1704
Реформа українського енергоринку: кому "пощастить"
— Енергетика
Вчора, 24 жовтня, Верховна Рада в другому читанні і в цілому ухвалила Закон “Про основи функціонування ринку електричної енергії України”. Цей документ, за який було віддано 305 депутатських голосів, покликаний докорінно змінити схему, що склалась з середини позаминулого десятиліття, за якою працює українська енергосистема. “Лібералізація!” – Під таким гаслом просували закон його прихильники. Кому на руку нові правила гри в енергетичному секторі України, і хто виявиться в програші?
Звична схема
Ще діючий “старий” Закон “Про оптовий ринок електроенергії”, дійсно, встановлює більше адміністративний, ніж ліберальний принцип для сектора. “Фундамент” останнього зараз утворює пул виробників електроенергії (е/е) – ряд генеруючих компаній у різних сферах енергетики. Наріжний камінь системи в тому, що генкомпанії самостійно продавати свою е/е споживачам не мають права. (У 2012 році в країні було згенеровано трохи більше 198 млрд кВт-год). Між першими і останніми присутній національний “посередник” – держпідприємство (ДП) “Енергоринок”, яке викуповує е/е у генкомпаній за певними тарифами. Вони встановлюються і перманентно переглядаються Нацкомісією з питань регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).
Для кожного типу компаній-виробників ці закупівельні тарифи свої. Ось яким було їх внутрішньогалузеве розподілення станом на жовтень поточного року. Найнижчі заробітки (20,65-22,2 коп за кВт-год) від продажу е/е в загальнодержавну мережу отримують атомні та гідроелектростанції (АЕС і ГЕС) – унаслідок “низької вартості паливної складової”. А ось теплоелектростанції (ТЕС), в структурі ціни на е/е яких паливні матеріали займають до 80%, отримують за той же обсяг відпущеного електрики значно більше – 0,58 грн. Максимальний – так званий “зелений” – тариф встановлений для альтернативної енергетики. Залежно від виду генерації з відновлюваних джерел він становить від 1,22 (для вітрової) до 5,05 грн (сонячної). Середньооптові ж ціни української е/е – 74,84 коп за кВт-год.
Електроенергію, закуплену за такими розцінками, “Енергоринок” реалізує наступній (розподіляючій) ланці – обленерго, які працюють вже безпосередньо з промисловими і побутовими споживачами. Причому, за нинішнім законодавством, промсектор фактично дотує комунальні господарства. Підсумковий тариф для населення в цьому місяці становить 28,02 коп, а от підприємствам доводиться платити, залежно від категорії, від 81,1 до 103 коп за за кВт-год.
Здавалося б, подібна система, може і не зовсім справедлива за своєю суттю, але просто зобов’язана гарантувати стабільні товарно-грошові відносини в секторі. Але без фінансових збоїв вона не працює. У нинішньому місяці керівник НКРЕ Сергій Тітенко заявляв, що розмір заборгованості споживачів перед обленерго за три квартали 2013-го сягнув 13,6 млрд грн. І з тим, щоб розраховуватися з генкомпаниями, “Енергоринок” змушений регулярно (три-п’ять разів на рік) кредитуватися в державному ж Ощадбанку. Останній такий кредит на 500 млн грн було притягнуто 3 жовтня.
Ліберальний варіант
Закон “Про основи функціонування ринку електричної енергії України” до свого ухвалення пройшов шлях довжиною майже в рік. У статусі законопроекту він був проголосований у першому читанні в листопаді 2012-го, і з тих пір долав різні “депутатські інстанції” з вельми чималими зусиллями. І тому є своє пояснення.
У чому новаторство документа? Він передбачає ліквідацію нинішнього посередника в особі ДП “Енергоринок” і закріплює практику прямих двосторонніх договорів між виробниками та покупцями електроенергії. На думку авторів документа – депутата від опозиції Миколи Мартиненка та екс-депутата від Партії регіонів Ігоря Глущенка – нова система дозволить уникнути ручного підходу до тарифоутворення, внесе конкурентні відносини в діяльність як генеруючих, так і розподільчих компаній. А користувачі е/е в нових умовах, як переконували колег і галузеве співтовариство законотворці, будуть вільні вибирати постачальника. Ціни на е/е будуть утворюватися на біржі – “ринку на добу вперед”. Це направлено на те, щоб у генкомпаній з’явився стимул “грати ціною” для залучення споживачів.
Ще однією новелою є поступовий перехід до встановлення тарифів для населення не тільки залежно від рівня споживання е/е, але і від доходу. Зараз, йдеться в тексті пояснювальної записки, підготовленої “під друге читання” законопроекту, проблема субсидування населення вирішується за рахунок обмеження відпускного тарифу АЕС і ГЕС, штучно знижуючи середньозважений тариф. Від себе додамо: фінансових позитивів це названим сегментами вітчизняної електроенергетики не має додає.
Нинішня ситуація для НАЕК “Енергоатом” – оператора національних АЕС – безрадісна. Компанія, відповідно до офіційної звітності, завершила першу половину 2013 року з чистим збитком майже 2,45 млрд грн (понад $ 306 млн за курсом НБУ). Гідроенергетикам пощастило більше. Завдяки сезонному збільшення вироблення на ГЕС та ГАЕС, чистий прибуток ПАТ “Укргідроенерго” за той же звітний період склав 769,57 млн грн ($ 96,32 млн).
У новій моделі ринку тариф атомників і гідрогенерації обмежувати не будуть, і в теорії вони можуть вийти на ринкову вартість своєї продукції. Але є одне “але”. Після лібералізації сектора, їх додатковий прибуток буде направлятися до спеціального Фонду врегулювання вартісного балансу, який задуманий для підтримки споживачів-фізосіб. Тобто надприбутковими державні енергоактиви, керовані нині “Енергоатомом” і “Укргідроенерго”, все одно не стануть.
Кому (не)вигідно?
Зрозуміло, що в обох держструктурах подібним розвитком подій незадоволені. Офіційно, втім, своє ставлення до реформи в компаніях коментувати утримуються. Проте близькі до атомної і гідрогенераціі джерела і експерти стверджують, що новий законопроект створений виключно на користь теплової та зеленої/альтернативної енергетики.
Представники ж теплової генерації позитивного ставлення до документа не приховують. У енергохолдингу Ріната Ахметова ДТЕК (контроль над близько 65% теплової генерації України) говорять, що новий закон посприяє розвитку конкуренції, посиленню інтеграційних процесів в електроенергетиці за стандартами, прийнятими в Європі. Особливий акцент у цьому холдингу, який зараз одноосібно поставляє українську е/е на зовнішні ринки, роблять на лібералізації експортного ринку.
“Запропоновані зміни при сприятливій ціновій кон’юнктурі на зовнішніх ринках підвищать інтерес учасників до аукціонів на право доступу до (міждержавного) перерізу. Ми зацікавлені в появі на ринку нових гравців, здатних завантажити експортний перетин і забезпечити додаткові обсяги збуту для генерації та українських вугільних підприємств”, – повідомив Delo.UA директор з комерційної діяльності ДТЕК Андрій Фаворов.
Член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук зазначає, що при всьому бажанні в даний момент різко змінити ситуацію на користь АЕС і ГЕС у держави не вийде. “Теплова генерація сильно зав’язана на видобуток вугілля. А у відповідності з планами уряду щодо збільшення вуглевидобутку, а також через порівняно невисокий тариф на відпуск електроенергії і вкрай високу (70-90 % – Ред.) зношеність устаткування ринку доводиться дотувати цей сегмент виробництва е/е”, – відзначає він.
З “зеленою” генерацією ще складніше. Роком раніше Україна вступила в Європейське Енергоспівтовариство, взявши на себе зобов’язання щодо розвитку виробництва “чистої” е/е. А минулого літа уряд затвердив довгострокову Енергетичну стратегію, за якою до 2030 року частка е/е з поновлюваних джерел у загальному балансі повинна скласти не менше 20% (за експертними оцінками, до завершення 2013-го цей показник складе всього близько 2% – Ред).
“Так що зменшити “зелений” тариф, як це поступово почали робити в країнах ЄС, ми поки не можемо. Ось і доводиться дотувати сектор альтернативної енергетики за рахунок державних активів”, – констатує Корольчук.
Конкурентний нюанс і часовий лаг
При всій своїй ліберальній спрямованості, без істотних недоліків закон все ж таки не вийшов. Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич відзначає, що в документі ніяк не обмовляється обмеження монополізації окремих підгалузей генерації – тієї ж теплової. “Оскільки конкуренції (у цьому сегменті – Ред.) немає, і не передбачається, окремі види генерації отримають нічим не обгрунтовані преференції. Мається на увазі можливість продавати е/е в самому ліквідному сегменті ринку і за прямими договорами”, – говорить експерт.
Марунич сумнівається і в появі інвесторів, які погодилися б вкладати кошти в модернізацію завідомо збиткових підгалузей генерації. Це до того, що в профільному міністерстві вже підрахували обсяг інвестицій, необхідних для реалізації енергетичної стратегії України – $ 227 млрд. Серед пріоритетних проектів замміністра енергетики та вугільної промисловості Сергій Чех в середині жовтня називав: комплексну програму підвищення надійності експлуатації атомних енергоблоків ($ 6,4 млрд), будівництво Канівської гідроакумулюючої електростанції ($ 7,5 млрд), модернізацію гідроелектростанцій Дніпровського каскаду ($ 2,1 млрд), розвиток мережі ліній електропередач ($ 4 млрд).
В цілому, закон – неоднозначний. З одного боку, він передбачає зрушення в бік гнучкості та прозорості ринку електроенергії. З іншого ж – майже не коригує проблем зі збитковістю “госсегмента” енергетики. Що ж до підвищення тарифів для населення, експерти одностайні: це питання політичне, і до виборного 2015 навряд чи варто очікувати різких змін у цьому напрямку.
У всій історії присутній ще один момент – адміністративно-бюрократичний. Для запуску нової моделі енергоринку необхідно підготувати близько 100 підзаконних актів. Значить, ще протягом не менше двох років в енергетичному секторі України буде зберігатися стандартна, настільки не мила профільними європейськими (а тепер вже – і нашими) чиновниками система диспетчеризації і “загальної казани”…
Любомира Ремажевська
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
