928
Не боргом єдиним
— Кредит&Депозит
Найбільш обговорюваною фінансовою новиною тижня стала інформація, оприлюднена Financial Times про придбання інвестгрупою Franklin Templeton майже п’ятої частини держоблігацій України на загальну суму $5 млрд. Ця угода кардинально змінила структуру власників суверенного боргу України. На Franklin Templeton припадає 19% держборгу, 35,6% контролюють інші держателі дрібніших пакетів євробондів, 23,3% зовнішнього боргу сформовано перед МВФ, 11,4% — перед ЄБРР, ще 10,7% припадає на інші види позик.
Пов’язавши згадану інформацію з неофіційним січневим візитом першого віце-прем’єра Сергія Арбузова та міністра фінансів Юрія Колобова у штаб-квартиру фонду Franklin Templeton у Каліфорнії деякі експерти висунули версію про масштабні ринкові маніпуляції. «Звідки у Franklin Templeton така впевненість у спроможності платника, коли навіть МВФ у цьому не впевнений? Може, менеджери Franklin Templeton мають особливі гарантії від українських керівників або, ще гірше, на їх прохання таким чином розмістили їх особисті кошти? Такі питання радше зі сфери конспірології, але після інформації про активність Franklin Templeton навіть найнеймовірніші історії можуть виявитися правдою», — розмірковує виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук.
Втім інші аналітики радять не шукати чорної кішки в темній кімнаті, відкидаючи теорію змови: ця угода допомогла згладити паніку на українському ринку боргових зобов’язань, викликану майбутнім згортанням програм «кількісного пом’якшення» ФРС США. Перспектива зупинки друкарського верстата, завдяки якому світ наводнюється «дешевим» доларом, змусила інвесторів активно згортати свої інвестиції у ринки, що розвиваються, в тому числі й в український, що могло ще більше підняти вартість запозичень на зовнішніх ринках і, відповідно, збільшити боргове навантаження нашої країни. Викуп українських євробондів не став чимось незвичайним і для Franklin Templeton, що спеціалізується на високоризикових вкладеннях, до яких, без сумніву, належать і українські ЦП. Фонд уже мав можливість непогано заробити на боргах Ірландії, Південної Кореї та Угорщини. 2012 року Templeton Global Bond Fund, маючи понад $60 млрд., показав прибутковість 15,8%.
Питання в іншому: чим загрожує Україні концентрація настільки значної частини держборгу в руках одного інвестора? Найзначніший з них — разовий викид наших паперів, що може спровокувати обвал на українському борговому ринку. Адже пакет українських євробондів Franklin Templeton концентрував у розрахунку на подальшу євроінтеграцію України. «Розрахунок був простий: як тільки Україна підпише угоду з ЄС, на її фінансовий ринок прийде спекулятивний капітал, як було після перемоги на виборах Віктора Ющенка. Плюс МВФ і ЄС, звичайно, дадуть кредити. Потік інвестицій з Європи дозволить стабілізувати курс гривні, оновити основні фонди, налагодити експорт нових товарів до Європи, фактично відірвати Україну від Росії назавжди. Якщо не вийде, то все скінчиться гірше, ніж в Греції. Однак для Franklin Templeton це не принципово, на хвилі ейфорії він продасть українські борги і зафіксує прибуток», — пояснив ситуацію фінансовий аналітик компанії «Альпарі» Олександр Разуваєв. Однак туманні перспективи підписання угоди не підштовхнуть інвесторів, що працюють з високоризиковими паперами, тут же їх розпродавати. Оскільки це сильно знизить їх вартість для самого продавця (через великий дисконт).
Ще менше підстав побоюватися того, що великі кредитори на кшталт Franklin Templeton мають можливість диктувати свої умови українському уряду. Хоча подібні прецеденти, безумовно, є. Варто згадати, як 1998-го власники державних казначейських зобов’язань тиснули на Росію після дефолту. За чутками, тоді деякі власники держпаперів зажадали у власність російські надра, акції «Газпрому», «Роснафти», «Лукойлу» та іншої власності, яка тоді була в руках у російського уряду. Але якщо Україна акуратно обслуговуватиме зовнішній борг, подібні перспективи їй не загрожують. «Право вимагати дострокового погашення єврооблігацій їх власники можуть лише в тому випадку, якщо уряд не зможе (з будь-якої причини) розрахуватися за якоюсь зі своїх торгованих облігацій, випущеної в іноземній валюті. Тобто якщо не розплатиться вчасно за будь-якими зобов’язаннями, пов’язаними з іноземними єврооблігаціями (виплата купона або тіла) або ОВДП номінованими в іноземній валюті», — пояснив керівник аналітичного департаменту ІК Concord Capital Олександр Паращій. Переговори з усіма держателями суверенного боргу Україна почне лише у випадку дефолту, а в ньому не зацікавлені, перш за все, найбільші кредитори нашої країни, в тому числі і МВФ, якщо, ясна річ, політичні мотиви не візьмуть гору над економікою.
Тетяна Сметаніна
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
