Студенти вважають, що роботодавці їх не люблять — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Студенти вважають, що роботодавці їх не люблять

Особисті фінанси
1182
Не секрет, що з усіх гравців на ринку праці найслабшими є молоді фахівці, котрі щойно отримали диплом про вищу освіту. Цей диплом — часто єдиний козир, з яким вони долучаються до серйозної гри під назвою «кар’єра». Звісно, ними рухає бажання моментально зірвати в цій грі великий куш у вигляді високої зарплати і значної посади. «Студенти не готові починати з більш низьких посадових рівнів. Вони краще підуть в якій-небудь НДІ на посаду інженера-конструктора, ніж у компанію, де треба спочатку зайняти низьку позицію, щоб рости далі», — говорить один із учасників дослідження «Досвід працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: погляд випускників та роботодавців», проведеного нещодавно на замовлення компанії СКМ Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). За даними цього дослідження, 72% представників компаній- роботодавців відзначають, що у нинішніх випускників завищені очікування щодо зарплати, 53 % говорять, що вони неадекватно (перебільшено) оцінюють свої здібності, 51% побачили у випускників завищені кар’єрні очікування, а 31 % — занадто райдужні уявлення про умови праці.
Своєю чергою, новоспечені фахівці вважають, що роботодавці до них занадто прискіпливі та недовірливі — 50% опитаних КМІС випускників заявили, що в компаніях ставляться до них негативно або швидше негативно. 70% респондентів цієї категорії впевнені, що в роботі їм відмовляють через відсутність досвіду роботи за фахом. Тим часом для самих роботодавців недосвідченість молоді — аж ніяк не головна перешкода для того, щоб прийняти їх до себе (про це заявили 37% опитаних). На першому місці — низький рівень їх практичної (59%) та теоретичної підготовки (36%), відсутність важливих для роботи навичок (32%). Роботодавці взагалі досить критично налаштовані щодо якості роботи системи вищої освіти. Чверть з них вважає, що за п’ять останніх років якість підготовки випускників погіршилася, 35% — що не змінилася (що, мабуть, все ж передбачає середню, а не високу оцінку). Прийняти молодого спеціаліста тільки за дипломом, без додаткових вимог, готові лише 16% роботодавців.
Висновок, що напрошується, — в сформованій ситуації винні вузи — був би невірним. Хоча б тому, що конкурентоспроможність випускника на ринку праці багато в чому залежить від зусиль, які він сам для цього докладає. Адже отримання вищої освіти і подальше працевлаштування — процес усвідомлений (тобто позбавлений ілюзій), самостійний, вимагає завзятості та ініціативності. Не секрет, що насправді все буває зовсім не так. Про ілюзії мова вже йшла. Говорячи про ініціативність, наведемо лише один факт — за даними дослідження КМІС, лише 37% студентів, які знали про існування центру кар’єри в їхньому вузі, користувалися його послугами.
Але навіть якщо студент щиро бажає взяти від вузу максимум, щоб сформуватися як фахівець, важливо знати, що саме від вузу вимагати, на що орієнтуватися, оцінюючи свої навички та вміння. Такими орієнтирами є профстандарти, «паспорти професії» — документи, що детально описують і встановлюють єдині для всіх учасників ринку вимоги до компетентностей, якими повинен володіти фахівець. Одне із завдань профстандартів — створити у молодих людей, що вибирають вуз або вже одержують освіту в ньому, образ їхньої майбутньої професії, дати розуміння, які конкретні завдання їм доведеться вирішувати на робочому місці, які знання, вміння для цього у них вже є, а над якими потрібно ще попрацювати. Так підвищується мотивація студентів до навчання, а знання, яких вони набувають, перестають бути абстракцією. За наявності системи профстандартів знімається питання про завищені вимоги бізнесу до працівників, створюються умови, за яких особисті знайомства та везіння більше не є основними козирями, що допомагають молоді впевнено стартувати в своїй кар’єрі.
Юрій Рибачук
За матеріалами:
Коментарі
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас