3288
Доступні "мурашники"
— Нерухомість
Російська влада вводить новий механізм забезпечення громадян житлом. Законопроект про некомерційний найм, який вже пройшов перше читання в Держдумі, припускає, що росіяни, які не мають житла, зможуть орендувати квартиру у міста або муніципалітету.
Головна перевага нововведення полягатиме в тому, що вартість оренди державних квартир буде в 2-3 рази нижче, ніж на ринку оренди. Наприклад, за даними “Російської газети”, в Москві щомісячна орендна плата складе 10 тисяч рублів плюс “комуналка”. В інших регіонах (а в експерименті, не рахуючи Москви, будуть брати участь великі міста Ленінградської, Московської, Самарської, Оренбурзької, Орловської, Новосибірської, Калузької і Тульської областей) ставка, ймовірно, буде ще менше.
Стати учасниками програми зможуть стати молоді сім’ї, які поки не мають можливості купити квартиру або взяти на її купівлю іпотечний кредит. Можливо, до списку потенційних претендентів на оренду державних квартир потраплять також незаможні громадяни. За допомогою механізму некомерційного найму влада розраховує скоротити кількість черговиків, які чекають поліпшення житлових умов – оренда квартири у держави передбачає виключення з черги. Зняти квартиру можна буде як мінімум на рік.
Ідея не нова. У деяких суб’єктах РФ подібні схеми працюють не перший рік. Наприклад, за даними “Ділового Петербурга”, в північній столиці вже два роки діє закон про надання черговикам орендних квартир на п’ять років (з можливістю продовження) за пільговими ставками в обмін на вихід з черги. На початку програми вартість оренди у міста однокімнатної квартири оцінювалася в 4620 рублів плюс комунальні платежі.
Благополучна Європа
Ще раніше механізми некомерційного найму з’явилися в Європі. Там житло не видається безкоштовно у власність населенню, що стоїть у черзі (як це поки ще робиться в Росії), а здається в оренду за цінами приблизно на 20 відсотків нижче ринкових.
“Найбільш ефективна в Європі “універсальна” модель, при якій немає верхньої межі доходу, – розповіла експерт порталу Tranio.ru Юлія Кожевнікова. – Така модель працює в Данії та Швеції. У Нідерландах такі квартири можуть отримати сім’ї , що заробляють менше 33 тисяч євро на рік, але 10 відсотків соціальних об’єктів у цій країні відводяться тим, хто отримує більше цієї суми. В Австрії, Бельгії та Німеччини більш жорсткі обмеження: претендувати на соціальне житло можуть тільки родини, чиї доходи нижче встановленої норми”.
У деяких європейських країнах діють і інші державні схеми, що дозволяють людям знімати житло за доступними цінами. За даними міжнародного агентства Gordon Rock, у Франції регулюється вартість оренди всього житла – орендодавці можуть підвищувати ставки не частіше одного разу на рік і тільки в межах спеціального індексу INSEE, що розраховується на підставі споживчої інфляції. У Чехії до недавнього часу уряд обмежував вартість оренди 750 тисяч квартир, з яких 450 тисяч належало муніципалітетам, а ще 300 тисяч було власністю приватних осіб. Уряд Фінляндії субсидує частину ринкових орендних ставок для 800 тисяч квартир, що здаються. При цьому у Хельсінкі субсидується 25 відсотків від ринкової вартості оренди, а на периферії країни – 15 відсотків.
Популярні державні програми існують і в Азії. Наприклад, в Сінгапурі велика частина споруджуваного державного житла здається в оренду на 99 років. Причому на тлі фантастичної дорожнечі нерухомості орендувати житло у держави не гребують і порівняно заможні громадяни.
Ми будуємо, американці зносять
У ряді держав світу активно будується спеціальне соціальне житло. У переважній більшості випадків квартири в таких будинках також надаються громадянам в оренду за пільговими ставками.
