1517
Геть від ... Брюсселя?
— Казна та Політика
Чим ближче Вільнюський саміт, тим частіше про нього згадують українські політики. Але далеко не всі – в позитивному ключі. В кінці літа окремі представники правлячих кіл стали регулярно піднімати тему “Взяти і скасувати!”. А варіанти розглядаються різні: від звернення до КСУ до переписування законодавства.
Конституційний залп
“Карта” ідеологічних уподобань українського політикуму досить різноманітна, та й різні “області” на ній виділяються досить чітко. Одним з традиційних вододілів протягом багатьох років залишається звичне “За Європу або за Росію?”. Але якщо для одних політичних сил вибір навіть не стоїть, то інші нерідко балансують на самій межі. До числа останніх відноситься і нині правляча Партія регіонів. Генеральним курсом, проголошеним Віктором Януковичем і закріпленим законодавчо, залишається багатовекторність з ключовою тезою “Дружити треба з усіма”. Офіційно ПР прагне приєднатися до Євросоюзу і зберегти стратегічні відносини з Росією та іншими країнами МС. А ось неофіційно думки членів партії деколи розходяться. І іноді – радикально.
Влітку 2013 року ареною для прояву такого внутрішньопартійного “плюралізму” виявилися раптом європейські симпатії України. І якщо наполегливі заклики майже третини парламентського корпусу визнати Волинську трагедію геноцидом “авторства” ОУН-УПА ще вписуються в традиції міжпартійної боротьби, яка вийшла на міжнародний рівень; то ряд наступних дій представників правлячого табору вже куди важче ідентифікувати як удар по опозиції. Адже заяви деяких “регіоналів” прямо суперечать намірам Кабміну та Банкової.
Незважаючи на те, що частина членів ПР досить регулярно виявляє європейські антипатії, в останні тижні шанувальники російського вектора зробили ряд кроків, які навряд чи знаходять розуміння навіть у їхніх колег. Першою серйозною “ластівкою”, мабуть, став пам’ятний круглий стіл “Православно-слов’янські цінності – основа цивілізаційного вибору України”, який у рамках святкування чергової річниці хрещення Русі відвідав Володимир Путін. Незабаром після цього присутній на заході народний депутат Олег Царьов поділився юридичним відкриттям. “У мене є висновок юридичної компанії про те, що шість пунктів Угоди про асоціацію суперечать Конституції України. Якщо група народних депутатів від ПР зробить звернення до Конституційного суду, він винесе рішення про неконституційність угоди з ЄС. Комуністи таке звернення з задоволенням підпишуть. Це не значить, що Україна не зможе підписати асоціацію – зможе, але тільки після змін до Конституції, а це нешвидка процедура”, – оголосив “регіонал” на початку серпня.
Заява, близька до сенсаційної (адже процедуру внесення поправок до Основного закону дійсно неможливо провести до листопадового саміту “Східного партнерства” у Вільнюсі), розбурхала політикум. При цьому в числі головних критиків такої оцінки ситуації відразу ж опинилися представники відповідального за юридичну сторону питання міністерства. “Хто хоче оскаржувати його (текст Угоди про асоціацію, – ред.), може скористатися цією можливістю, хоча я взагалі складно уявляю механізм такого оскарження. А взагалі, коли я чую подібні закиди від осіб, які не мають належного рівня професійної підготовки, правової освіти та демонструють чиїсь думки, мені завжди хочеться запитати: “Хто вас попросив це сказати?”. Це єдине питання, яке є у мене до Царьова: “Хто вас попросив це сказати?”, – обурилася наступного дня міністр юстиції Олена Лукаш. Водночас, поки преса з’ясовувала, хто ж саме міг “попросити сказати”, експерти Мін’юсту невідкладно опублікували висновок, який докладно пояснює, чому саме депутат Царьов не правий. “Враховуючи паритетні засади діяльності органів асоціації та враховуючи положення частини 1 статті 463 і частини 3 статті 465 проекту угоди, ініціювання розгляду питання і прийняття відповідних рішень відбуватиметься за згодою сторін після завершення відповідних внутрішніх процедур, що виключає можливість нав’язування українській стороні неприйнятних для неї рішень”, – запевняли фахівці, що український суверенітет від підписання угоди не постраждає. Одночасно ідейний розкол, що намітився в ПР не залишили зовсім вже непоміченим навіть з урахуванням літнього політичного затишшя. “Якщо Царьов виступив проти лінії, наприклад, президентської, а фракція Партії регіонів є фракцією, підтримуючої лінію президента, значить, є відважні, у нас багато є відважних людей, які дозволяють собі висловлювати ті думки, які їм підходять, і це свідчить про те, що ми не мілітарна фракція, ми фракція, де можна висловлювати свою думку приватно”, – розповіла про різноманітність думок у президентському таборі Ганна Герман. Але пізніше стало відомо, що це розмаїття може приймати ще більш цікаві форми.
