6980
Українці ризикують залишитися без Дніпра - річка може померти вже до 2030 року
— Кримінал
Дніпро, третя за площею басейну і четверта за довжиною річка Європи, серйозно хвора і екстрено потребує порятунку. Б’ють тривогу не тільки екологи – до невтішних висновків у ході перевірок приходять також контролюючі та правоохоронні органи. Завершуючи літній сезон, «Сегодня» з’ясувала, яке майбутнє може чекати головну річку України.
«ВІЧНИЙ МЕРТВИЙ СЕЗОН»
Ще 20-25 років тому на головній водній магістралі можна було побачити сотні вантажних і пасажирських суден. Сьогодні в басейні Дніпра – тільки рідкісні яхти, катери і злегка подреставровані прогулянкові теплоходики, що дивом уціліли з радянських часів.
«Серце кров’ю обливається, – зітхає біля штурвала старий капітан, який віддав Дніпру 30 років роботи. – Колись тут вдень і вночі ходили судна з вугіллям, щебенем, піском, а наприкінці літа – початку осені – навантажені добірними херсонськими кавунами і динями. Курсували судна класу «Річка – море», танкери, буксири з баржами. Зараз їх вдень з вогнем не знайти. Тільки земснаряди пісок видобувають. Давно немає і пасажирських «Метеорів», «Ракет» на підводних крилах – говорили, морально застаріли і неекономічні, тому продали за кордон. Але там вони досі працюють. А у нас – мертвий сезон! А річковий транспорт один із недорогих, але нікому, мабуть, це не потрібно, раз головну річку пустили на самоплив».
Те, що це недалеко від істини, підтверджує і незадовільний технічний стан шлюзів, дамб на водосховищах. По весні, в повінь, зростає градус суспільного інтересу до проблем затоплення прибережних територій внаслідок танення снігу, переповненості водосховищ, прориву дамб через численні ушкоджень у бетоні.
ШКОДА
З року в рік погіршуються екостани річки і якості води – про це свідчить моніторинг та аналіз результатів гідрохімічних досліджень, проведених фахівцями Дніпровського басейнового управління водних ресурсів. Перевищення гранично допустимих концентрацій спостерігається за вмістом заліза, марганцю, фосфатів, інших шкідливих для здоров’я людини речовин.
Здавалося б, парадокс: судноплавства на річці майже немає, багато промпідприємств, розташованих вздовж берегів Дніпра, працюють упівсили, але вода не відповідає санвимогам, а її хімсклад включає чимало елементів таблиці Менделєєва.
Здавалося б, парадокс: судноплавства на річці майже немає, багато промпідприємств, розташованих вздовж берегів Дніпра, працюють упівсили, але вода не відповідає санвимогам, а її хімсклад включає чимало елементів таблиці Менделєєва.
«Це пояснюється величезними обсягами скидів у водні об’єкти забруднених промислових і комунальних стоків, – констатує начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Дніпровської екологічної прокуратури Тетяна Шокіна. – Рік від року в басейн Дніпра скидається понад 600 млн куб. метрів забруднених стічних вод, а це ні багато ні мало – шоста частина від усього обсягу скидання в державі! Перш за все, слід говорити про підприємства столиці, Київської, Дніпропетровської, Запорізької областей. Очисними спорудами мережі дощової каналізації не забезпечені в Київській, Полтавській, Херсонській областях».
Але й там, де воду забирають у нашої головної річки для потреб народного господарства – в першу чергу, в енергетиці, зрошенні земель, житлово-комунальному господарстві, її не навчилися раціонально використовувати.
«Щорічно з Дніпра в ключові сфери національної економіки надходить понад 10 млрд куб. м води. Але при транспортуванні втрачається майже 15% цих обсягів, – доповнює начальник відділу захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері Дніпровської екопрокуратура Аліна Саприкіна. – За оцінками фахівців, Україна залишається найменш забезпеченою серед країн Європи водою: на одного жителя у нас в басейні Дніпра припадає в 5 разів менше місцевих ресурсів, ніж у середньому в ЄС – 1,1 тис. куб метрів проти 5 тис. у них. Це те, що називається антропогенним навантаженням, і тенденції її зростання на душу населення – не на нашу користь».
Не менш злободенні проблеми цвітіння дніпровської води, самовільної забудови прибережної смуги (деякі примудряються навіть обгородити свої ділянки з боку річки багатометровим колючим дротом-путанкою на зразок тієї, якою обладнані колонії для зеків), захоплення землі, що призводить до підмивання берегів, а також зміни русла річки, отже, до знищення нерестовищ і, в кінцевому підсумку, серйозного виснаження рибних запасів і зникнення деяких видів риб. За словами еколога Володимира Борейка, «у Дніпрі стало значно менше щуки, сома, судака, а минь і золотий карась занесені до Червоної книги, і якщо все залишити як є, про рибу можна буде забути».
ПЛАНИ БЕЗ ГРОШЕЙ
У зв’язку з таким станом справ правомірно задатися питанням: чи потрібен Дніпро взагалі, і якщо потрібен, то хто у нього господар? «Виходячи з необхідності негайного порятунку головної водної артерії країни, на законодавчому рівні прийнята Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро до 2021 року, – зазначав на нещодавній колегії прокурор Дніпровської екопрокуратура Олександр Галкін. – Закладено її фінансування на суму майже 46 млрд гривень… Але на практиці в більшості регіонів місцеві програми розвитку водного господарства відповідно до Загальнодержавної програми не скориговані. Для забезпечення їх виконання кошти в бюджетах не передбачені… У ряді областей програми розроблені несвоєчасно… Як наслідок – не дотримуються терміни виконання Загальнодержавної програми, якою на 2013 рік передбачено з місцевих бюджетів 575 млн грн».
Правоохоронні та контролюючі органи відзначають і критичний стан основних фондів водогосподарського комплексу, зокрема, жахливу зношеність каналізаційних очисних споруд, яка в деяких областях зашкалює за 60% і більше. У ряді регіонів інформація про техстан таких об’єктів відсутня геть, не проводиться і їх інвентаризація.
Це притому, що саме інвентаризацію (тобто, облік каналізаційних і очисних споруд у регіонах) контролери називають однією з умов ефективного впровадження розрахованої до 2020 року ще однієї Загальнодержавної цільової програми – «Питна вода України». З цього приводу в ГПУ зауважують: «Спочатку немає коштів на модернізацію і реконструкцію діючих споруд, а потім не буде на очищення водних ресурсів. Замкнуте коло».
Колись погоду на Дніпрі беззастережно диктував «Укррічфлот» – акціонерна судноплавна компанія. Сьогодні вона не має лідерських позицій на ринку перевезень. У «Укррічфлоті» коментувати ситуацію не захотіли. У Мінінфраструктури, куди ми також звернулися за коментарями про майбутнє Дніпра, обіцяли направити відповідь, однак до моменту здачі номера вона не надійшла. Що ж до Дніпровської екологічної прокуратури, чиї повноваження поширюються на Київ і декілька регіонів України вздовж нашої багатостраждальної річки, то цю структуру скоро… скоротять.
Це притому, що саме інвентаризацію (тобто, облік каналізаційних і очисних споруд у регіонах) контролери називають однією з умов ефективного впровадження розрахованої до 2020 року ще однієї Загальнодержавної цільової програми – «Питна вода України». З цього приводу в ГПУ зауважують: «Спочатку немає коштів на модернізацію і реконструкцію діючих споруд, а потім не буде на очищення водних ресурсів. Замкнуте коло».
Колись погоду на Дніпрі беззастережно диктував «Укррічфлот» – акціонерна судноплавна компанія. Сьогодні вона не має лідерських позицій на ринку перевезень. У «Укррічфлоті» коментувати ситуацію не захотіли. У Мінінфраструктури, куди ми також звернулися за коментарями про майбутнє Дніпра, обіцяли направити відповідь, однак до моменту здачі номера вона не надійшла. Що ж до Дніпровської екологічної прокуратури, чиї повноваження поширюються на Київ і декілька регіонів України вздовж нашої багатостраждальної річки, то цю структуру скоро… скоротять.
З досьє про Дніпро
Довжина Дніпра – 2201 км (в Україні – 954 км). Четверта за довжиною ріка в Європі. Її басейн налічує 60 середніх і 15,3 тис. малих річок загальною довжиною 67 тис. км. Глибина досягає 30 м. Воду з головної річки України споживають понад 30 млн осіб. Зрошується 1,5 млн га посушливих земель. ГЕС виробляють 10 млрд кВт-год електроенергії. Дніпро перетинає 9 областей, де знаходиться 28 міст. Площа прибережних захисних ліній становить 45 тис. га. На річці 6 водосховищ: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське, – і 5 унікальних міжгалузевих каналів – Північно-Кримський, Головний Каховський магістральний, Інгулецький, Дніпро-Донбас, Дніпро-Інгулець. У басейні Дніпра зосереджено 43% промислового виробництва країни. Надмірне антропогенне навантаження призвело до повної трансформації 75% первинних природних ландшафтів території басейну, 60% якої розорано, 35 – піддано ерозії, 10% віддано під зрошення і осушення.
Прокурор : терпіння річки коли-небудь вичерпається
Луїза Яковлєва, заступник Дніпровського екологічного прокурора:
«Колосальної шкоди Дніпру заподіює самовільна забудова прибережної території. Останні років 10 вона набула масового характеру. Це призводить не тільки до підмиву берегів, руйнування берегової лінії, але і до зміни русла, дна річки, зміни біоресурсів, погіршення якості води. Або взяти інший аспект – зони відпочинку. За висновком органів санепідстанції, у столичному Гідропарку без ризику для здоров’я купатися можна лише на одному пляжі, інші не відповідають санітарним нормам і правилам. Тут маса претензій до комунальників, у віданні яких ці пляжі знаходяться, до місцевих органів влади, самоврядування, санстанції. Згідно зі змінами до Закону про прокуратуру, суб’єкти господарювання ми можемо перевіряти тільки за наявності підтвердження явних порушень законодавства. Санстанція ж, як контролюючий орган, має право виходити лише на планові перевірки. Позапланові вона зобов’язана погоджувати з міністерством. Такий порядок продиктований турботою про зменшення тиску на підприємницьку діяльність. Але на практиці це часто обертається тим, що порушники відчувають безкарність і виходять сухими з води. Терпіння Дніпра може коли-небудь вичерпатися, і добром це явно не скінчиться …»
Еколог: шкоди завдають нові порошки з фосфатами
Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру:
Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру:
«Річку забруднюють не так промислові підприємства, скільки побутові стоки. З’являються нові миючі речовини, які у величезних кількостях використовуються населенням: ті ж пральні порошки на фосфатах, наприклад. На них немає стандартів, і закон їх не бачить. Ці фосфати масово потрапляють у Дніпро. Вода починає цвісти, гниючі водорості призводять до загибелі риби, якій нічим дихати. Рибні запаси скорочуються катастрофічно. Таке не може тривати нескінченно.
Ще одна системна загроза – старіння гідротехнічних споруд, руйнування бетонних гребель. Більшість ГЕС споруджувалися в рекордні терміни, з порушеннями технології, на шкоду якості. Настане час «Ч», коли греблі не витримають.
У нас немає державної політики, при якій будівництво в прилеглій до Дніпра зоні навіть однієї дачі розцінювалося б як загроза екобезпеки всієї системи. Уздовж Дніпра проживає 30 млн населення. Перетворюючи річку на подобу каналізаційної труби, ми через 10-15 років дійдемо до того, що Дніпро почне пересихати, настане точка неповернення, і жива артерія перетвориться на смердючу стічну канаву. Скупий платить двічі. Але ні на одну екопрограмму коштів у повному обсязі не виділяється, а на деякі їх немає взагалі. До 2030 року Україна опиниться в зоні колосальної екологічної катастрофи, пов’язаної з померлим Дніпром».
Вчений: чистий Дніпро – це для всіх питання виживання
Анатолій Яцик, директор Українського НДІ водогосподарчих-венно-екологічних проблем:
«На мій погляд, всі біди Дніпра відбуваються не від того, що у нього немає господаря, а від того, що у нього їх занадто багато. А до обов’язків своїх горе-господарів ставляться аби як. У мене на цю тему є публікації, книги, але ті, кого це безпосередньо стосується, їх, на жаль, не читають. Одне на одного лише перекладають відповідальність, і все. Найголовніше завдання – щоб Дніпро став чистим. Це питання виживання. Природою не можна нехтувати – загрожує серйозними наслідками. Якими вони можуть бути, точно спрогнозувати неможливо. А здоров’я коштує дуже недешево. Повірте моєму досвіду: пройшов від рядового інженера до заступника міністра, академіка, і знаю, про що говорю».
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
