1585
Український харчопром в ЄС: 5 думок про зону вільної торгівлі
— Аграрний ринок
Доступ до ринку з 500 млн платоспроможних споживачів – основна економічна вигода, яку можуть отримати вітчизняні компанії від підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС. Більша частина цього документа – договір про зону вільної торгівлі (ЗВТ). «Угодою про ЗВТ передбачається скасування або суттєве зменшення імпортних мит для більш ніж 95% тарифних позицій», – розповідає Дмитро Кисельов, старший юрист міжнародної юридичної фірми Beiten Burkhardt.
Згідно з досягнутими домовленостями, ЄС скасує мита на промислові товари відразу після набуття чинності угоди про ЗВТ, а Україна повинна буде знижувати мита до нульового рівня поступово, що дозволить вітчизняним виробникам підготуватися до посилення конкуренції на внутрішньому ринку, підкреслює юрист.
Тарас Качка, незалежний експерт з європейського права і учасник переговорної групи від України щодо створення ЗВТ з ЄС, відзначає, що вже на першому етапі за рахунок скасування митних тарифів мінімальна сума економії для української сторони досягне 400 млн євро. Високі шанси отримати вигоду з нового торговельного режиму, за його словами, відкриваються перед сільським господарством. У цій сфері передбачається введення між сторонами безмитних тарифних квот за основними видами сільгосппродукції. До того ж ЄС відмовиться від використання експортних субсидій на агропродукцію в торгівлі з Україною. «У нас дуже непогані шанси в сільському господарстві – причому як в базових секторах, так і в переробці, – говорить Качка. – Ми й зараз досить великі постачальники, а договір послужить додатковою гарантією у цій сфері».
Forbes запитав у представників основних галузей харчопрому, що вони думають про ЗВТ з Євросоюзом.
Віктор Іванчик, співвласник холдингу «Астарта»
У договорі є один, безумовно, позитивний момент для цукрової галузі – виділення квоти на поставку українського цукру в ЄС. Це дозволить українським компаніям пройти тест на якість їхньої продукції і відповідність європейським стандартам.
Звичайно, квота для України – 20 000 тонн – це дуже мало в масштабах галузі. Хотілося б, щоб наші переговорники змогли надалі домогтися збільшення цього обсягу. Але це тільки перший крок, і сама по собі можливість початку поставок в ЄС – вже позитивний сигнал.
Що стосується розміру квоти, який був би відчутний для ринку, то навіщо винаходити якусь цифру? У нас є орієнтир – квота, яку виділила Україні при вступі до СОТ для цукру-сирцю. На наш ринок можуть поставити 268 тисяч тонн за мінімальним митом в 2%. Можна орієнтуватися на аналогічні обсяги експорту до ЄС при переговорах про ЗВТ.
Олексій Марченко, директор з загальних питань комплексу «Агромарс»
Для птахівників підписання договору – безумовний позитив. Невеликий, звичайно, враховуючи розмір квоти, але позитив. За умовами договору, ми зможемо поставляти в Євросоюз близько 40 000 тонн м’яса птиці (всіх видів продукції). Торік з України в усі країни світу було експортовано приблизно стільки ж, тепер цей обсяг зможе йти в одну лише Європу.
Добре, що ця квота виділена на кілька років вперед. Правда, про її збільшення в майбутньому в Європі говорять дуже обережно.
Торік я був у складі української делегації в Брюсселі, ми спілкувалася з представниками Єврокомісії про перспективи збільшення обсягів поставок м’яса птиці з України. У відповідь – жодної конкретики: давайте почнемо працювати, потім подивимося.
Не можна категорично говорити, що експорт поза квотою, на загальних підставах, із сплатою всіх імпортних платежів апріорі нерентабельний. Все залежить від собівартості, логістики, умов поставки. Масовий експорт до Євросоюзу після 24 липня 2013 (коли чотири українських підприємства вперше отримали право поставок продукції птахівництва на ринки країн ЄС. – Forbes) не почався тільки через необхідність проходження великої кількості процедур. Наприклад, виявилося, що аналізи води, яких вимагає Єврокомісія, в Україні зробити неможливо – ось, відправили проби в європейську лабораторію, чекаємо результатів.
Вадим Чагаровський, голова ради директорів Союзу молочних підприємств України, директор Білоцерківського молочного комбінату
Наших молочних продуктів в ЄС ніхто не чекає. Проблема насамперед у системі державного контролю в галузі. Для того щоб вона відповідала європейським стандартам, потрібно ще пройти довгий шлях. Після перебудови системи на держрівні отримання дозволів окремими підприємствами стане простіше і доступніше, і можна буде говорити про постачання в ЄС.
На поточному етапі для європейської молочної продукції доступ на наш ринок буде полегшений. Відбудеться зростання поставок – в односторонньому, на жаль, порядку. Зростання конкуренції на внутрішньому ринку неминучий. Це зробить вплив на галузь, в першу чергу в частині ціноутворення.
Олександр Васильченко, генеральний директор асоціації «Укрхлібпром»
Хлібна промисловість – в зоні ризику, і взагалі-то, зі своєї вини. Ви помітили, як активізувався останнім часом Мінагропрод в частині впровадження стандартів відповідності на харчових підприємствах, в першу чергу – системи якості HAACP? Це необхідно, щоб говорити з споживачами і конкурентами з ЄС на одній мові. Правда, займатися цим зараз, напередодні підписання договору, це як у тій приказці – починати тренувати собак перед полюванням.
Крім часових рамок, ще одна проблема – невисокий рівень рентабельності хлібних підприємств, через що впровадження нових стандартів стане для них важким або зовсім непідйомним тягарем (якщо доведеться робити це повністю за свій рахунок).
Але, як не парадоксально, низька вартість хліба служить і проблемою і одночасно захистом внутрішньому виробникові. При середній ціні кілограма хліба в Україні на рівні 60 центів і середньоєвропейської ціни в 2-3 євро інтерес нашого ринку в очах європейського інвестора, швидше за все, буде невисоким.
Що стосується наших експортних перспектив, то галузь зараз вивозить в основному такі продукти, як пряники, сушки і в переважній більшості в СНД. Розвивається експорт заморожених хлібних продуктів, але поки це актуально тільки для флагманів ринку.
Однозначну плюс ЗВТ – нульова ставка мита на ввезення устаткування для хлібопекарської промисловості.
Людмила Дригало, співвласник компанії «Дригало»
Зростання конкуренції на нашому ринку я не передбачаю – просто тому що в Європі прийнятий зовсім інший формат напівфабрикатів. Для європейців напівфабрикати – це дрібно і крупно нарізане м’ясо. Але навіть якщо ми говоримо про равіолі, то це зовсім інший смак і інший тип виробів.
У силу різниці в споживчих уподобання та звичках я не думаю, що можна говорити про взаємопроникнення наших продуктів на європейський ринок, і європейських – до нас.
Інша справа, що мені як бізнесмену хотілося б зберегти можливість торгувати з якомога більшою кількістю партнерів – і в ближньому зарубіжжі, і в ЄС. Приміром, до Росії зараз наші поставки невеликі, але ніякого політичного підгрунтя тут немає – просто тамтешній ринок, як, втім, і український, перенасичений, і пробитися туди дуже складно, так як він уже поділений.
Анна Ковальчук
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
