, які є. Це вже завдання не стільки цього року, оскільки залишився один місяць, а завдання наступного року”, – виніс проблему Микола Азаров. Якщо врахувати, що в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС Брюссель припускав, що значна частина норм ЗВТ з Європою запрацює ще до ратифікації, то така постановка питання звертає на себе увагу. Про важливість збереження темпів зростання товарообігу саме з Росією українська влада заявляла неодноразово . Але у “вільнюському” світлі подібна розстановка пріоритетів все ж виглядає цікавою…
Втім, про значущість російського чинника для української економіки глава КМУ 20 листопада згадував часто. “Збої в торгівлі, особливо з РФ, призвели до значних втрат і з точки зору ВВП, і доходів бюджету… Не випадково формування держбюджету, основних цифр розвитку економіки на 2014 рік, будуть залежати від того, наскільки ми знайдемо взаємини з РФ на сьогодні”, – пояснив Микола Янович, від чого саме залежить тривалий бюджетний простий. Якщо врахувати, що раніше найпопулярнішою версією було “Поки з МВФ не домовилися…” – така заява звучить досить симптоматично. Однак зміст двосторонніх переговорів двох прем’єрів ще залишається таємницею. Коротка заява прес-служби повністю відповідає спочатку заявленій програмі-мінімум. “Микола Азаров і Дмитро Медведєв зупинилися на питаннях, які сьогодні обговорювалися на засіданні Ради глав урядів країн-учасниць СНД. Зокрема, сторони торкнулися угод про доступ до трубопровідного транспорту, про вільну торгівлю послугами та про поступове обмеження експортних мит, реалізація яких дозволить активізувати торгово-економічні відносини в рамках Співдружності”, – йдеться у ньому. Але перед зустріччю її український учасник був налаштований оптимістично в буквальному сенсі. “От зараз зустріч за зустріччю показують, що скептицизм поступово поступається місцем розумному оптимізму. Принаймні, ситуація змінюється”, – запевняв журналістів Микола Азаров.
Примітно, що при всьому відмову від “скептицизму” та підкреслення російського впливу на український бюджет, формально лідер Кабінету міністрів, як і його російський колега, залишати звичні інтеграційні “рейки” все ж не став. “Україна зараз зосереджена на вирішенні, перш за все, економічних проблем, які стоять перед нашою країною. Планова підготовка до Вільнюському саміту здійснюється абсолютно нормально… Ми зосереджені на розгляді питань, пов’язаних із завершенням року та планами на 2014 рік. Ніякі плани у нас не змінюються”, – наполягає він. У поєднанні з іншими заявами збереження ЄС – позиції автоматично породжує питання: на чому саме грунтується оптимізм прем’єра? На переконаності в тому, що угода про ЗВТ з країнами СНД запрацює так, як Київ цього очікував у 2011 році? Або на готовності активно “підстелити соломку”, зважаючи на зростаючу невизначеності вільнюських перспектив? До саміту залишився всього тиждень. І хто знає, можливо його результати виявляться куди красномовніші, ніж нинішні “скептично-оптимістичні” логічні побудови, які можуть бути адресовані не лише Москві, але і невпевненому Брюсселю…
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
