2094
Після провалу «активізації економіки» у Азарова взялися за «стратегію ривка»
— Казна та Політика
Замість вирішення базових питань для економіки уряд займається написанням нових держпрограм і констатацією їх провалу
«НОВА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ» ВІД АЗАРОВА РОЗБИЛАСЯ ОБ ДЕРЖСТАТ
Відкриваючи вчорашнє засідання уряду, прем’єр-міністр Микола Азаров жорстко розкритикував рівень виконання затвердженої Кабміном в кінці лютого Державної програми активізації економіки на 2013-2014 роки. «В умовах, які склалися, не можна вважати задовільним стан реалізації Державної програми активізації економіки на 2013-2014 роки», – констатував глава уряду.
Слід нагадати, що саме реалізація держпрограми, як підкреслювали у Кабміні, повинна була забезпечити відродження української економіки. «Це велика і серйозна програма, яка дозволить здійснити нову індустріалізацію країни. Це перша така програма в історії незалежної України», – пафосно заявляв глава уряду. Ще в липні у Миколи Азарова, за його словами, не було ніяких сумніві в тому, що вже до кінця року завдяки держпрограмі країна отримає «потужний фінансовий ресурс». При цьому, в уряді неодноразово висловлювалися надії, що після падіння на 1,1% за підсумками перших двох кварталів зростання економіки відновиться в другому півріччі, і це дозволить за підсумками року досягти хоч якогось зростання ВВП.
Але, мабуть, до жорсткої критики урядової програми, яка повинна була забезпечити зростання економіки на 2,5-3,4% в поточному і на 3-4% наступного року, прем’єра підштовхнули саме останні дані з динаміки зростання ВВП України за третій квартал. «Підбито підсумки роботи економіки за дев’ять місяців поточного року. Держстат оприлюднив статистику, яка показала, що у вересні виявилися певні негативні тенденції», – констатував Микола Азаров, втім, не уточнивши конкретних даних.
У цілому, згідно з Державною програмою активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, на її реалізацію передбачалося витратити більше 460 млрд грн. При цьому фінансувати її планувалося за рахунок державного бюджету (46,9 млрд грн за два роки), місцевих бюджетів (13,9 млрд грн), кредитів міжнародних фінансових організацій (20,5 млрд грн), а також коштів з інших джерел, у тому числі залучених під держгарантії (379,5 млрд грн).
При цьому, загальний обсяг держгарантій, визначений законом України «Про державний бюджет на 2013 рік», становить 50 млрд грн. Проте вже зараз більша частина цих коштів спрямовується не на розвиток і залучення коштів для здійснення проектів на перспективу, а на забезпечення розрахунків за боргами. Зокрема, для НАК «Нафтогаз України» було схвалено надання держгарантій у розмірі 11 млрд грн для забезпечення виконання кредитних угод з «Газпромбанком» і «Ощадбанком». А держконцерну «Укроборонпром» держгарантії були надані для отримання кредиту, частина якого і зовсім піде на погашення боргів із зарплат.
Сподіватися на використання механізму надання держгарантій у наступному році ще більш проблематично. Згідно з проектом держбюджету на 2014 рік, окремі показники якого з’являлися в ЗМІ, обсяг позик, які готова гарантувати держава, пропонується обмежити в розмірі 30 млрд грн.
У свою чергу не поспішають видавати кредити підприємствам українські банки. За даними уряду, з 1 березня 2010 року банківські депозити зросли вдвічі. У 2,4 рази також зріс обсяг наданих короткострокових споживчих кредитування. Обсяг кредитів підприємствам строком більше року за цей період збільшився лише на 22%.
У той же час, зниження міжнародним рейтинговим агентством Moody’s Investors Service рейтингу єврооблігацій України до рівня «Саа1» (зобов’язання дуже низької якості, схильні до дуже високого кредитного ризику), потягнуло за собою і рейтинги найбільших українських компаній, практично позбавивши їх можливості позичати кошти на зовнішніх ринках.
У таких умовах залучати необхідні кошти для реалізації урядової програми буде нізвідки і шансів на її стовідсоткову реалізацію немає. «Тут швидше оцінка в нуль відсотків буде ближчою до підсумкового результату. Незрозуміло, на що розраховували автори програми, оскільки бюджет вже напружений, вже дефіцитний. Зараз не вистачає грошей навіть на захищені статті. Планувати при цьому такі масштабні вкладення просто безвідповідально. Взагалі державні інвестиції – це не спосіб пожвавлення економіки. Якщо це інвестиції в інфраструктуру – то з цим ще можна погодитися, але якщо це інвестиції в ті сфери, де чудово працює приватний капітал, то крім шкоди це нічого не приносить, особливо в нашій країні», – упевнений старший економіст CASE Україна, провідний консультант Київської школи економіки Володимир Дубровський.
«ПАПЕРОВІ» ПЛАНИ: «РИВОК» ЗАМІСТЬ «АКТИВІЗАЦІЇ»
У той же час, стало відомо, що в уряді вже готується новий стратегічний документ. Як повідомив глава Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Ігор Прасолов, відомство приступило до розробки довгострокової стратегії «економічного ривка». В основу нового документа покладено амбітні плани – вивести Україну до 2020 року у двадцятку найбільших економік світу за обсягом ВВП. При цьому за шість років потрібно поліпшити позицію України в цьому рейтингу майже вдвічі – зараз Україна за обсягом ВВП займає за даними Світового банку лише 38 місце у світі.
Як зазначив глава Мінекономіки, такі результати можуть бути досягнуті тільки за наявності сприятливого бізнес-клімату, що дозволить залучити і сконцентрувати необхідні інвестиції. «Для виконання стратегічного завдання Президента України щорічні обсяги інвестицій потрібно збільшити в 2 рази. За нашими розрахунками, це може дати зростання річних темпів реального ВВП орієнтовно в 4 рази і експорту – на 11%», – підкреслив Ігор Прасолов.
Однак акцент на поліпшенні бізнес-клімату і на необхідності залучення інвестицій був зроблений і в існуючій держпрограмі активізації економіки. Але ситуацію у цій сфері не тільки не вдалося поліпшити, більше того – за всіма експертними оцінками вона продовжує погіршуватися.
Зокрема, під час останнього візиту до Києва єврокомісар з питань торгівлі Карел де Гухт був однозначний: принаймні, в Євросоюзі ніякого поліпшення перспектив для інвестицій в Україну не бачать. «Бізнес-клімат погіршується і стає більш непередбачуваним. Непередбачуваність – це не те, до чого ми прагнемо і це ненормально», – підкреслив єврокомісар, зазначивши що конкретні кроки для поліпшення бізнес-клімату є найважливішою вимогою Євросоюзу в економічній площині напередодні можливого підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
«Ніякі держпрограми не допоможуть, якщо не вирішити базові питання. Для того, щоб залучити інвесторів, потрібно не стільки приймати якісь рішення в частині «заманювання» інвестицій, скільки просто елементарно гарантувати найбільш базові ринкові інститути. За даними Торгово-економічного форуму, який проводить щорічне опитування в Україні, останні кілька років за рівнем захисту прав власності, особливо, в тому що пов’язано з функціонуванням судової системи, наша країна стабільно одна з останніх у світі. І найголовнішою проблемою, на якій наполягають всі інвестори, і вітчизняні, і зарубіжні, є питання судової системи. Якщо судова система в країні не працює неупереджено, а працює за вказівкою або просто за гроші, то зрозуміло, що захисту права власності немає ніякої. І жоден інвестор на таких умовах вкладати гроші не буде», – констатує старший економіст CASE Україна, старший консультант Київської школи економіки Володимир Дубровський.
При цьому, як українським, так й іноземним інвесторам, проблеми із захистом права власності в українських судах відомі. Найчастіше іноземні компанії намагаються вивести рішення спірних з їхньої точки зору питань на міжурядовий рівень ще до вичерпання всіх можливих процедур щодо захисту своїх інтересів в українських судах, ініціюючи офіційні звернення до вищих українських чиновників. Наприклад, всього кілька днів тому президент Чехії Мілош Земан під час візиту до Києва передав своєму українському колезі перелік проблемних чеських інвестицій в Україну, щодо яких, за його визнанням, виникли «деякі неприємні обставини». «На наших попередніх переговорах ми домовилися, що ми передамо вам дві сторінки, тому що я знаю, що у Президентів немає часу читати більше», – зазначив глава Чеської республіки. І можна припустити, що поки вирішувати комерційні суперечки припадає на рівні президентів, будь-яким масштабним програмам уряду щодо залучення інвестицій складно розраховувати на успіх.
Наталя Ільїна
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
