2224
Криза без кінця
— Світ
П’ять років тому один із найбільших американських банків – Lehman Brothers – заявив про банкрутство. На той час його борги досягали $ 613 млрд. Саме цю дату багато аналітиків називають базою, що ознаменувала початок гострої фази світової фінансової кризи, наслідки якої відчутні дотепер. Про те, що говорити про завершення світової кризи ще рано, йшлося на останній зустрічі лідерів країн «великої двадцятки», які закликали США відмовитися від різкого згортання політики «кількісного пом’якшення». Для України це може мати найсерйозніші наслідки. Навіть інформація про плани припинення США політики «наддешевих грошей» практично позбавили Україну можливості позичати гроші на зовнішніх ринках. Але і в самих США, згідно з останнім соцдослідженням компанії Gallup, незважаючи на низку позитивних тенденцій, працюючий американець може дозволити собі витратити сьогодні в день на 20% менше, ніж до кризи. «Коментарі» вирішили зібрати думки світових ЗМІ, що змінилося за ці п’ять років.
THE WALL STREET JOURNAL: СВІТОВІ ФІНАНСИ ЗМІНЮЮТЬСЯ, НЕЗ’ЯСОВАНІ ПИТАННЯ ЗАЛИШАЮТЬСЯ
«Багато хто говорить, що нічого не змінилося за п’ять років після розвалу Lehman Brothers. Критики стверджують, що зусилля з проведення світової фінансової реформи були занадто нерішучими, промисловість стала більш консолідованою, великі банки досі не розпалися, тіньовий банківський сектор виріс. Революції в області фінансів не сталося. Велика частина цієї критики не відповідає дійсності. Насправді темпи реформи фінансів колосальні», – пише The Wall Street Journal.
Правила для банківського капіталу були переписані і прийняті всіма найбільшими економіками світу. Нові жорсткі вимоги до ліквідності широко впроваджуються навіть до офіційного погодження Базельським банківським комітетом. Були створені нові правила, покликані зробити вкладення в цінні папери безпечнішими, зміцнити стандарти бухгалтерського обліку та підвищити прозорість світової фінансової системи. Регулюючі органи отримали потужну зброю, щоб вчасно здувати «бульки» і позбавлятися від збанкрутілих банків. Банки змушені змінюватися.
«Однак найбільш тривожне запитання про глобальні зусилля реформи – чому, враховуючи всі ці успіхи, світова фінансова система, як і раніше, не функціонує ефективно. Чому фінансові установи продовжують скорочувати свої транскордонні взаємодії, перешкоджаючи вільному руху капіталу і ліквідності туди, де це необхідно?» – зазначає видання.
В основі проблеми лежить недовіра до фінансової системи, зокрема єврозони, де розмір банків стосовно національного доходу дуже великий і змушує побоюватися великомасштабних втрат. Досі також не знайдений спосіб вирішити ключову проблему «занадто великих, щоб збанкрутувати», банків, хоча про необхідність цього заявляли давно.
Щоправда, як зазначає The Wall Street Journal, банкрутства банків стають меншою загрозою – з початку кризи власники банківських облігацій уже були змушені терпіти збитки в Нідерландах, Іспанії, Великій Британії та Ірландії, а на Кіпрі втрати склали до третини незастрахованих вкладів. Але глобальні ринки не вибухнули. Проте побоювання, що крах великого банку, як і раніше, ляже на плечі платників податків країни, є потужним фактором.
Ще однією причиною, чому фінансова система залишається фрагментованою, на думку аналітиків видання, є те, що відповідальність регуляторів сама по собі фрагментована. У Європі та США національна політика у фінансовій сфері формується незалежно, а іноді зовсім розходиться з міжнародними зусиллями щодо її реформування.
THE TELEGRAPH: ПРИВИД КРИЗИ ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Глобальна «кредитна булька» досягла або перевищила рівень 2007 року, в той час як Федеральна резервна система США готується згортати стимулювання економіки, що загрожує важкими наслідками для світової фінансової системи, пише британська The Telegraph.
Розташований у Швейцарії «банк центробанків» – Банк міжнародних розрахунків (BIS) – констатує, що полювання за прибутком підштовхує інвесторів до масового використання ризикованих фінансових інструментів. «Це все більше нагадує мені 2007 рік, навіть гірше», – каже Уїльям Уайт , колишній головний економіст BIS , який звертав увагу на загрозливу поведінку на боргових ринках ще до початку світової обвалу в 2008 році.
