4102
Агресивне теля
— Світ
Затримання в Мінську гендиректора «Уралкалія» Владислава Баумгертнера призвело до чергового загострення в російсько-білоруських відносинах. Кремль поки утримується від жорстких заяв, кинувши на амбразуру вже перевіреного в подібних ситуаціях главу Росспоживнагляду Геннадія Онищенка і анонсувавши скорочення поставок нафти в республіку. Спостерігачі тим часом гадають, що саме сподвигло президента Білорусії санкціонувати затримання та арешт російського топ-менеджера.
У тому, що резонансну операцію в мінському аеропорту провели «за відмашкою» Олександра Лукашенка, сумніватися не доводиться. «Жоден прокурор в республіці не взяв би на себе таку відповідальність. Це зухвалий виклик Москві», – заявив BBC білоруський політолог Олександр Класковський.
Москва, втім, на виклик відповідати не поспішає. За три дні, що минули після резонансного затримання Баумгертнера, російська сторона лише позначила своє невдоволення вустами посла Олександра Сурікова в Мінську і стандартною у таких випадках заявою МЗС про те, що дії білоруської сторони «неприпустимі» і «не відповідають союзницькому характеру відносин двох країн». У свою чергу, віце-прем’єр Ігор Шувалов заявив, що подія в Мінську «дуже дивна, неадекватна і не партнерська». За його словами, прем’єр-міністр Дмитро Медведєв ще 26 серпня (у день затримання Баумгертнера) доручив відомствам «діяти за своїми напрямками» для вирішення ситуації, що склалася. Сам глава уряду, як і президент Володимир Путін, поки про справу Баумгертнера не висловлювався.
Відмовившись від публічних розглядів, Кремль все-таки дав зрозуміти, ніж подібні витівки можуть загрожувати білорусам. Першим став «діяти у своєму напрямку» глава Росспоживнагляду Геннадій Онищенко, якому 28 серпня несподівано перестала подобатися молочна продукція союзної держави. Він заявив, що тільки в Московській області було обстежено 240 зразків молока з Білорусі і третина з них не відповідала нормам якості та безпеки. Сумний досвід спілкування з Онищенко у Мінська вже є – можна згадати «молочну війну» 2009 року, коли Росспоживнагляд на тлі помітного погіршення відносин між двома країнами заборонив постачання білоруської продукції через те, що вона нібито не відповідала техрегламенту РФ.
Ще одну неприємну для Мінська заяву зробив віце-президент «Транснефти» Михайло Барков. Він повідомив про майбутнє скорочення у вересні постачань нафти до Білорусі на 400 тисяч тонн через ремонт трубопроводу «Дружба». «Це пов’язано з технічними і технологічними причинами, питання ставилося ще в березні. Ніяких підступів Білорусі з боку “Транснафти” шукати не варто», – заявив Барков «Відомостям». Однак це заплановане скорочення поставок виявилося для білоруської сторони несподіванкою. Прес-секретар «Белнефтехима» Марина Костюченко повідомила, що компанія відповідного повідомлення не отримувала.
Конкретних санкцій відносно Білорусії Росія поки не вживала, тому назвати подібну реакцію «жорсткою» можна з великою натяжкою. Вона свідчить швидше про те, що в Кремлі або не хочуть втручатися в конфлікт, або розраховують залагодити його полюбовно. Цю здогадку підтверджує рішення російської влади не використовувати свій головний «козир» у відносинах з Білорусією – заступник міністра фінансів Сергій Сторчак днями заявив, що арешт Владислава Баумгертнера не позначиться на виділенні Мінську чергового траншу стабілізаційного кредиту з антикризового фонду ЄврАзЕС. «У Росії та у Казахстану є зобов’язання перед антикризовим фондом, це ніяк не пов’язано з арештами, ми повинні свої зобов’язання виконувати», – пояснив він.
Контрольований Росією фонд ЄврАзЕС у червні 2011 року вирішив виділити Білорусі кредит на три мільярди доларів, щоб допомогти місцевій владі впоратися з наслідками економічної кризи. Цю суму розбили на шість траншів по 440 мільйонів, п’ять з яких Мінськ вже отримав. Рішення про надання останнього траншу має бути прийнято в листопаді цього року. Останнім часом ходили чутки, що Білорусь розраховує на новий кредит від ЄврАзЕС, але офіційно Мінфін республіки оголосив про це 26 серпня, тобто в день затримання гендиректора «Уралкалія». Такий збіг ряд експертів пов’язав з бажанням Лукашенко отримати додаткові преференції на майбутніх переговорах по позиці.
Про справжні мотиви, за якими білоруський лідер дав добро на затримання Баумгертнера, поки можна тільки здогадуватися. Практично всі коментатори, що висловлювалися з цього приводу, розділилися на два табори. Одні вважають, що рішення Лукашенка було спонтанним, інші – що операцію спланували заздалегідь.
Як відомо, гендиректора «Уралкалія» затримали в аеропорту Мінська, куди той приїхав після переговорів з прем’єр-міністром Білорусі Михайлом Мясниковичем. За даними джерел, на зустрічі обговорювалося рішення «Уралкалія» вийти з «Білоруської калійної компанії» (БКК) – структури, створеної на паритетних засадах з білоруською стороною у грудні 2005 року. Через цю компанію «Уралкалий» і «Білоруськалій» продавали свою продукцію за кордон. Гендиректору російської компанії, який також займав пост голови наглядової ради БКК, пред’явили звинувачення у зловживанні владою і службовими повноваженнями. Суму збитку по даній справі слідчі оцінили в 100 мільйонів доларів.
