1411
Спадкоємці Джека Горобця
— Світ
Згідно з доповіддю Світового банку, морське піратство за останні роки перетворилося на добре організований глобальний бізнес. Зароблені на піратстві гроші вкладаються в активи по всьому світу.
Світовий банк опублікував дослідження фінансової діяльності морських піратів Африканського Рогу (в основному Сомалі). За даними організації, в 2005-2012 роках пірати отримали в цілому від $339 млн до $413 млн у вигляді викупів за захоплені судна.
Частина цих коштів витрачена на життя місцевих громад та «зарплату» рядовим піратам, але істотна частка була інвестована в легальні і нелегальні активи, в тому числі за межами регіону. Доходи від інвестицій частково знову спрямовуються на фінансування піратських захоплень суден.
Фахівці Світового банку встановили, що якщо до 2008 року морські розбійники являли собою здебільшого погано організовані групи «любителів», то після 2010 року вони перетворилися на професіоналів, об’єднаних в міжнародну мережу і пов’язаних між собою фінансовими відносинами. При цьому рядові бійці отримують невелику частку викупу, у той час як приблизно половина грошей інвестується в активи за межами Сомалі і контролюється фінансистами. На даний момент виділяються три великі територіально розділені піратські організації – навколо міста Харардере (ця група пов’язана з фінансистами в столиці країни Могадішо), в порту Хобіо і в місцевості Пунтленд.
Викуп за захоплені судна, отриманий у готівковій формі, перевозиться в більш розвинені країни – Джибуті, Кенію та Об’єднані Арабські Емірати, де відмивається через операції з нерухомістю та катом (легкий легальний наркотик – стимулятор, поширений в арабських країнах; в Росії заборонений). У звіті Світового банку висловлюється припущення, що бум на ринку нерухомості в суміжних з Сомалі країнах міг бути викликаний у тому числі і припливом коштів, отриманих від піратства. Крім того, злочинні гроші вкладаються у торгівлю людьми, купівлю зброї та інші нелегальні види діяльності.
За допомогою безлічі інтерв’ю з місцевими жителями, піратами і фінансистами дослідники простежили шлях грошей, одержуваних у вигляді викупу за захоплені судна. Він починається на узбережжі Сомалі, в одному з портових міст, куди приводиться узяте на абордаж судно. Усі запаси продовольства і палива, а також цінні речі вилучаються, на борт піднімається охорона, а парламентери починають процес вимагання грошей з власників судна. У переговорах беруть участь юридичні компанії з Лондона, що мають спеціально підготовлені для цього групи, які іноді включаються в процес через 30 хвилин після захоплення судна. Вони інформують про те, що сталося, родичів моряків, власників судна і владу, після чого забезпечують сторонам умови для переговорів, а також допомагають перераховувати гроші на офшорні рахунки та переводити їх у готівку.
Сума викупу коливається залежно від успішності переговорів, але в середньому з часом зростає.
Якщо в 2005 році за 8 звільнених суден пірати отримали всього близько $2 млн ($0,25 млн за судно), то у рекордному за доходами 2011 році їх виручка склала $150-155 млн за 32 звільнення ($4,7 млн за судно).
У 2012 році середня сума викупу зросла до $5 млн, але кількість успішних атак різко скоротилася – до восьми випадків. У 2008-2010 роках морські розбійники переживали «кризу надвиробництва»: вони захоплювали судна швидше, ніж встигали відпускати після переговорів, тому у них різко зросли витрати на охорону та утримання захопленого майна. Це стало однією з причин скорочення активності бандитів (інші причини – поліпшення охорони суден і зниження трафіку в прибережних водах).
Після виплати викупу судно з екіпажем відпускають, а рядові пірати отримують свою частину винагороди ($30-75 тис. на кожного), яку витрачають на поточне споживання, в тому числі на дорогі машини, повій і розваги. Вартість життя в «піратських» містах значно вища, ніж в інших регіонах Сомалі: відносно великі гроші, які одержують місцеві жителі, породжують локальну інфляцію. Продовольство, одяг, алкоголь, бензин продаються місцевими жителями піратам як мінімум за потрійними цінами. Той же кат, за даними Світового банку, в портових містах коштує близько $100 за 1 кг, в той час як його звичайна ціна становить від $20 до $50 за 1 кг. У період між захватами товари та послуги можуть відпускатися піратам в кредит за простою схемою: відкладений платіж подвоюється. Самі пірати погоджуються з такою ситуацією, розуміючи, що це свого роду данина місцевій громаді та підтримка населення.
Жителі прибережних міст надають піратам різні послуги, в тому числі такі, що вимагають професійної підготовки. Наприклад, в процесі отримання викупу беруть участь спеціальні групи «бухгалтерів», які займаються обліком і перевіркою банкнот, привезених представниками власників суден. Вони не входять до складу піратських банд, але отримують винагороду за свою роботу на них.
Основна частина грошей від викупу дістається «інвесторам», котрі профінансували піратську експедицію, і керівництву банди. Вони вкладають виручені кошти в розвиток місцевої інфраструктури, що підтримує піратські акції: створюють і фінансують транспортні та паливні компанії, виробництво продуктів, будівництво житла та фінансові сервіси. Крім того, створюються різні охоронні та квазіполіцейські підрозділи для забезпечення безпеки піратів і фінансистів.
Частина грошей інвестується за кордоном. У Сомалі практично немає нормальної фінансової інфраструктури, тому великі суми отриманих піратами грошей у готівковій формі (часто на літаках) доставляються в інші, більш розвинені країни, в першу чергу в сусідню Джібуті і в більш далекі, але цивілізовані Об’єднані Арабські Емірати (в основному в Дубай). У тому числі з концентрацією злочинних грошей в Джібуті пов’язаний незвичайний для цього регіону високий рівень розвитку небанківських систем переказу грошей і банків.
Невеликі суми від рядових піратів перетинають кордон за допомогою небанківських фінансових сервісів: в Сомаліленді (невизнана держава на території Сомалі) до 90% дорослого населення користується онлайн- сервісами з переказу грошей (в основному за допомогою мобільних телефонів), у тому числі за кордон.
Великі суми, що опинилися в сусідніх країнах, вкладаються здебільшого в бізнес, пов’язаний з виробництвом і доставкою ката, і в нерухомість. Кат повинен бути вжитий протягом 48 годин після збору (після цього наркотичну дія слабшає), але виробляється він в основному в Кенії, на великій відстані від місць споживання. Тому в цьому бізнесі принципово важлива складна і дуже точно працююча система доставки. Пірати інвестують кошти в її вдосконалення, в результаті чого зараз їх бізнес включає в себе ферми, ринки, вантажний автомобільний транспорт і літаки, що виконують кілька рейсів на день.
Тільки в Могадішо (столицю Сомалі) з Кенії доставляється понад 3 млн кг свіжого ката на рік вартістю близько $150-200 млн.
Ці операції з кожним роком все більше переходять під контроль фінансистів, які отримують гроші від піратів.
Ще одним сектором економіки, в якому, за свідченням Світового банку, велику роль відіграють піратські гроші, в останні роки став ринок нерухомості в Кенії та інших прилеглих країнах. Команда банку дізналася з місцевих джерел, що ціни на житло в деяких розвинених містах регіону без видимих загальноекономічних причин зросли в три-чотири рази після того, як туди прийшли пірати і їхні фінансисти.
Експерти банку відзначають, що піратство в Африці завдає не тільки безпосередній збиток власникам суден і страховим компаніям, а й позначається на глобальній торгівлі. 80% світової торгівлі зав’язано на морські перевезення, а район Африканського Рогу – досить важлива частина світової карти морських шляхів. Страх перед піратами змушує бізнес міняти маршрути суден, втрачаючи на цьому гроші, посилювати охорону і переплачувати за страховки. Крім того, кримінальна активність на узбережжі відлякує туристів в сусідніх країнах (наприклад, в Кенії), а залучення в більш вигідну злочинну діяльність відволікає від роботи рибалок, через що падає видобуток риби. У цілому, за підрахунками Світового банку, піратство в районі Африканського Рогу обходиться світовій економіці в середньому в $18 млрд на рік.
Олександр Садовський
За матеріалами: Газета.Ru
Поділитися новиною
Також за темою
8 бюджетних гірськолижних курортів Європи
Експерти назвали найкращу країну для пенсіонерів
Німеччина посилює правила допомоги для безробітних
Три місця, де взимку відпочивають найбагатші люди світу
Elterngeld в Німеччині: як отримати виплати при народженні дитини
Дефіцит кадрів у Польщі: 15 професій, які будуть затребувані у 2026 році