«Усі попередні дисбаланси залишилися. Загальний рівень державного та приватного боргу на 30% вищий у країнах з розвиненою економікою стосовно ВВП, ніж вони були тоді, і до цього додалася нова проблема з бульками на ринках, що розвиваються, у яких закінчується цикл бурхливого підйому», – попереджає Уїльям Уайт, котрий обіймає нині посаду голови комітету економічного розвитку ОЕСР.
За даними BIS, обсяги кредитування ринків, що розвиваються, досягли «рекордно високого рівня», а вартість облігацій, випущених в офшорних центрах приватними компаніями з Китаю, Бразилії та інших країн, що розвиваються, вперше перевищили обсяг випуску облігацій компаній з багатих економік, що підкреслює нарощування розміру боргів в Азії, Латинській Америці, Африці та країнах середнього Сходу.
Клаудіо Боріо, керівник дослідження BIS, вважає, що заява про можливе згортання нинішньої політики ФРС США є попередженням для інвесторів, що вони повинні діяти обережно: «Світові фінансові ринки відреагували дуже сильно. Якщо й були якісь сумніви з приводу міжнародного впливу цієї політики, вони зникли».
Уїльям Уайт при цьому впевнений, що п’ять років з моменту краху Lehman Brothers було витрачено переважно даремно, залишаючи глобальну систему ще більш незбалансованою – світ став залежним від легких грошей, які ставали все дешевшими після кризи, й існує дуже мало способів утримати стабільність, якщо система дасть збій знову.
TIME: 300 КНИГ ПРО КРИЗУ НЕДОСТАТНЬО
«Через п’ять років після того, як банкрутство Lehman Brothers поклало початок найбільшій економічній розрусі в США з часів Великої депресії, ми досі обговорюємо, що потрібно здійснити, щоб зробити фінансову систему безпечнішою. Ми також усе ще намагаємося з’ясувати, що саме сталося і хто винен. Не через брак спроб. Зараз у нас є більше ніж 300 книг про фінансову кризу, а також і про попередні бульки на ринку житла та кризу кредитування, але, як зазначає економіст Ендрю Ло в огляді 21 з цих книг, «жодна розповідь не виходить за рамки широкого і часто суперечливого набору інтерпретацій», – пише TIME.
«Багато звітів, у тому числі й Комісії Конгресу з розслідування фінансової кризи, використовують той самий набір сюжетних ліній і перелік винних. У підсумку загальна картина виходить такою: ризикові керівники великих фінансових фірм, насолоджуючись свободою невтручання регуляторів і з метою задоволення апетитів інституційних інвесторів, запустили необдумане зростання іпотечних цінних паперів, що стало можливим завдяки відмові кредитно-рейтингових агентств від справедливих оцінок і прагненню американців придбати житло, підстьобнутих колапсом стандартів кредитування, – ця ситуація була багаторазово збільшена фінансовим чаклунством нерегульованої тіньової банківської системи. Важко вимовити», – зазначає видання.
Проте багато звітів про причини кризи аналізують інші аспекти. Дехто доводить, що кризи можна було б уникнути в цілому, якби Конгрес епохи Клінтона не відмінив Акт Гласса–Стіголла 1933 року, згідно з яким протягом більшої частини ХХ століття комерційні та інвестиційні банки були розділені. Інші виходять далеко за рамки розмови про окремих банкірів і покупців житла, як економіст (і новий глава індійського центробанку) Рагурам Раджан. Він висуває аргумент про те, що коріння кризи лежить в залежності світової економіки і політичної системи США від самих американців, які мають доступ до легких кредитів і щосили ними користуються.
«Проблема з відмовою від великих форматів наративу і встановлення реальних фактів – те, що люди схильні надавати перевагу розповідям, а не правді. Люди хочуть знати історію фінансової кризи. З чого все почалося, хто були погані хлопці і хороші хлопці і чому вони діяли всі саме так?» – зазначає TIME.
Всеосяжні і акуратно упаковані пояснення фінансової кризи можуть служити соціально-психологічним і політичним потребам і не обов’язково давати нам наукове розуміння того, що насправді сталося і як можна було б спробувати запобігти подібній кризі в майбутньому. Як виявилося, 300 книг про фінансову кризу може бути недостатньо, вважає TIME.
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
