Українська відповідь на торговельну війну з РФ - перевірка Лисичанського НПЗ — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Українська відповідь на торговельну війну з РФ - перевірка Лисичанського НПЗ

Енергетика
3472
Український уряд має намір перевірити роботу російської компанії “Роснефть”, яка наприкінці минулого року стала власником одного з найбільших українських нафтопереробних заводів – Лисичанського НПЗ. Підприємство, що вже припинило роботу ще навесні 2012 року, простоює досі. Це викликає питання у українських чиновників. Але в Києві не виключають, що за претензіями уряду криється бажання помститися Росії за торгові та митні війни.
Про намір перевірити, чи виконує “Роснефть” інвестиційні зобов’язання, заявив днями міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький. “У контракті (держави з власником НПЗ. – Ред.) було виписано, що це підприємство буде забезпечено роботою, а люди будуть забезпечені робочими місцями”, – пояснив він. Ставицький виключив можливість реприватизації Лисичанського НПЗ, але заявив про намір вимагати від “Роснафти” виконання взятих на себе зобов’язань.
Нюанс у тому, що зобов’язання, про які говорить український міністр, брали на себе попередні власники: приватизація заводу відбулася наприкінці 1990-х. Українські експерти відзначають, що з тих пір ситуація кілька разів змінювалася: власники продавали свої частки, на нафтовому ринку відбувалися злиття компаній. У підсумку Лисичанський НПЗ перейшов у власність компанії ТНК-ВР, яка і продала його “Роснефти”.
Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук сказав: “Стільки років у влади не було ніяких претензій до власників цього заводу. І раптом з’явилися – адресовані “Роснефти”, яка тільки-тільки отримала підприємство і ще не встигла навіть запустити його роботу”. Експерт нагадав, що виробництво було зупинено при колишньому власнику, а відновлення процесу вимагає часу. “Можливо, у влади є якісь питання щодо інвестицій в модернізацію підприємства. Але, думаю, в ті часи, коли відбулася приватизація, цей розділ інвестиційних зобов’язань прописувався нечітко. І раніше всіх влаштовував технологічний стан підприємства. Зрештою Лисичанський завод можна назвати найсучаснішим з шести українських НПЗ. Тому нападки Ставицького в будь-якому випадку викликають здивування”, – сказав Корольчук.
Можливо, заяву українського міністра слід розглядати в контексті загальної ситуації на нафтовому ринку України, припустив експерт з енергетичних питань Валентин Землянський. Він нагадав, що останнім часом в країні працювали тільки два НПЗ. “Набагато раніше склалася ситуація, при якій нафтопереробка стала нерентабельною. З одного боку, високі мита на імпорт російської нафти для країн, які не є членами Митного союзу. Плюс – собівартість переробки. У підсумку паливо українського виробництва коштує дорожче, ніж імпортне. З іншого боку, замінити російську нафту, наприклад, азербайджанською теж невигідно: обладнання українських НПЗ передбачає глибину переробки на рівні 50-60%, а тому просто нерозумно поставляти легку азербайджанську нафту, якість якої дозволяє дати 90%”, – пояснив він. Землянський нагадав, що в таких умовах ТНК-ВР намагалася протриматися на толінгових схемах: російська нафта без сплати митних зборів надходила в Україну, а всі вироблені з неї нафтопродукти поверталися на російський ринок. Але і ця схема себе не виправдала. Ситуація з кожним роком погіршувалася.
“Роснефть” ризикнула придбати НПЗ в Україні, плануючи спільну роботу з партнерами, неофіційно пояснило виданню джерело в галузевому відомстві. “Одна з найбільших російських компаній могла б забезпечити постачання нафти, а її переробкою на українському заводі, як і реалізацією готових нафтопродуктів, могли б займатися місцеві структури. Інтерес до Лисичанського НПЗ виявляли відомий бізнесмен Дмитро Фірташ, а також “Східно-європейська паливно-енергетична компанія”(ВЕТЕК) молодого олігарха Сергія Курченко. Оскільки обидві групи входять до складу оточення президента, конкурентна боротьба ведеться непублічно. Можливо, відлунням цих складних переговорів стала заява міністра Ставицького”, – припустило джерело.
Українські експерти сумніваються, що тиск на “Роснефть” може прискорити завершення переговорів і запуск заводу. І припускають, що уряд використовував привід, щоб помститися Росії за торгові та митні війни. “Не треба забувати, що керівник “Роснефти” Ігор Сєчін – людина з команди президента Володимира Путіна”, – сказало те ж джерело. Валентин Землянський погодився, що деякі політичні причини могли спонукати Ставицького зробити заяву, але висловив сумнів, що така відповідь буде сприйнята адекватно.
За матеріалами:
Независимая газета
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас