Загибель Меотиди — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Загибель Меотиди

Казна та Політика
6330
В Україні не вщухає обурення навколо інциденту на Азовському морі, де 17 липня катер Прикордонної служби Росії зіткнувся з українським баркасом. При цьому чотири рибалки, які, на думку російської сторони, промишляли браконьєрством, загинули, ще одного вдалося врятувати. Абстрагуючись від питання, хто винен у загибелі людей (рибалка, який вижив, стверджує, що росіяни свідомо йшли на таран, прикордонники заявляють, що баркас потонув через власні маневри), слід зауважити, що в даному випадку і в Києві, і в Москві за деревами не бачать лісу. Окремий випадок, нехай навіть з людськими жертвами, не може заступити очевидну загрозу: через браконьєрів і безконтрольний вилову риби в цілому Азовське море може позбутися своїх рибних запасів швидше, ніж думають самі пропащі песимісти. Втім, любителі незаконної риболовлі – це лише одна з причин збідніння моря.
До недавнього часу Азовське море, мілке (максимальна глибина близько 14 метрів) і яке швидко прогрівається, з улову риби на одиницю площі займало перше місце в світі серед всіх морських водойм. Тут ловилися білуга, осетер, севрюга, камбала-калкан, камбала-глоса, чорноморський оселедець, барабуля, кефаль, хамса, тюлька і безліч видів бичка. Висока продуктивність моря пояснювалася швидким відтворенням рибних запасів, великою кількістю нерестовищ (на 10 квадратних кілометрів акваторії доводилося 1,3 квадратних кілометра нерестовищ), низькою солоністю (10,5 проміле) і великим припливом чистої прісної води. У 1936 році вилов риби в Азовському морі склав 275, 5 тисячі тонн, на початку 60-х років минулого століття цей показник зріс до 760 тисяч тонн. З тих пір обсяг улову щорічно знижувався приблизно на 16,6 тисячі тонн, і в даний час цифри середини минулого століття здаються фантастикою.
Серед причин, які в першу чергу вплинули на скорочення рибних запасів у радянський час, вчені виділяють кардинальні гідрологічні зміни в басейні моря. Зокрема, будівництво в 1956 році Цимлянського гідровузла і зарегулювання річки Кубань призвело до скорочення прісноводного стоку в море майже вдвічі. При цьому було ізольовано більшість нерестовищ прохідних видів риб, у тому числі осетра, білуги, севрюги, рибця та інших, які становили значну частку улову. Крім того, у міру розвитку промисловості і сільського господарства на берегах моря, збільшувалися і безповоротні забори води (з річок басейну), переважно на зрошення. Через це в Азовське море стало надходити більше чорноморської води, що призвело до підвищення рівня солоності, який, щоправда, в останні роки стабілізувався.
Забираючи з моря воду, людина віддавав йому натомість відходи своєї господарської діяльності – солі важких металів, пестициди, нафтопродукти. До моменту розпаду СРСР в басейні Азовського моря вироблялося 17 відсотків промислової і 22 відсотки сільськогосподарської продукції Союзу. В даний час, за даними екологів, стічні води в море скидають 1200 промислових підприємств. Основними джерелами забруднення вважаються промислові підприємства і порти Маріуполя – комбінати «Азовсталь», імені Ілліча, концерн «Азовмаш». Загальний обсяг шкідливих скидів оцінюється в 5 мільярдів кубометрів щорічно.
Загибель Меотиди
Насичення морської води пестицидами періодично призводить до «заморів» – випадків масової загибелі риби. Причому в останні роки, після того як популяції найбільш чутливих до забруднення морських мешканців вже скоротилися настільки, що загибель їх представників проходить непоміченою, «замори» наздогнали і невибагливого бичка. Практично щороку десятки тонн бичка опиняються на азовських пляжах через так званий «кисневий голод», коли температура води в літній період піднімається настільки, що рибам не вистачає кисню і вони прямують до берега.
До середини 80-х років минулого століття улов риби в Азовському морі впав в 2-3 рази в порівнянні з 1936 роком. Видобуток прохідних риб скоротився за той же час в 5-15 разів, у тому числі осетрових у 4-9 разів. Зараз же білуга в морі зникла фактично повністю, та й лови простого осетра є надскладним завданням. Ще однією причиною зниження промислових уловів в кілька разів фахівці називають вплив желетілих організмів, простіше кажучи медуз, на кормові ресурси хамси і тюльки, які складають левову частку улову азовської риби. Але і медузи з’явилися в Азовському морі не самі по собі, а завдяки підвищенню рівня солоності води – як тільки пару років тому він упав, це одразу позитивним чином позначилося і на улові тюльки з анчоусами.
