10302
Путін нацькував на Януковича українських олігархів
Як писав Володимир Ленін, політика – це концентрована економіка. У випадку з Росією все з точністю до навпаки. За допомогою економіки здійснюється концентрована політика. Розпочата – нехай і неоголошена – торговельна війна, організована під прикриттям введення змін до митного законодавства Митного союзу означає, що Кремль хоче за будь-яку ціну в збоченій формі переконати Україну змінити намічений зовнішньополітичний курс.
Як це не прикро, але український уряд наразі, очевидно, є в паніці і не може адекватно відреагувати на ситуацію, що склалася. «У нас з’являються відмінності в підходах», – заспокійливо прокоментував блокування українських товарів на українсько-російському кордоні прем’єр-міністр Микола Азаров, який, замість того щоб терміново скликати екстрене засідання уряду, відправився грати в Луганську в баскетбол. Українській владі слід було б вирішувати, що робити з Росією, яка зарвався, і «відмінностями в підходах». Поки ж складається враження, що українська влада проковтнула «пігулку» і вирішувати питання з РФ буде кулуарно, без скандалів і жорстких заяв.
Цілком очевидно, що ціна питання – євроінтеграція України. Натяк Росії кристально прозорий: зараз ми показуємо вам софт-версію того жаху, який настане вже в грудні, якщо ви все-таки поїдете у Вільнюс. Тоді вже можна буде торговельну «лавочку» прикрити повністю. Тим більше, не виключено, що Москва напружиться і для цієї справи «нахилить» Білорусь. У такому випадку ембарго на північному сході буде абсолютно тотальним. Не варто також забувати про «газовий» важіль впливу. Його використання з боку Кремля, як відомо, може мати найнеприємніші для будь-якої української влади наслідки.
Не зовсім поки зрозуміло, як до посилу Росії, а також тривожного мовчання з Банкової поставляться українські олігархи. Очевидно, якби «Roshen» належав не Петру Порошенку, а Олександру Януковичу, реакція на дії Росії кардинально відрізнялася б. Але «звичайні» олігархи, нехай і нишком, вже почали підраховувати збитки від майбутньої євроінтеграції. Тим більше, що сама Асоціація з ЄС навряд чи виправить ситуацію для вітчизняних експортоутворюючих підприємств. І хоча в абсолютної більшості найбільших бізнес-груп експортні напрямки диверсифіковані, без Росії багатьом із них буде дуже важко. Особливо це стосується харчовиків, які в абсолютній більшості орієнтуються на Росію. Показовий приклад – «Roshen» Порошенка, який уже зараз оголосив про масові звільнення своїх працівників. На думку виконавчого директора Центру соціально-економічних досліджень «CASE-Україна» Дмитра Боярчука, масову заборону ввезення українського імпорту відчують всі галузі економіки, тому що Україна експортує в Росію третину своїх товарів і послуг. «Тут економіки немає взагалі, тільки одна політика. Вже є заяви Москви, що вони нічого не знають про ситуацію на місцях. Зрозуміло, що відбувається: потрібен добрий цар і погані виконавці. Але за фактом я думаю, що це тільки дражнилки, щоб показати, хто в домі господар і як Україна залежить від Росії», – зазначив він.
Тому топовим олігархам варто розуміти: їхній бізнес не рухне, але неприємності виникнуть. Серйозного удару вже завдано по Віктору Пінчуку і його трубопрокату до Росії. У «Метінвесті» Ріната Ахметова вже заявили про бузувірські способи перевірки їхньої металопродукції, що полягають у відборі проб продукції, через що порушується її цілісність. А це вже збитки. Навіщо олігархам такі проблеми, навіщо така Європа, якщо буде відтятий найбільший ринок збуту? На цьому, власне, і будується розрахунок: олігархам, обтяженим тиском з боку Росії, доведеться вибирати – ЄС чи Митний союз. На цьому тлі чисто політичні «підкопи» на кшталт «руского міра» Віктора Медведчука, а також різні проросійські заяви «регіонала» Олега Царьова виглядають несерйозно.
До слова, один олігарх – Дмитро Фірташ, – здається, вже знайшов собі певний профіт від цієї маленької, але дуже галасливої війни. Саме очолювана ним Федерація роботодавців підняла тему зупинки українського експорту. Тепер же так звана група «газовиків», досить давно відсторонена від ексклюзивного права на переговори з Росією, знову на коні. Зокрема, у п’ятницю в Суздаль на засідання ради Євразійської економічної комісії врегулювати питання вирушить «газовик», віце-прем’єр Юрій Бойко. Не має значення, домовиться він чи ні – головне, що потім скаже глава АП Сергій Льовочкін Президенту.
У цілому ж, враховуючи «війнушку» з Росією, українській владі необхідно визначитися з власним позиціонуванням: як себе поводити в ситуації, що склалася. Примус Москви рухатися до Митного союзу і йти від ЄС – зрозумілий. Але чи потрібен нам «білоруський варіант»? Тим більше, що можна дивитися на приклади країн Прибалтики, а також Грузії, які все-таки змогли зняти економічне ярмо зі своїх ший. На думку того самого Боярчука, така війна з Росією навіть має свої плюси. «Потрібно, нарешті, зрозуміти, що експорт товарів до Росії – це ненадійне джерело доходів. Потрібно скористатися прибалтійським досвідом і переорієнтуватися на інші ринки збуту. Хоча, варто враховувати, що це дуже болісний і тривалий процес. Для цього знадобиться мінімум 5 років», – зазначив експерт.
В експертному середовищі зустрічаються і більш жорсткі заклики до дії. Зокрема, на думку керівника аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марії Колесник, важливі дії України у відповідь. «Потрібно показати Росії, що ми не будемо ходити з опущеною головою і просити милостиню. Якщо ми говоримо про короткострокову заборону, то, в принципі, можемо повністю відмовитися від російського імпорту, в тому числі від їхньої нафти і газу, тому що в країні створені деякі запаси», – вважає вона. На думку експерта, Росії насправді не варто було б відмовлятися від українського імпорту харчових продуктів, тому що вона в цьому відчуває дефіцит. «Справа в тому, що Росія завжди менш за все дбає про свій народ, коли мова йде про питання іміджу країни і тиску на когось, нав’язування комусь своєї волі», – вважає керівник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА».
Колишній перший заступник генерального директора Аграрного фонду Ростислав Кравець вважає, що українські чиновники давним-давно повинні були звернутися до СОТ із скаргами на дії її сусідки. А СОТ має право застосувати дуже жорсткі санкції проти порушника правил міжнародної торгівлі: обкласти його штрафами, ввести зустрічні загороджувальні мита на його імпорт або оголосити ембарго. «Я можу посперечатися, що наші чиновники будуть тягнути гуму, а через півроку вийде який-небудь Азаров і скаже, яких успіхів вони домоглися в цій ситуації, коли половина українських постачальників уже збанкрутує», – вважає він.
«У разі відсутності відповіді, відмови у відповіді або незадовільній відповіді потрібно миттєво ввести відповідні дії і припинити російський імпорт і будь-який транзит із Росії. Нехай постоять на кордоні, нічого страшного. Можна навіть засувки газові перекрити. У Росії газ складати нікуди – у них газових сховищ немає. Ось і нехай хоч у повітря будуть його палити. А причину відмови завжди знайти можна, наприклад, бацилу якусь», – зазначив Ростислав Кравець.
Щоправда, експерт з питань енергетики Валентин Землянський вважає, що Україна не може перекрити газову засувку, тому що у нас є зобов’язання за контрактом, і ніяких підстав для перекриття не існує. «Звичайно, включити дурня можна завжди, але тоді ми отримаємо проблеми із Європою і зіграємо на руку Росії. Москва тоді зможе знову заявити: «дивіться, вони таки неадекватні. Так, у нас з ними є торгові непорозуміння, але це робочі питання, а вони ставлять під загрозу енергобезпеку ЄС», – зазначив він.
Як би там не було, тільки від Президента залежить, куди ж нам все-таки рухатися. Правда, Микола Азаров зайняв дещо «білоруську» позицію. «Дуже важливо продовжити та активізувати наше співробітництво з країнами Митного союзу, особливо в частині зближення в галузі технічних регламентів і угод, що регулюють митні процедури», – зазначив він у Луганську. Але проблема полягає в тому, що Азаров або не розуміє, або не хоче розуміти, що цього для Росії буде мало – їй або все, або нічого.
Дмитро Качура, Ольга Свінціцька
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