Даєш не в Європу!
Наступний заочний “подарунок” євроінтеграції за кілька днів до святкування Дня незалежності підніс ще один представник “російського” крила в ПР. 20 серпня Вадим Колесніченко подав на реєстрацію законопроект, завдяки якому передбачається не вникати в “конституційні” особливості інтеграції з Європою, а відмовитися від неї зовсім. Фактично, проект закону, який опинився в розпорядженні “Подробиць”, являє собою внесення правок в одні нормативні акти і скасування інших. Так, із закону про основи внутрішньої і зовнішньої політики пропонується викреслити пункт про забезпечення інтеграції в європейський простір і приєднання до ЄС, зате додати новелу про “забезпечення стратегічного партнерства України з Митним союзом”. Також від формулювання “набуття членства в ЄС” парламентарій хоче звільнити закон про основи національної безпеки. А закріпити успіх, очевидно, повинне анулювання “практичних” актів – євроінтеграційних постанов уряду та указів президента.
Пропозицію радикально переглянути весь зовнішньополітичний курс автор документа пояснює просто. Залучаючи результати декількох соцопитувань і згадуючи чарівне слово “референдум”, Вадим Колесніченко прагне довести, що співпраця з ЄС на шкоду взаємодії з Митним союзом, що Україні категорично невигідно і народом особливо не підтримується. “Прийняття закону сприятиме реалізації конституційного принципу народного суверенітету, призведе до реалізації Україною найбільш вигідної і продуктивної зовнішньополітичної стратегії, яка сприятиме розвитку національної економіки, побудові громадянського суспільства і досягнення високих соціальних стандартів”, – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту. А ось з приводу того, чому “вирівнювати суперечності між країнами на міжнародній арені” необхідно саме зараз – документ замовчує.
Активізації “антиєвропейського” політичного напрямку напередодні можливого підписання Угоди про асоціацію, по всій видимості, слід було чекати. Однак примітний не стільки сам факт цієї активації, скільки обставини, за яких вона себе проявляє. Пропозиція перетрусити інтеграційну стратегію, що виходить від представників правлячого табору (нехай навіть з правлячим табором з цього приводу трапився показовий плюралізм) – не може пройти непоміченою і сама по собі. Але крім цього, виступи Олега Царьова та Вадима Колесніченка збіглися за часом з посиленням торговельного тиску з боку Росії.