«Білоруськалій» є основним постачальником валюти в білоруську скарбницю. Рішення росіян про вихід зі спільного проекту завдало серйозного удару по цій компанії, тому емоції Лукашенко зрозуміти можна. «Білоруське керівництво дійсно розраховувало на те, що вдасться силою, традиційним “що ви душите братський народ”, “кожен четвертий загинув у Другій світовій війні”, “Росія зобов’язана” і так далі повернути “Уралкалий” назад в БКК. Але не вийшло. І поки делегація їхала в аеропорт – це було спонтанно вирішено Лукашенко: «Хапати!», – Припускає заступник декана факультету світової економіки та світової політики НДУ ВШЕ Андрій Суздальцев. Редактор білоруської служби «Радіо Свобода» Юрій Дракахруст, у свою чергу, зазначив, що глава республіки в даній ситуації повів себе «як сільський пацан – треба відповісти, якщо не відповім, западло буде, будуть вважати слабаком».
Не варто, однак, забувати, що Лукашенко ще влітку минулого року сам обмовився про можливий розрив відносин з «Уралкалієм», а пізніше видав указ, за яким білоруські добрива могли експортуватися не тільки через БКК, але й по інших каналах. Власник контрольного пакету «Уралкалія» Сулейман Керімов тоді провідав білоруського лідера, після чого співробітництво в рамках БКК продовжилося. За рік до цих переговорів, за відомостями джерел, російський олігарх був близький до покупки контрольного пакету «Білоруськалій» (50 відсотків плюс 1 акція). Стверджувалося, що Керімов збирався заплатити за нього 15 мільярдів доларів (виходячи з усієї оцінки білоруського гіганта в 30 мільярдів), однак Лукашенко від угоди відмовився. «Керімов нас що, за папуасів тримає?» – Такі слова приписували ЗМІ білоруському лідерові.
29 серпня стало відомо, що білоруський слідчий комітет перевіряє Керімова на причетність до злочинної схеми по захопленню контролю на ринку калію.
Керівник науково-дослідного центру Мізеса (Мінськ) Ярослав Романчук припустив, що, заарештувавши «керімовського» бізнесмена, Лукашенко пішов на крайній захід з примусу олігарха до переговорів по майбутньому калійному співробітництву. «Лукашенко знає, що калійні добрива для Кремля – це не нафта, газ або фінанси. Путін теж не дуже милує олігархів-мільярдерів. Тому розрахунок офіційного Мінська – на те, що Кремль у цю справу втручатися не буде, принаймні перші місяці», – сказав він. Глава відділу спеціальних інформаційних проектів Першого каналу Павло Шеремет також зазначив, що Лукашенко добре прорахував ризики, перш ніж заарештовувати Баумгертнера. «Він чудово розуміє, що у Росії зараз інші, більш серйозні турботи: у неї проблеми з Україною, з Олімпіадою в Сочі; в наступному році має бути підписаний великий договір по Євразійському економічному простору. У таких умовах Путін не стане ризикувати майбутнім економічних відносин заради звільнення якогось там бізнесмена», – цитує його слова «Голос Америки».
Газета «Солідарність» наводить ще більш несподівану версію про те, що арешт російського топ-менеджера в Білорусії був узгоджений з Кремлем. Мовляв, Лукашенко зробив ставку на те, що бізнес-структури, близькі до Путіна і Медведєва, протистоять один одному в калійному бізнесі і що президентові Росії «немає ніякого резону допомагати прем’єру в просуванні інтересів його клану» (Сулейман Керімов позиціонується як близький прем’єр-міністру бізнесмен).
Так чи інакше, дії білоруського лідера свідчать про те, що він налаштований серйозно і не має наміру найближчим часом відпускати російського «заручника». Поки залишається відкритим питання про те, як далі будуть розвиватися в контексті цих подій російсько-білоруські відносини, в яких Росія, на думку деяких спостерігачів, виступає для Лукашенка в ролі «дійної корови». Другою такою коровою для Мінська традиційно є Захід, діалог з яким Лукашенко періодично відновлює, роблячи ледь вловимі реверанси в бік Брюсселя.
І тут, власне, народжується ще одна версія, яка пояснює поведінку білоруського керівництва. Відповідно до неї, Лукашенко серйозно намірився якщо не дистанціюватися від Росії, то хоча б позначити, що він готовий це зробити. У тому випадку, якщо Кремлю раптом набридне бути тією самою «коровою».
Ще до арешту Баумгертнера президент Білорусії виступив з різкою критикою, здавалося б, священного для нього об’єднання – Митного союзу. «Я не знаю, що буде у нас з цим Митним союзом. Поки оплесків з нашого боку немає», – зауважив Лукашенко, попутно розкритикувавши Росію за те, що вона не пускає білоруські товари на свій і казахстанський ринки. На тлі загострення відносин з Україною, яка так і дивись підпише угоду про асоціацію з ЄС, сваритися з Мінськом і позбутися таким чином останнього союзника на європейському напрямку Москва навряд чи захоче. На чому, власне, і грає Лукашенко, який повів себе набагато більш агресивно, ніж те саме ласкаве теля з прислів’я, яке відразу двох маток ссе.
Анна Козирева
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