Два роки тому влада Венесуели оголосила про свої плани з будівництва двох мільйонів об’єктів соцжитла до 2017 року. До слова, уряд Уго Чавеса вирішив тоді заодно приструнити власників квартир, які заробляють на здачі свого житла в оренду, і оголосив, що буде встановлено обмеження щорічного прибутку від здачі житла до 5 відсотків від вартості самого об’єкта нерухомості.
Гонконг в цьому році відновив згорнуту у 2004 році програму будівництва соціального житла. За даними Bloomberg, уряд країни за 10 років планує побудувати 470 тисяч об’єктів. Це робиться в тому числі і для того, щоб створити запас на житловому ринку, знизити попит і призупинити лавиноподібне зростання цін.
Великий досвід з будівництва соціального житла мають Сполучені Штати Америки. Там перші соціальні багатоповерхівки з’явилися після Другої світової війни. Правда, цей американський досвід швидше невдалий: досить швидко з’ясувалося, що квартали і мікрорайони соціального житла за рахунок однорідності небагатого населення швидко перетворюються на напівкримінальні гетто, слабо контрольовані владою. А точкове будівництво соціальних кварталів у пристойних районах у результаті призводить до деградації останніх.
“Незавидна доля спіткала найбільший соціальний житловий комплекс США Robert Taylor Homes в Чикаго, – розповів президент міжнародного агентства нерухомості Gordon Rock Станіслав Зінгель. – Він складається з 16- і 24-поверхових будинків, введених в експлуатацію в 1962 році. Колись в ньому проживали діючий губернатор Массачусетсу Девел Патрік, відомі атлети Кірбі Пакетта і Моріс Чікс. Однак до 1999 року 95 відсотків з 20 тисяч жителів комплексу були безробітними, чиїм єдиним доходом була соціальна допомога. Зараз у районі найважча криміногенна обстановка і злидні, хоча комплекс все ще продовжує функціонувати”.
Ще одна гучна історія пов’язана з іншим чикагським соціальним житловим комплексом Cabrini Green. Комплекс складається з 3607 квартир і в період свого максимального розквіту вміщував 15 тисяч осіб. Більшість з них працювали на прилеглих промислових підприємствах. Але після закриття підприємств населення Cabrini Green швидко зубожіло, квартал прийшов в запустіння. У 2010 році муніципалітет Чикаго вивів комплекс з експлуатації.
Юля Кожевнікова зазначила, що з 1968 року в США заборонено будувати багатоквартирні висотні соціальні будинки. Багато соціальних районів були знесені, але поки ще існує досить багато діючих комплексів. “Комплекси стоять поруч з трасами, на околицях міст, але далеко від зупинок громадського транспорту та об’єктів інфраструктури, – пояснила вона. – Туди часом неможливо навіть замовити піцу, бо туди важко добиратися і там небезпечно перебувати”.
За останні кілька років кількість соціального житла в США було скорочено на 100 тисяч одиниць: його або зносили, або перепрофілювали. А влада країни стала переходити на інші форми підтримки малозабезпечених громадян. Один із заходів – часткова оплата оренди.
Крім того, в Нью-Йорку діє спеціальна програма з розселення бездомних. З 2000 року нью-йоркських бомжів тимчасово почали розселяти не тільки до притулків, але і в окремі квартири. Після працевлаштування, в якому влада намагаються їм сприяти, мешканці повинні звільнити займану квартиру для вселення інших малозабезпечених. Як пише The Wall Street Journal, останнім часом ця програма все частіше піддається критиці. На її реалізацію щорічно витрачається 97 мільйонів доларів, і виникають суперечки про те, чи повинне місто брати на себе повну оплату оренди тимчасових квартир для незаможних або варто покласти частину фінансових зобов’язань на самих мешканців.
Російська влада теж планує будувати соціальні будинки. Зараз обговорюються способи залучення до таких проектів інвесторів. Зокрема, пропонуються такі заходи, як надання безкоштовних ділянок під забудову, податкові пільги, безкоштовне підведення комунікацій і кредити на пільгових умовах. Обговорюється також питання – як уникнути формування тих самих соціальних гетто. Поки висловлено тільки одну пропозицію – дозволити купівлю цих квартир.
Марія Мягкова
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