Наявність “русофільського” крила серед представників нинішньої влади ніяк не можна назвати сюрпризом, особливо якщо врахувати, що частина передвиборчих тез ПР регулярно орієнтується на проросійсько налаштованих виборців. Парламентська і біляпарламентська активність прихильників ідеї “Не треба надто вже дружити з Європою” виглядає як цікава, але все ж закономірна заявка на осінній політичний сезон. Хоча посилення російського вектора в цілому додає їй гостроти. Як, втім, і окремі пункти оприлюдненої “Дзеркалом тижня. Україна” концепції “Про комплекс заходів для залучення України до євразійського інтеграційного процесу”, що стосується роботи з парламентаріями. “Оскільки в напрямку інтеграції з Росією на них (народних депутатів, – ред.) не чинилося систематичної дії, а з боку західних агентів впливу тиск виявляється постійно, більшість Верховної ради, включаючи фракцію Партії регіонів і всі комітети, до цих пір висловлювалося за євроінтеграцію. Для зміни орієнтирів потрібна персональна робота, до якої слід підключити бізнесменів, журналістів, об’єднання виборців, авторитетних осіб. Одночасно слід передбачити формування міжфракційної депутатської групи, яка лобіює цілі приєднання”, – враховується в документі. І якщо подібна депутатська група і справді була б створена, “конституційні” висновки депутата Царьова і законопроект депутата Колесніченка припали б їй дуже до речі – як хороший плацдарм для подальшого наступу.
Об’єднання за інтересами проросійськи (або антиєвропейськи) налаштованих депутатів – для лобістів тих чи інших ідей цілком логічний хід. Але багато залежить від того, хто саме цих лобістів буде представляти. На сьогодні Партія регіонів офіційно є одним з головних “євроінтеграторів” в країні. Отже, активний виступ записних супротивників цієї інтеграції безперечно додає ситуації делікатності. І якщо в короткостроковій перспективі цю делікатність може згладити пояснення про “немілітарной фракції”, яке вже прозвучало, то в перспективі довгостроковій розмаїття точок зору може виглядати вже дивно. Особливо, коли мова йде про переписування ініційованого Віктором Януковичем закону про засади внутрішньої і зовнішньої політики (а в 2010-му наявність європунктів не завадила Вадиму Колесніченко за нього проголосувати) або скасування давнього, ще часів першого президентського терміну Леоніда Кучми, указу, в який діючий глава держави вносив технічні поправки, а скасовувати – зовсім не квапився.
У подібних обставинах “особиста думка” окремих парламентаріїв набуває великого “навантаження”. Адже слід враховувати і те, що симпатики Росії не приховують намірів пояснити детальніше, хто з українських політиків по-справжньому цінує Митний союз, а хто так – вийшов злегка поінтегруватися. “Я можу припускати, що на останній зустрічі президентів у Севастополі Путін дав зрозуміти: Росія не зможе підтримувати Януковича у разі підписання угоди про асоціацію з ЄС. Є два варіанти. Перший – Росія заявляє, що вона не підтримує Януковича. Другий, більш жорсткий – Кремль виставляє проросійського кандидата, який у першому турі відтягує частину голосів у противників опозиції. Наприклад, це може бути Віктор Медведчук чи якась інша фігура”, – анонсував чужі плани Олег Царьов. На момент оприлюднення такий прогноз виглядав досить екзотично. Але радикалізація “російського” табору в Партії регіонів дійсно може сприяти положенню справ, при якому представники основної течії будуть змушені пояснювати виборцям, “чиїх” вони будуть і як з цим жити. Схожа ситуація вже складалася навколо “мовної” проблеми. У 2012 році керівництво “регіоналів” визнало, що “Російська як державна” – мета, поки недосяжна, а ядерному електорату був запропонований спірний і не завжди чинний закон про основи мовної політики, який, до того ж, президент обіцяв зробити більш “проукраїнським”. Українізація “закону про мови” затягнулася вже на рік, але противниками “напівзаходів” цей нормативний акт все одно може оцінюватися як недостатній. Аналогічна доля може чекати і розглянутий урядом формат співпраці з МС: то формула “3 +1”, то зараз – прагнення отримати статус спостерігача. Але тут багато що залежить від того, наскільки в міру стримана багатовекторність буде влаштовувати “кінцевого споживача”. А головне – хто насправді цим споживачем є. У кожному разі, літо-2013 ризикує опинитися затишшям перед бурею. А от для потужності прийдешніх атмосферних явищ критично значимі не тільки геополітичні плани керівництва країни, але і його готовність миритися або не миритися з плюралізмом у власних лавах.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
