5889
Не ржавій, «Білорусь»!
— Світ
Керівництву Білорусі днями знову нагадали про хронічну проблему місцевої економіки – перевиробництво і забиті непроданими товарами склади. Представники профспілок опублікували фотографії з Мінського тракторного заводу (МТЗ), на яких видно, що його територія заставлена виробленою продукцією. Раніше були опубліковані дані статистики, з яких випливало, що запаси тракторів в Білорусії вдвічі перевищують середньомісячний обсяг виробництва.
Аналогічні фотографії потрапили в білоруську пресу кілька місяців тому. Джерелом інформації, як стверджувалося, був співробітник МТЗ, який побажав зберегти анонімність. Співробітник повідомляв, що на території заводу, а також на випробувальній станції МТЗ в селищі Обчак сховано понад 20 тисяч тракторів.
«На самій території заставлені всі вільні місця, включаючи пішохідні доріжки. Люди буквально протискуються між неліквідною технікою. Ті знімки Google.Maps, що були опубліковані нещодавно, однорічної давнини і зовсім неактуальні, тепер весь завод заставлений тракторами!» – заявило джерело. При цьому, за його словами, на заводі тривало інтенсивне виробництво нової техніки: робітники працювали навіть по суботах, а план складав близько шести тисяч машин на місяць.
Керівництво підприємства виступило зі спростуванням, заявивши, що цифри, які фігурують у пресі, «завищені в рази». Гендиректор заводу Володимир Дзига, коментуючи ситуацію, визнав наявність складнощів з продажем продукції, однак висловив надію, що все налагодиться. «Ті трактори, які є на складах заводу, – це наш золотий запас, який, я вірю, ми незабаром конвертуємо у валюту», – заявив він.
Правда, на прохідній заводу журналісту, котрий спілкувався з гендиректором, один із співробітників підтвердив, що нерозпроданих тракторів на території заводу є в надлишку. «Такого ще я не бачив: куди не глянь – всюди трактори, навіть на головній алеї заводу. Кажуть, тисяч 20, а то і 30 назбиралося – не продаються, – повідомив він. – Раніше відразу з конвеєра відвантажували, а зараз – незрозуміло що коїться».
Нові фотографії з’явилися в середині серпня на сайті білоруського профспілкового руху (коли саме вони були зняті, не уточнюється). Профспілка отримала їх від співробітників підприємства. На зустрічі з лідером профспілкового об’єднання Геннадієм Фединічем вони також повідомили, що «багато людей звільняються з заводу» через зниження зарплати.
На самому заводі, куди звернулася за роз’ясненнями «Салiдарнасць», від коментарів на цю тему відмовилися. Журналісту замість цього запропонували купити трактор – «всього за 170 мільйонів рублів» (170 мільйонів білоруських рублів – це приблизно 19 тисяч доларів).
Проблема затовареності складів в Білорусії в останні роки обговорювалася неодноразово. За даними на кінець травня 2013 року, складські запаси білоруської промисловості оцінювалися в 33,3 трильйона білоруських рублів (3,8 мільярда доларів), збільшившись з початку року на суму в 11,16 трильйона білоруських рублів (1,29 мільярда доларів). Тільки нереалізованого взуття, як зазначалося, скупчилося 3,7 мільйона пар.
Запаси тракторів, за офіційними даними на кінець першого півріччя, склали 11,5 тисячі машин (що істотно менше неофіційних цифр, які фігурували в ЗМІ). Однак навіть цей показник склав 200 відсотків відносно середньомісячного обсягу виробництва.
Основними покупцями білоруських тракторів є країни СНД (серед них роль провідного імпортера грає Росія). При цьому дані за перше півріччя 2013 р. зафіксували падіння продажів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Так, колісних тракторів для напівпричепів було продано близько 2,7 тисячі штук – приблизно 62 відсотки від торішнього показника. Машин в категорії «трактори та сідельні тягачі» – 30,5 тисячі штук (74 відсотки від торішнього показника).
Зниження експорту в міністерстві економіки Білорусії, як повідомлялося, пояснювали «об’єктивними зовнішніми факторами» – зокрема, посиленням конкуренції на російському ринку в зв’язку зі вступом Росії до СОТ. Заступник міністра економіки Олександр Ярошенко вказав також на втрату девальваційних переваг, якими раніше користувалися білоруські експортери (масштабну девальвацію білоруська влада провела в 2011 році в умовах економічної кризи). «Якщо ми в період серйозної девальвації зуміли наростити експорт і могли впевнено конкурувати із зарубіжними товарами за ціновим фактором, то зараз весь девальваційний ефект вичерпано. Єдиний напрям поліпшення конкурентоспроможності – підвищення якості білоруської продукції», – констатував він.
