2193
Влада загралася в маски
Зіткнувшись із необхідністю значного поліпшення власного іміджу в очах Заходу, офіційний Київ зосередився виключно на формі. Але Брюссель наполягає на чіткому змісті.
Прославитися демократами-євроінтеграторами, маючи за спиною маску москвофіла-самодержця, поселенцям печерських пагорбів уже навряд чи вдасться. Тим більше що Євросоюз змушує Україну взагалі відмовитися від будь-яких масок у демонстрації проєвропейського прогресу. Ситуацію погіршує той факт, що іміджмейкери Банкової своєю роботою дійсно хочуть сподобатися Заходу, але роблять це по-старому, акцентуючи на обгортці і красивій етикетці. Проте європейські партнери хочуть побачити всі інгредієнти нового іміджу української еліти ще до вільнюського саміту, і головне — встановлення і дотримання у зв’язку з цим конкретних правил. Це може називатися по-різному: «європейські цінності», «дух демократії», «революція управлінського ландшафту» тощо, але суть євровимог залишається одна і та ж.
Новий український іміджмейкінг у європейському стилі стартував ще до кульмінаційних подій українсько-російської торговельної війни. Піарники Віктора Януковича нараз згадали про його найулюбленіше захоплення — гру у великий теніс. Це на пострадянських просторах представники істеблішменту віддають перевагу гонитві за кабаном і стрільбі по качках, у Європі від традицій королівського полювання відмовилися давно, ще після низки буржуазних революцій. Сьогодні європейський політичний клас сприймає гуманніше дозвілля — зміцнення здоров’я спортивними заняттями. А теніс у цьому плані має майже ідеальне реноме. До речі, в очах світової громадськості відмова від тенісу Бориса Єльцина на користь дзюдо Володимира Путіна символізував перехід Росії з демократичних рейок на платформу автократії.
Ще один елемент роботи з поліпшення іміджу стосувався місця проживання. Перед відкриттям політичного сезону з’ясувалося, що нардеп-«регіонал» Сергій Клюєв придбав 100% акцій компанії «Танталіт», яка орендує 127 га землі і володіє низкою об’єктів нерухомості на території Межигір’я. Між іншим, Адміністрація Президента винаймає у «Танталіта» частину приміщень для робочого кабінету глави держави. Інформація про операцію була розрахована не стільки для внутрішнього споживання, скільки на зовнішню цільову аудиторію. Раніше усілякі домисли про володіння фешенебельним маєтком лідером країни, що прагне до Євросоюзу, не в’язалися з європейською політичною практикою, а тут усе стає на свої місця: Межигір’я як VIP-курорт тепер розвиватимуть представники найбільшого національного капіталу брати Клюєви, що до того ж мають хорошу ділову репутацію в одному з членів ЄС — Австрії. А те, що секретар РНБО Андрій Клюєв нині є головним перемовником від української влади у Брюсселі, лише має додати позитиву.
Але подібні приклади формального підходу до власного позиціонуванню можуть мати дуже і дуже короткостроковий ефект. Поки єдиний випадок переходу євроформи в єврозміст можна спостерігати лише у справі забезпечення зміни зовнішньополітичного вектора України. Правляча Партія регіонів замість гучних слів про європейський вибір, нарешті, взялася за конкретну справу: придушила проросійське інакомислення у своїх лавах і, як результат, у майже єдиному пориві підтримала в парламенті необхідні для євроінтеграції закони. Для більшої переконливості навіть були залучені голоси комуністів, що на публіку влаштовують промосковські істерики, а де-факто відбувають номер. Дорогий піар-проект Віктора Медведчука під назвою «Український вибір» був сконцентрований практично на одному — реалізації на практиці кремлівської ідеї про всеукраїнський референдум на підтримку Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Зусиллями КПУ цей потенційно потужний козир Володимира Путіна перетворився на фарс, але виконання на стадіоні «Спартак» було настільки майстерним, що Петро Симоненко і товариші досі, ймовірно, розраховують якщо не на окрему премію, то вже точно на продовження окремого російського гранту. Провал операції щодо залучення України до МС Росія визнала на найвищому урядовому рівні. «При підписанні відповідного документа з державами Євросоюзу, договору про асоційоване членство, практично для наших українських партнерів вхід до Митного союзу буде закрито», — заявив цього тижня прем’єр РФ Дмитро Медведєв, тим самим у тривалій дискусії саме наші російські партнери підвели риску.
Але Москва все ще сподівається, що український курс на євроінтеграцію — це всього-на-всього маски-шоу. Адже до останнього часу офіційний Київ харківськими угодами, просуванням російської мови, підтримкою Московського патріархату та іншими гуманітарними бонусами на благо віртуального «руского міра» влаштовував проросійський маскарад, що цілком симпатизувало Кремлю. Російський обиватель з його постімперськими фантомними болями був задоволений такою формою, причому лаври від цього діставалися лише Путіну, а реальна суть розглядалася у кулуарах. Словом, типова візантійщина. Однак Захід має зовсім інші підходи, йому потрібно від України публічне слідування європейським цінностям. Ідеться про сутнісні характеристики, що апріорі неможливо просто загорнути в симпатичну обгортку.
Дух сучасної Європи — це верховенство права і свобода людини не на порожньому звуці. Слідувати демократичними правилами гри треба в усьому — від малого до великого. Особливо дратує ЄС, коли встановлених правил узагалі немає або вони постійно змінюються. Тому-то єврочиновники наполягають на необхідності прийняття в Україні виборчого кодексу — перманентна зміна законодавчого поля перед кожними українськими виборами є в їхньому уявленні банальною грою без правил. Такий же мотив рухає Брюсселем і в питанні неприйняття вибіркового правосуддя. І річ тут не в особистих симпатіях деяких європейських політиків до українського екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Річ у принципі: за політичне рішення не можна кримінально переслідувати, судити за це політика може тільки виборець під час свого волевиявлення.
Що ж до, як висловлюються представники ЄС, «революції управлінського ландшафту», яка повинна відбутися після успішного підписання угоди про асоціацію з Україною у Вільнюсі, мова багато в чому про майбутні президентські вибори. Нове адміністрування країни передбачає не лише відмову від застосування адмінресурсу, а й ревізію самого планування виборчих кампаній. Зараз українська політтусовка повниться чутками про останній кастинг кандидатів на два передвиборні штаби Віктора Януковича — публічного і тіньового. Але саме роздвоєння такої діяльності абсолютно суперечить європейським стандартам, для яких важливі не окремі персоналії, а прозора і демократична система. І тут знову варто повернутися до уявлень європейців про примат змісту над формою. Одного разу Захід уже помилився у цьому на прикладі українського лідера Віктора Ющенка, а, як відомо, не можна двічі увійти в ту саму річку. Успішним іміджмейкінгом Віктора Януковича по суті можна домогтися нейтралітету ЄС і США на президентських виборах-2015. А це для української влади може стати найважливішим фактором.
Олег Поліщук
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
Також за темою
Де найбільше зросли ціни на квартири в 2025 році: первинний та вторинний ринок
В Пенсійному фонді попередили про нових шахраїв
Яка середня вартість ремонту в 2025 році (косметичний, капітальний, дизайнерський)
Українські облігації досягли максимумів після реструктуризації — причини
НБУ оприлюднив результати оцінки стійкості в розрізі банків
Програма"5−7−9%": ідприємці оформили нових пільгових кредитів на 3,3 млрд грн
