7745
Путін йде в наступ
— Енергетика
Вже три роки Росія веде війну з польським сланцевим газом. Спочатку вона сміялася над нашими планами, впроваджувала на наш ринок свої компанії, які купували ліцензії на розвідку, щоб блокувати розробку родовищ, а потім за допомогою екологів вона почала кампанію проти самої технології. У Франції та Болгарії видобуток сланцевого газу вже заборонили під приводом можливої шкоди навколишньому середовищу.
У кінці серпня цього року Москва почала загрожувати ембарго на польські продовольчі товари. Спочатку йшлося про м’ясо, потім про овочі та молочної продукції. Інший удар був завданий по нашим транспортним компаніям. Ставка висока: у 2012 році обсяг експорту польського продовольства склав мільярд євро. Цього року він може (якщо не буде введено ембарго) вирости ще на 50%. «Коли Росія призупинила експорт польського м’яса при уряді “Права і Справедливості”(PiS), “Громадянська Платформа”(PO) била тривогу, кажучи про те, що це демонструє трагічний стан відносин між нашими країнами. Але зараз ситуація стала ще гірше: Росія блокує експорт нашого м’яса, овочів, тисне на наших вантажоперевізників і лобіює в ЄС проти польського газу з нетрадиційних джерел», – зазначає депутат PiS Макс Крачковський (Maks Kraczkowski) – заступник голови Економічного комітету в Сеймі.
Причин, за якими прем’єр Дональд Туск (Donald Tusk) втратив симпатії Москви, декілька. По-перше, це реакція на підтримку України та її намірів інтегруватися з Євросоюзом, а також на просування ідеї зниження цін на енергоресурси в міжнародних розрахунках. У росіян можуть здавати нерви. Друга суттєва причина – Дональд Туск втрачає підтримку. «Прем’єр, який поступово переходить в розряд політичного брухту – це слабкий партнер», – додає Крачковський.
Урок реальної політики
10 жовтня 2005, через пару тижнів після того, як перемогу на парламентських виборах отримала партія «Право і Справедливість», Росія ввела ембарго на польське м’ясо. Офіційна причина мала санітарний характер, проте було очевидно, що таким чином Росія відреагувала на політичні зміни, що відбулися в нашій країні . Два роки Варшаві не вдавалося переконати Москву в тому, що наше м’ясо так само безпечне, як і продукція з інших країн. Але потім сталося диво: наступні вибори виграла «Громадянська Платформа», і ембарго раптово скасували.
Здавалося, що в польсько-російських відносинах настала відлига. Тривала вона близько трьох років. Дональд Туск прагнув створити імідж політика, який здатний розмовляти з Путіним на рівних. Кульмінацією була знаменита зустріч 2009 року на молі у Сопоті в річницю початку Другої світової війни. Урядову пропаганду не бентежили такі епізоди, як принизливий візит глави МЗС Радослава Сікорського (Radosław Sikorski) в Кремль, де йому довелося, як простому прохачеві чекати під дверима російського правителя, поки той знайде на нього час. За офіційними заявами, Польща ставала все більш важливим партнером Росії, здавалося, що в це вірив і сам Туск. Він погодився розділити меморіальні заходи 2010 року в Катині на дві частини, і (виходячи з власних іміджевих міркувань) дозволив главі іноземної держави образити польського президента, знизивши ранг його візиту до Росії. Прем’єр фотографувався з Путіним і, надуваючись від гордості, як індик, думав, що він нарешті потрапив у вищі сфери світової політики. Протверезіння настало через три дні, коли в тому ж самому місці Туск, майже ридаючи, кинувся в обійми господаря на попелищі смоленської катастрофи. З його обличчя було видно, що він зрозумів, де його місце, а єдиною розрадою могло служити лише те, що хтось інший лежить серед тліючих уламків урядового літака.
Москва розігрує катастрофу
Через кілька годин після аварії польського літака в Москві зібралися керівники основних російських секретних відомств (Головного розвідувального управління, Служби зовнішньої розвідки та Федеральної служби безпеки), які затвердили тактику розігрування смоленської катастрофи.
Дональд Туск спочатку зробив фатальну помилку, віддавши слідство Росії. Було заявлено, що політ був цивільним, хоча з документів випливало, що він мав військовий статус. На перший погляд різниця невелика, але насправді – істотна. У разі цивільних польотів рішення про посадку або відмову від неї приймає екіпаж, у разі військових (як політ президента 10 квітня 2010 року) – співробітники аеродрому, до якого прямує повітряний транспорт. Є відмінності і в розслідуванні: катастрофи цивільних польотів розслідують в тій країні, де вони відбулися, але якби рейс мав військовий статус, слідство повинно було бути віддано полякам. У наступні місяці Туск намагався робити хорошу міну при поганій грі. Спочатку він продовжував грати роль доброго друга Путіна, виставляючи себе на посміховисько перед західними партнерами і самим Кремлем. Не відреагувавши на брехню, що прозвучала у звіті Міждержавного авіаційного комітету, польський прем’єр визнав, що у твердій, раціональній і безжальній до суперників політиці російської влади він був усього лише маріонеткою.
«Така ментальність росіян. Якщо хтось веде себе пасивно і намагається йти на компроміси, то все закінчується саме так. Вони цінують тільки сильних партнерів. У нас була можливість скористатися міжнародними інструментами і чинити тиск, наприклад, в питанні повернення нам уламків літака, але ми відмовилися навіть від цього. Раз ми на всі погоджувалися, не дивно, що нас перестали сприймати всерйоз», – вважає Бартош Ковнацький (Bartosz Kownacki) – депутат партії «Право і Справедливість» і адвокат кількох сімей жертв катастрофи.
Через пасивність польського керівництва ключові для розслідування речові докази до цих пір залишаються в Росії. Це не тільки уламки літака, а й оригінали записів бортових самописців. Згідно з підписаним в Москві договором росіяни можуть (хоча не зобов’язані) повернути їх нам після завершення всіх прокурорських і судових дій. З цим наші східні сусіди не поспішають. Раз на кілька місяців в Росію літає глава польської Генеральної прокуратури Анджей Серемет (Andrzej Seremet), намагаючись поправити те, що зіпсував уряд, проте поки йому не вдалося привезти звідти нічого, крім порожніх заяв.
«Я б не розраховував на будь-яке співробітництво з Росією. Немає жодних шансів на спільне ведення розслідування і з’ясування правди. Гірше того, зараз немає навіть шансів на повернення уламків літака», – каже Ковнацький. За нашою інформацією, якийсь час Путін планував повернути літак перед польськими виборами, щоб Дональд Туск зміг заявити про свій успіх. При рівних шансах це могло дати його партії, «Громадянській платформі», кілька відсотків, які допомогли б їй перемогти. Проте у результаті план втратив актуальність. «Ми всі розуміємо, що Туск скінчився. Росіяни, які володіють прекрасною розвідкою та аналітиками, не стануть його підтримувати. Їх дипломатія прагматична, вони не відчувають себе зобов’язаними повертати борги навіть тим, кому вони багато чим зобов’язані», – додає депутат.
За ваш і наш газ
Тим часом під прикриттям смоленського туману російські спецслужби почали все сміливіше діяти на польській території, прагнучи знову знайти вплив на економічне та політичне життя нашої країни. Як вдалося з’ясувати Uważam Rze, ще восени 2007 року на стіл Дональда Туска потрапив звіт Служби військової контррозвідки (на чолі якої стояв тоді Антоні Мачеревич ( Antoni Macierewicz) , який стосувалося зв’язків одного з кандидатів у міністри з російськими спецслужбами. Проте призначення відбулося. Російський вплив був також відчутний в ході пізніших газових переговорів. Віце-прем’єр і міністр економіки Вальдемар Павляк (Waldemar Pawlak) лобіював за максимально тривалий контракт, що суперечило планам з будівництва газового терміналу в Свіноуйсьце і розробці наших газових родовищ. 12 лютого 2010 Павляк писав у своєму блозі: «Енергетична безпека – це надійні поставки за прийнятною ціною. Тому довгострокові контракти з ясною ціновою формулою виглядають переважніше короткострокових договорів і одиничних угод. З цього виходить польська пропозиція, за яку я беру політичну відповідальність: продовжити контракт на 15 років – з 2022 до 2037 року». На щастя, здійснити цей план Павляку не вдалося: договір буде діяти тільки до 2022 року.
Росія почала агресивну кампанію проти планів видобутку сланцевого газу в Польщі, виділяючи на чорний піар величезні суми з каси Газпрому. За даними Європейської комісії, російські компанії придбали близько однієї п’ятої дозволів на розробку родовищ. Якщо Польща почне видобуток, Москва втратить монополію на поставки газу до Європи. Але путінські кагебешники давно засвоїли мудрість китайського стратега Сунь-цзи, який вчив, що результат кожної війни вирішується ще до її оголошення.
Росія поставила основною метою поширення інформації про шкоду розробки сланців для навколишнього середовища. Керівники Газпрому витрачають мільйони доларів на звіти і дослідження, що демонструють руйнівний вплив на природу, а потім російська розвідка інспірує появу в пресі публікацій, які покликані переконати в цій тезі західну громадськість. Російські дипломати (офіцери) особливо активні в Брюсселі. Їх стратегічна мета – вплинути на членів Єврокомісії, щоб країни ЄС обмежили (а ще краще заблокували) видобуток у себе сланцевого газу. Самим вражаючим успіхом Москви було проведення у французькому парламенті заборони на використання однієї з найефективніших технологій розробки сланцевих родовищ (так званого гідравлічного розриву пласта). Росіянам нескладно розігрувати екологічну карту, оскільки більшість європейських організацій «зелених» бере гроші, не звертаючи уваги на їх джерело, і поширює звіти, не перевіряючи достовірність даних.
Проблему, здається, бачать тільки чехи. Екс-керівник чеської військової розвідки Андор Шандор (Andor Šándor) попереджав на сторінках Rzeczpospolita, що росіяни звернулися до екологічних важелів, щоб домогтися світового домінування. На тему російської політики в цій сфері висловлювався також колишній глава генерального штабу Чехії Іржі Шедіви (Jiří Šedivý), який підкреслював, що росіяни «постараються зберегти свою позицію постачальника». У Польщі відкрито говорив про це тільки міністр держказначейства Миколай Будзановський (Mikołaj Budzanowski), який заявляв, що «іноземні доповіді, які проголошують, що видобуток сланцевого газу шкодить довкіллю, – це брехня і маніпуляція, за якою стоять росіяни».
Все гаразд
14 серпня 2013 Москва ввела чергові санкції, зажадавши, щоб польські вантажоперевізники купували додаткову страховку для гарантії сплати митних платежів. Коштує вона 1000 євро, а пропонує її всього лише одна російська компанія (зрозуміло, державна). Рішення керівника Федеральної митної служби Андрія Бельянінова завдало серйозних збитків чотирьом тисячам польських транспортних фірм, в яких працює 20 тисяч водіїв. Про політичний характер нововведень свідчить факт, що посилення вимог не стосується перевізників з інших країн, а одночасно безпосередньо порушує положення Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП. Про зміни не була проінформована керівна організація – Міжнародний союз автомобільного транспорту (IRU), хоча правила вимагають повідомляти про такого роду дії за 15 місяців.
21 серпня Россільгоспнагляд оголосив про посилення контролю ввезеної з Польщі свинини, приводом для якого послужило виявлення в польській фурі м’яса іспанського виробника, який втратив право на експорт продукції до Росії. «Посилений контроль» покликаний паралізувати торговий оборот. Вивантаження кожної партії товару на кордоні сповільнить перевезення і зробить їх більш дорогими. Про те, що це лише перший крок, свідчать повідомлення російських ЗМІ. «Російська газета» вже повідомила, що Россільгоспнагляд пред’являє претензії до якості польських фруктів і овочів.
Сформована ситуація повторює історію 2005 року, коли в польських фурах також було виявлено м’ясо з фальшивими документами, що призвело до заборони на його поставки, а пізніше до розширення ембарго на рослинну продукцію. Восени 2006 року виявилося, що звинувачення в підробці документів були помилковими. Прокуратура міста Тарнув встановила, що ветеринарні сертифікати на польське м’ясо «були підроблені російськомовними особами за межами польської території».
У грі з Москвою уряд Дональда Тууска обрав одну з найгірших тактик, роблячи вигляд, що воно не помічає проблем. Міністр сільського господарства Станіслав Калемба (Stanisław Kalemba) вже заявив, що росіяни не намагаються нас дискримінувати, а кожна країна має право перевіряти ввезені товари. «Ми вважаємо, що співпраця з Росією розвивається в позитивному ключі», – переконував Калемба. Спроби задобрити російського ведмедя не увінчаються успіхом: ігнорування погіршення відносин з Росією лише загострює ситуацію.
Менталітет росіян дуже точно ілюструють спогади одного польського офіцера, який опинився на Луб’янці. Після довгих болісних допитів він відчув, що скоро зламається, і вирішив хоча б загинути з честю: встав і зі всієї сили вдарив енкаведистів. Але слідчі зовсім не повели його на розстріл, а пригостили чаєм і з цього моменту почали ставитися до нього, як до гідного партнера.
Ян Пинський (Jan Piński)
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
