5899
Пий кум, та не пропий розум
— Світ
Візит Володимира Путіна в Україну в рамках святкування 1025-річчя Хрещення Русі спровокував появу у місцевих ЗМІ цілої серії публікацій, які ніякого відношення до ювілейної дати не мають, а переносять читача відразу в 2015-й рік, коли українці обиратимуть нового президента. Фахівці всіх мастей розгледіли в переміщеннях і контактах російського лідера його намір остаточно порвати з Віктором Януковичем і зробити ставку в майбутньому на свого кума Віктора Медведчука, політика з практично нульовим рейтингом, зате з серйозними зв’язками.
Перед поїздкою Путіна в Київ прогнозувалося, що президент РФ, крім цілування ікон, займеться безпосередньо справами – зустрінеться з Януковичем і обговорить з ним весь спектр російсько-українських відносин, тим більше що в них, схоже, настає «година ікс»: у листопаді в Вільнюсі пройде саміт Східного партнерства, де має бути підписана угода про політичну асоціацію України з ЄС і створення між ними зони вільної торгівлі (ЗВТ). Якщо ці документи будуть підписані, то вони разом перетворять меморандум про взаємодію України з Митним союзом на пустишку.
Тому-то і передрікали аналітики перед київським побаченням двох президентів, що Путін постарається натиснути на свого українського колегу, щоб той перемістив акценти з ЄС на МС. Але всі ці очікування не виправдалися: Путін у абсолютно «паркетному» режимі поспілкувався з Януковичем жалюгідні 15 хвилин і поїхав на конференцію «Православно-слов’янські цінності – основа цивілізаційного вибору України», ініційовану громадським рухом «Український вибір» під проводом Медведчука.
На зазначеній конференції Путін підключився до дискусії, що протікала в рамках анонсованого раніше питання «Чи близькі українському суспільству нав’язувані єврочиновниками «європейські цінності» або ж українці виступають за збереження і утвердження споконвічних православно-слов’янських духовних орієнтирів, засад і традицій?». І хоча відкараскався президент своїми звичайними черговими фразами про конкурентні переваги, які українська економіка отримає лише в тому випадку, якщо Київ вирішить вступити до МС, і про те, що в Москві «поважатимуть будь-який вибір українців», проте в наступні дні місцеві видання розродилися матеріалами під заголовками «Путін проміняв Януковича на Медведчука», «Ми говоримо «Медведчук», маємо на увазі «Путін» і так далі.
Тут варто уточнити, що, власне, представляє з себе Медведчук на нинішньому етапі своєї політичної кар’єри. Заслужений юрист України, у минулому «сірий кардинал» при президенті Леоніді Кучмі, адміністрацію якого він очолював, Медведчук з 2004 року, тобто з часів «помаранчевої революції», знаходиться в другому ешелоні українських політиків. Висунутися в перший йому не допоміг навіть створений пару років тому рух «Український вибір». Один час бігборди цього руху, який боровся за надання російській мові статусу другої державної, введення подвійного громадянства і зближення з Росією, прикрашали чи не кожен телеграфний стовп у Києві та в тих регіонах Незалежної, які традиційно тяжіють до східного сусіда. Однак рух хоч і був названий «громадським» і апелювало до простих громадян як до носіїв влади, в суспільстві широкої підтримки не знайшов. Здумай «Український вибір» торік взяти участь у парламентських виборах, про подолання 7-відсоткового бар’єру йому довелося б тільки мріяти.
Але Медведчук руки не опускає – вулиці українських міст як і раніше прикрашає його, як зауважують багато хто, сильно прикрашена фотошопом особа, на цей раз агітує за вступ України в МС. Причому, навіть якщо відмести всі домисли про те, що ведеться ця кампанія на гроші Кремля, у Медведчука вистачить і своїх коштів оплатити послуги рекламників – його статок, за приблизними підрахунками, обчислюється сотнями мільйонів доларів.
Розповідаючи про раптовий візит Путіна на згадувану конференцію в Києві, українські ЗМІ не забули нагадати, що минулого року в Криму російський президент вчинив за схожою схемою: переговоривши з Януковичем (правда, в той раз Путін не відмовився повечеряти з колегою), Володимир Володимирович відправився в гості до Медведчука, в його скромний кримський палац, якому позаздрила б будь-яка голлівудська зірка. Там куми пили вино і слухали музику, причому фотографії цього дозвілля, нібито зняті абсолютно випадково невідомо ким, негайно з’явилися в «жовтій пресі», продемонструвавши всім, наскільки теплі, можна сказати, родинні стосунки пов’язують двох політиків.
І ось тепер про тандем Путін – Медведчук, якого все так само надзвичайно багато в медіа, говорять в аспекті майбутніх в 2015 році виборів. Причому сама ідея про можливе президентство Медведчука не нова – вона спливала ще перед виборами 2010 року. Але оскільки тоді Янукович на тлі протистояння Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка зміг суттєво підвищити свій рейтинг, варіант з Медведчуком в підсумку постав чиїмсь дурним жартом. І ось тепер про такий сценарій знову говорять всерйоз.
Люди, схильні бачити в колишньому «сірому кардиналі» претендента на вищий державний пост, пояснюють російську ставку на Медведчука тим, що Янукович, який ще з 2004 року по старинці носить тавро «прокремлівського» політика, остаточно віддав перевагу руху на Захід над невиразною метушнею на Сході. Причини такого рішення називалися вже не раз: потрапить Україна в мережі Митного союзу, і російський бізнес так навалиться на українську економіку, що місцевим олігархам, які і складають оточення Віктора Федоровича, небо з макове зернятко здасться. Причому що саме спаде росіянам в голову, передбачити, як правило, неможливо – досить лише згадати про раптові «наїзди» Росспоживнагляду на ті чи інші продукти або компанії. У той же час ЄС, незважаючи на його дуже жорсткі фінансові правила, передбачуваний і адекватний.
«Я можу припускати, що на останній зустрічі президентів у Севастополі Путін дав зрозуміти: Росія не зможе підтримувати Януковича у разі підписання угоди про асоціацію з ЄС», – заявив в інтерв’ю «Forbes.ua» депутат Верховної Ради від Партії регіонів Олег Царьов. На його думку, можливі два варіанти розвитку подій: перший – Росія просто заявляє, що не підтримує Януковича, і залишається в якості спостерігача, другий – Кремль виставляє проросійського кандидата, яким, вважає парламентарій, «може бути Віктор Медведчук чи якась інша фігура».
Але, просуваючи Медведчука, електоральна цінність якого, незважаючи на тривалу піар-кампанію, все одно прямує до нуля, Путін тим самим не тільки розписується у власному фіаско на українському фронті, але й зводить нанівець всі попередні спроби Кремля (починаючи приблизно з 2004 року ) стати диригентом різноголосого хору українських політиків. «Символічна і демонстративна поява Володимира Путіна на круглому столі, – пише директор Центру політичного аналізу «Стратагема» Юрій Романенко, – була знаковою з точки зору позначення слабкості позицій Росії в Україні. Путіну реально більше нема на кого ставити в Україні, оскільки всі більш-менш великі політичні сили не бачать в Росії стратегічний орієнтир. Янукович виявився зрадником, опозиція чітко орієнтується на Захід, КПУ не має шансів виграти президентську кампанію».
На думку експерта, російський президент, слабо розуміючи процеси, що відбуваються на Україні, постійно «лажає зі своїм українським вибором». Так, в 2004 він програв, коли поставив на Януковича, в 2009-му не зіграла ставка на Тимошенко, ну а тепер Кремлю загрожує і зовсім феєричний провал з Медведчуком – якщо дійсно такі плани Путіна на 2015 рік.
Як вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, єдине, на що, крім Медведчука, зараз може поставити Путін, – це якісь «міфічні гуманітарні організації і православні слов’янські центри». При цьому політолог упевнений, що Україну в нинішній ситуації втрачає не Росія, а конкретно російський президент. І якщо погодитися з цим твердженням, то можна зітхнути з полегшенням: Україна як і раніше з нами, ну а у Володимира Володимировича залишається кум у Криму, якого завжди можна провідати, щоб покуштувати місцевого вина. Нехай навіть і в приватному порядку.
Петро Бологов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