Ну а тепер, після того як у читача склалося уявлення про те, що відбувається з морем, яке ще древні греки, римляни і навіть дикі скіфи цінували за рибні багатства, варто повернутися до безконтрольного вилову живності, яка ще залишилася в Азовському морі. Тут відразу варто сказати, що кордон між Росією і Україною, що пролягає по Азовському морю і Керченській протоці, до цих пір не делімітований. І це при тому, що минулого року сторони нібито повністю врегулювали всі спірні питання, пов’язані з поділом керченського фарватеру, і навіть підписали відповідну угоду. Як вважає колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко, Росія свідомо затягує процес делімітації, оскільки «згідно з міжнародним правом, лінія кордону проходить таким чином, що більша частина Азовського моря є українською територією». Що, на думку екс-міністра, не влаштовує Москву.
Невизначеність з кордоном перешкоджає нормальному дотриманню природоохоронних законодавств двох країн – спробуй розберися в такій ситуації, в чиїй акваторії знаходиться браконьєр, погнавшись за яким правоохоронці самі можуть стати порушниками чужого кордону?
Азовські браконьєри, на відміну, наприклад, від тих, хто промишляє на Каспії і націлений майже виключно на вилов осетрових, не гребують нічим – білугу вибили, зійде і камбала. Вибили камбалу – нехай буде бичок. Після розвалу радянських рибколгоспів, які працювали хоч якось впорядковано, російські та українські ділки пустили в хід донні трали, заборонені ще в 70-х роках минулого століття. При такому траленні, що отримав поширення в останні двадцять років, не тільки переорюють придонні місця перебування риб і викошують водорості, де багато видів метають ікру (наприклад, сарган), але ще й знищуються молюски-фільтратори – основа кормової бази безлічі риб, зокрема осетрових. Крім того, трали піднімають каламуть, яка поширюється на десятки кілометрів і зводить прозорість води до нуля.
Загибель Меотиди
За даними кримської асоціації «Екологія і світ», в даний час в Азовському морі працюють кілька десятків промислових суден, що застосовують усі типи тралів. При цьому офіційно зазначені судна мають дозвіл на роботу тільки кільцевими неводами і на обмежену кількість вилову. Насправді ж про обсяги загального улову можна тільки вгадувати. У 2009 році екологи звернулися до Генпрокуратури України з проханням перевірити дотримання заборони на траловий лов в Азовському морі, але ситуація з тих пір мало змінилася. Місцеві жителі при цьому відзначають, що в порівнянні з «лихими дев’яностими» кількість браконьєрів сильно зменшилась, але вже незрозуміло, що послужило цьому головною причиною – зусилля влади або просто катастрофічне скорочення рибних запасів.
Оскільки в першу чергу риба зникає поблизу берега, рибалкам доводиться йти за нею все далі в море, де і відбуваються зіткнення браконьєрів з прикордонниками. Тим більше що риба, як правило, нагулює жир в північній частині моря – біля українського берега, а ікру йде метати в бік Росії. Після того як у липні росіяни потопили баркас з Донецької області, українці взялися згадувати про подібні випадки, що сталися в останні роки. За словами жителів прибережних сіл, російські прикордонники постійно «ганяють» і періодично топлять українських браконьєрів. І такі випадки в більшості своїй ніякого розголосу не отримують: просто пішла людина в море, і з кінцями. А списати пропажу завжди можна на вкрай неспокійний норов моря – воно хоч і наймілкіше в світі, але бурхливе і тримає лідерство за кількістю суден, які щорічно йдуть на дно.
Втім, трагічного результату при зустрічі з прикордонниками завжди можна уникнути – досить заплатити гроші. Правда, розмір відкупу, за неофіційними даними, часом перевищує десять тисяч доларів, за які в будь-якому українському селі Приазов’я можна запросто купити будинок. Але деякі погоджуються і викуповують своїх родичів, яких росіяни утримують на своїй території.
В якості підтвердження того, наскільки російські прикордонники не церемонилися з порушниками, бізнесмен із села Безіменне Василь Коваленко виклав в інтернет відео, на якому знята погоня за браконьєрами.
«Я ваш номер запам’ятав, наступного разу буду давити», – обіцяє браконьєрам капітан російського катери.
Зараз українці стверджують, що потоплені в липні рибалки не були браконьєрами. Питання це спірне. У Керчі і прилеглих селах, наприклад, старі, досвідчені, ще радянського гарту рибалки вкрай несхвально відгукуються про промисел риби влітку. Осінь і весна – ось сезон риболовлі, стверджують вони. Влітку ж риба тільки нагулює жир. І одна справа – ловити для себе, інше – виходити в море з сітями і тралами. «Українські рибалки, які зіткнулися в Азовському морі з прикордонним катером Російської Федерації, однозначно були браконьєрами, оскільки зараз взагалі не можна рибалити», – заявив ІА REGNUM професор Азовського морського інституту Одеської національної морської академії Юрій Макогон. За його словами, приватний лов у великих масштабах, який був неможливий у радянський час, сьогодні практично не регламентується.
З вуст любителів морського відпочинку часто можна почути зневажливі відгуки про Азовське море як про «болото», мовляв, дрібне воно і смердюче. Насправді з давніх часів і до недавнього минулого Меотида, як називали це море древні греки, була за своїми природними характеристиками одним з чудес світу. Але зараз цьому «чуду» до «болота» залишився один крок.
Петро Бологов
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас