3556
Кабельна зброя
— Світ
Президент Бразилії Ділма Русефф наприкінці минулого тижня запропонувала зобов’язати інтернет-компанії зберігати всю особисту інформацію бразильських користувачів на серверах, розташованих усередині країни. На думку Русефф, це дозволить поставити представників інтернет-індустрії під контроль місцевого законодавства. Після публікації Едвардом Сноуденом інформації про масштабні стеженні спецслужб США за користувачами Мережі, подібні ініціативи стають все популярнішими.
Причина непідконтрольності інтернет-компаній законодавству країн, в яких вони працюють, закладена в самому технологічному механізмі функціонування інтернету. 99 відсотків інтернет-трафіку в світі проходить через підводні оптоволоконні лінії зв’язку. Більшість з них прокладено таким чином, що інформація, що передається через кабель, обов’язково проходить через один з дата-центрів, розташованих в США. Станом на 2012 рік, американські дата-центри обробляли понад 80 відсотків латиноамериканського трафіку, більше 40 відсотків трафіку з Азії і близько 20 відсотків інтернет-трафіку з Європи.
Крім того, в США також знаходяться сервери більшості найпопулярніших сайтів і соціальних мереж, користувачами яких є мільярди людей по всьому світу. Згідно з американським законодавством, будь-яка інформація, що зберігається на таких серверах, є об’єктом американського права. Таким чином, особисті дані користувачів сервісів Google, Facebook, Microsoft або Apple з Бразилії чи, скажімо, Росії, ні бразильське, ні російське законодавство захистити ніяким чином не може.
Влітку 2013 року колишній співробітник американського Агентства національної безпеки (АНБ) Едвард Сноуден передав пресі документи, що розповідають про програми стеження за інтернет-трафіком, розроблені спецслужбами США. Оприлюднені документи продемонстрували, що АНБ і ЦРУ активно перехоплюють, розшифровують і аналізують дані про інтернет-активність користувачів по всьому світу. Після цього багато країн задумалися про те, як виправити ситуацію і убезпечити себе і своїх громадян від зайвої уваги спецслужб.
Серед іншого, з файлів Сноудена ЗМІ дізналися про стеження АНБ за електронною перепискою президентів Бразилії та Мексики. Бразильський уряд назвав дії АНБ вторгненням у внутрішні справи країни. Через це було навіть скасовано візит бразильського президента в США, призначений на 23 жовтня 2013 року. Саме тоді Ділма Русефф розповіла про свій план, що передбачає послідовну боротьбу з монополією США в інтернет-сфері.
Як заявила Русефф, проект про обов’язкове розміщення даних бразильських користувачів на серверах, розташованих в Бразилії, вже знаходиться в стадії розробки. Як це буде зроблено технічно, поки невідомо, але бразильські власті сподіваються, що прийняття подібного закону дозволить поставити інтернет-компанії під контроль місцевого законодавства і у багато разів (принаймні в теорії) утруднити несанкціонований доступ до персональної інформації.
Другим кроком Бразилії на шляху до набуття інтернет-незалежності має стати створення оптоволоконного кабелю, який з’єднає країну – в обхід США – з комунікаційними мережами в Європі, Африці та Азії. Вперше про проект прокладки такого кабелю заговорили ще в 2012 році. Згідно з проектом, новий кабель повинен пройти від бразильського порту Форталеза до російського Владивостока, з’єднавши по шляху Кейптаун, Маврикій, Сінгапур, Ченнай та Шаньтоу. Завершення основної частини робіт з прокладання кабелю заплановано на 2014 рік.
Останнім часом про плани покінчити з монополією американських компаній у сфері контролю за тим, як функціонує і розвивається інтернет, заявляли не тільки в Бразилії – проекти «демонополізації» Мережі обговорювалися владою Китаю, Куби, Росії, Південної Африки та деяких інших країн.
Наприклад, у січні 2013 року на Кубі в тестовому режимі підключили підводний оптоволоконний кабель під назвою ALBA-1, що зв’язав острів з інтернет-мережами Венесуели і Ямайки. Незважаючи на те, що американський кабель, прокладений між Канкуном та Майямі, проходить буквально в 32 кілометрах від Гавани, підключитися до нього кубинські провайдери не можуть через економічну блокаду з боку США. Чи змогла нова система якось поліпшити ситуацію з доступом до інтернет на Кубі, поки невідомо. Терміни виходу роботи кабелю на робочу потужність також не називаються.
1 вересня 2013 декрет, який вимагає від усіх зарубіжних інтернет-компаній обов’язкового розміщення на території країни хоча б одного локального сервера, набув чинності у В’єтнамі. Вимога поширюється абсолютно на всі інтернет-компанії, що здійснюють діяльність на території країни, а не лише на ті, які обробляють і зберігають дані в’єтнамських користувачів.
Як зазначили в уряді В’єтнаму, нові вимоги спрямовані на захист інтелектуальної власності і повинні допомогти забезпеченню безпеки персональних даних користувачів Мережі в країні. Однак цікаво, що прийняття декрету знаменувало фактичне введення у в’єтнамському сегменті інтернету тотальної цензури: законопроект одночасно заборонив публікацію матеріалів, що критикують в’єтнамський уряд, і взагалі інформації, що не стосується особисто користувачів (наприклад, світових новин).
Не залишається осторонь від дискусії і Росія. Після скандалу навколо діяльності АНБ депутат від «Єдиної Росії» Сергій Железняк в червні 2013 року запропонував перевести всі сервери, що містять дані російських користувачів, під юрисдикцію Росії. На думку Залізняка, тільки так можна надійно захистити інформацію громадян Росії від іноземних спецслужб. Проте, до прийняття будь-яких конкретних законів у цій області справа поки не дійшла.
Як би то не було, враховуючи те, як працює сучасний інтернет, малоймовірно, що прокладання дорогих оптоволоконних мереж по дну океанів або переміщення даних користувачів на внутрішні сервери зможе кардинально змінити цей стан справ. Як правило, інформація в інтернеті передається по найкоротшому шляху. Є версія, що по самому «дешевому» (таке твердження робиться на основі оприлюднених Сноуденом даних), але вже у всякому разі не по самому «суверенному».
А ось чого за допомогою всіх цих дорогих заходів домогтися можна – так це переведення великої кількості даних своїх громадян під власний контроль. Викриття Сноудена показали, що спостереження за користувачами технічно здійсненне. Однак для того, щоб домогтися цього на практиці, урядам потрібно не тільки створити серйозну місцеву інфраструктуру, а й змусити своїх громадян користуватися для передачі даних саме нею. Як добре видно на прикладі В’єтнаму, під приводом забезпечення збереження даних користувача від американських спецслужб зробити це дуже зручно.
Віктор Степанов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