Економісти між тим вказують і на інші причини. «Ми зіткнулися з класичною кризою надвиробництва, – говорить керівник аналітичного центру «Стратегія» Леонід Заїко. – Це ознака капіталістичної економіки, а нею намагаються управляти по-соціалістичному. Хлопці, ви виробляли продукцію, яка неконкурентна, дорога, високі витрати». «Одні дурні виробляли товари, – грубувато додав він, – тепер інші дурні думають, куди їх дівати».
За словами іншого економіста, Сергія Чалого, тут проявляється особливість білоруської промисловості, яка забезпечує людей роботою, але при цьому далеко не завжди виробляє те, що потрібно ринку. «Наші підприємства працюють як соцзабез, – констатує експерт. – У нас немає безробіття, тому що у нас немає ніякого стимулу реєструвати себе в якості безробітного. На допомогу можна прожити день… Людина втрачає роботу і моментально стає жебраком. Тому потрібно забезпечувати зайнятість на цих підприємствах».
У ринкових умовах, як зазначає Заїко, підприємство, що працює на склад, опинилося б під загрозою зупинки та масових звільнень. Природно, що білоруське керівництво, яке намагається тепер впоратися з застарілою проблемою перевиробництва, навряд чи захоче платити за це зростанням безробіття і соціального невдоволення.
Влада Білорусії на сигнали про забиті склади намагається реагувати. На нараді з питань промисловості, що відбулася в середині червня, президент Олександр Лукашенко заявив, що за розвантаження складів члени уряду будуть тепер відповідатимуть персонально. Чиновникам були поставлені і конкретні терміни: вже до вересня поточного року, як повідомляло державне агентство БЕЛТА з посиланням на заяву президента, в процесі розвантаження складів повинен відбутися «значний ривок». «Третій квартал – значне збільшення продажів і другий етап розвантаження складів. До 1 січня наступного року ви виходите на норматив», – заявив він.
Чиновників при цьому попередили, що приписок від них не потерплять, продавати продукцію за викидними цінами також не дозволять. «І як підсумок, борони вас боже від соціальної напруженості в трудових колективах», – додав Лукашенко. Наскільки уряду вдасться дотриматися всіх цих умов, буде видно до кінця року.
Поки що способом розвантаження складів від тракторів є їх передача вітчизняним сільгоспвиробникам – на пільгових умовах. Наприкінці травня Лукашенко спеціально розпорядився, щоб техніку, яка простоює без діла, «направили в колгоспи і радгоспи». «Це не безкоштовно. Може, в розстрочку, – зазначив він. – Якщо хтось відразу буде купувати, ми йому зробимо хорошу знижку до 25, а може, і 30 відсотків».
Незабаром після цього «Гомсільмаш» повідомив, що вже приступив до відвантаження комбайнів для потреб сільськогосподарських організацій. Техніка, як зазначалося, буде поставлена на умовах лізингу, відповідно з квітневим указом президента. Йдеться про указ 143 «Про обсяги та джерела фінансування у 2013 році закупівлі сучасної сільськогосподарської техніки та обладнання», що містить перелік організацій, яким будуть надані банківські кредити для закупівлі сільськогосподарської техніки. Пізніше, в червні, вийшло доповнення до цього указу, яке збільшило обсяг зазначених кредитів (гарантованих урядом чи обласними органами влади) з 3,2 трильйона до 4,6 трильйона білоруських рублів (приблизно півмільярда доларів).
У доповненні також зазначалося, що обласні органи влади повинні «за необхідності надавати за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансову допомогу організаціям АПК щодо здешевлення сільськогосподарської техніки, що додатково купується на умовах лізингу».
Подібна практика, як зазначає економіст Сергій Чалий, використовувалася і раніше. Її наслідком, за його словами, стає те, що вітчизняні сільгоспвиробники звикають до ситуації, коли їм не доводиться купувати нову техніку, а держава погоджується «віддати» її на пільгових умовах. «Починається waiting game: хто першим моргне, – пояснює він. – Сільське господарство сидить і чекає, у виконкомів починається паніка, і вони пропонують забрати трактори хоча б без оплати, а потім колись заплатити гроші».
Ситуація в певному сенсі всіх влаштовує. Виробники звільняють склади, сільське господарство отримує нову техніку. Однак фактично, як зазначає експерт, використання подібних схем означає, що заохочується надлишкова зайнятість, виробляється непотрібний товар, який не знаходить збуту на ринку. «Це означає, що ми омертвляємо працю: вона витрачена і вкладена в те, що стоїть і втрачає товарний вигляд. До цього додаються витрати електроенергії, комунальні платежі, – констатує він. – Для економіки було б краще, якби ці люди просто не ходили на роботу, виробляючи непотрібні речі. Або нехай би вони ходили на підприємство, але чисто в касу: раз на місяць отримували зарплату. Для економіки це було краще».
Михайло Тищенко
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
