ЗПГ-проект для України: ми його втрачаємо — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

ЗПГ-проект для України: ми його втрачаємо

Енергетика
1780
Підписані довгострокові контракти на постачання газу – обов’язковий елемент для початку проектування і будівництва ЗПГ-терміналу. Поки їх немає, грандіозні плани і вибір варіанта технічного виконання терміналу, втрачають сенс. На тлі поточних змін на газовому ринку України, час від часу виникає сумнів у тому, що це дійсно пріоритетний проект для країни, і він залишиться таким в майбутньому.
Проект будівництва приймального ЗПГ-терміналу знову втрачає привабливість для України. Це побоювання стає очевидним на тлі привідкритих перспектив реверсу газу з боку Європи – в Україну, очікувань пов’язаних з видобуванням нетрадиційного газу на вітчизняних родовищах, а також у світлі реалізації державних планів збільшення видобутку ресурсу на шельфових родовищах. Зниження обсягів споживання газу економікою країни і часткове його заміщення вугіллям, що присутнє в планах керівництва галузі, – також грають не на користь ЗПГ-проекту.
Саме такі висновки напрошуються на контрасті заголовків, що рясніють в пресі, і озвучених грандіозних планів кілька місячної давнини, і нинішнім затишшям, яке навряд чи пов’язано з літнім сезоном відпусток і зниженням ділової активності.
Можливі варіанти ЗПГ-проекту
Як відомо, для України обговорюються, і на проміжному етапі розроблені, два варіанти створення інфраструктури для прийому газу в зрідженому вигляді. Варіант № 1 – стаціонарний ЗПГ-термінал наземного базування – об’єкта капітального будівництва, потужністю постачання газу споживачам близько 10 млрд. куб. м/рік, вартістю ~ $ 1 млрд., термінами зведення 3-4 роки і експлуатації близько 30 років.
ЗПГ-проект для України: ми його втрачаємо
Спочатку, саме наземний СПГ-термінал був основним і єдиним варіантом для України, однак пізніше з’явився проект плавучого терміналу, реалізація якого здатна наблизити ймовірні терміни надходження альтернативного газу в країну. Термін реалізації проекту, мабуть, став основним критерієм, який ставився на чільне місце нинішньою владою, випускаючи з уваги економічну доцільність створення подібного об’єкта з більш низькими параметрами, ніж у варіанті № 1.
Таким чином, на передній план вийшов варіант № 2, який передбачає використання плавучого ЗПГ-терміналу (в англійському варіанті – Floating Storage and Regasification unit, FSRU) і створення берегової інфраструктури для нього.
Вартість власне плавучого терміналу (по суті – плавучого сховища і перевалочної бази), який складається з звичайного ЗПГ-танкера доповненого інстальованою на його борт установкою регазифікації, малої потужності (порівняно з наземним заводом регазифікації) близько 400 тис.куб.футів/добу (~ 4 млрд.куб.м/рік), складає ~ $ 250 млн.. До того ж можливо орендувати подібний плавзасіб, що і робить більшість споживачів. Десятирічна оренда такого терміналу складе близько $ 500 млн. Це реальні цифри литовського проекту в порті Клайпеда, який буде введено в експлуатацію в 2014 р., а зароджувався паралельно з подібною ідеєю в Україні. У травні 2013 новий плавучий термінал «Independence» побудований для компанії Höegh LNG був спущений на воду зі стапелів верфі Hyundai Heavy Industries (HHI). У початку 2014 р. він займе «робоче місце» в порту Клайпеди.
ЗПГ-проект для України: ми його втрачаємо
Такий термінал встановлюється “на якір” у причальних споруд в акваторії порту. З його борту вже в газоподібному вигляді ресурс транспортується трубопроводом на берег, і далі в газотранспортну систему.
Вартість берегової інфраструктури (трубопроводи підводний і наземний, врізка в газову систему та ін.) залишає близько $ 200 млн.. Потужність такого об’єкта, тобто річний обсяг постачання газу споживачам, становить максимум близько 5 млрд.куб.м. Його сумарна вартість – менше $ 1 млрд., терміни реалізації 1-2 роки, а експлуатації близько 5-10 років.
Дане технічне рішення здатне повністю вирішити проблеми країн з невеликим рівнем споживання газу (наприклад, Литви зі споживанням 3,3 млрд.куб.м/рік) або закриває локальні потреби газозабезпечення важкодоступних регіонів. Однак наскільки воно застосовне до України, яка, навіть з урахуванням зниження імпорту газу за останні 2 роки з 44 до 32 млрд.куб.м/рік, і його споживання в країні з понад 60 до 54 млрд.куб.м/рік, споживає в десятки разів більше газу?
Очевидно те, що плавучий термінал навряд чи вирішить проблему диверсифікації імпорту газу в Україну, однак безумовною його перевагою є менші витрати, і те, що його можна здійснити в більш стислі терміни.
Опускаючи відповідь на логічне запитання (чи буде даний варіант № 2 життєздатним в умовах, коли реалізуються плани поставки 5-10 млрд.куб.м/рік газу з Європи за схемою реверсу?), плануються подальші етапи проекту саме в такому вигляді.
16 квітня 2013 Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України і компанія Excelerate Energy (США) підписали угоду про розміщення плавучого терміналу в акваторії порту «Південний» (Одеська обл.). Згідно з оптимістичними планами ДП «Національний проект «LNG-термінал», яке координує реалізацію проекту, плавучий термінал для прийому ЗПГ буде встановлений вже в 2014 році.
У червні Excelerate Energy підготувала технічний звіт, згідно з яким FSRU може бути розміщена в акваторії порту «Південний» в Чорному морі. Договір про розміщення FSRU планувалося підписати після 10 липня, а до кінця 2013 р. в планах створення консорціуму, який займеться будівництвом наземного ЗПГ-терміналу.
У той же час, відсутність підписаних довгострокових контрактів на постачання газу (наприклад, з Катару, США або Алжиру – в Україну) ставить під сумнів подальші етапи просування проекту.
Україна – в гарній компанії
30 січня 2012 іспанська компанія Socoin завершила розробку техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) проекту «LNG-термінал». Виконання передпроектних та вишукувальних робіт у рамках першої стадії проектування наземної частини українського ЗПГ-терміналу забезпечить польський підрозділ міжнародної компанії ILF, який має великий досвід у реалізації інфраструктурних проектів у газовій галузі.
8 липня 2013, стало відомо, що цілком ймовірна участь корейських компаній у будівництві ЗПГ-терміналу в Україні. Таку можливість озвучив посол Республіки Корея Кім Ін-Цжун, а опублікувала прес-служба Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Ймовірно, що мова йшла про компанію Kogas, яка 2-3 роки тому вже виявляла цікавість до українського проекту, але з тих пір конкретними діями зацікавленість не наповнилась.
Поряд з неочевидним прогресом у розробці проектної документації за обома варіантами, не можна не відзначити, що Україна отримала можливість потрапити в хорошу компанію, тому що має шанс заручитися підтримкою визнаних лідерів світової ЗПГ-галузі.
Kogas – основна газова компанія Південної Кореї, основний імпортер газу в країну і найбільша компанія в світі за обсягом імпорту газу у вигляді СПГ ~ 48 млрд.куб.м/рік. За роки роботи на рідному корейському ринку, компанія створила найбільшу в світі інфраструктур для прийому ЗПГ (3 термінали, загальною потужністю 120 млрд.куб.м), якою володіє одна компанія. Для порівняння, поки що великими потужностями (30 терміналів, сумарною потужністю ~ 260 млрд.куб.м/рік, працює більше 10 компаній-операторів) володіє лише Японія, яка з рівнем 110 млрд.куб.м/рік є найбільшим у світі імпортером і споживачем ЗПГ.
Таким чином, рівень компетенції Kogas в створенні подібних об’єктів переоцінити складно. Excelerate Energy – піонер і лідер галузі використання плавучих терміналів, тому здавалося б для України відкриваються великі перспективи співпраці. Однак важливо розуміти, як довго український «довгограючий» проект буде залишатися привабливим для більш рішучих і діяльних корейців і американців?
Проблеми проекту, у запропонованих варіантах, не вирішуються
Жодне з нині запропонованих для України технічних рішень по спорудженню терміналу (наземного або плавучого) на сьогоднішній день не вирішують головну проблему, яка знаходиться біля берегів Туреччини. Обидва варіанти терміналу розраховуються на прийом танкерів місткістю 140-180 тис.куб.м, які мають колосальні розміри (довжина понад 300 м, висота близько 55 м), що і є проблемою в реалізації проекту – проходження турецьких проток Дарданелли і Босфору. Зазвичай такі танкери мають осадку 12-14 м, тобто глибина акваторії повинна бути не менше 15 м. В Україні мало портів, які відповідають зазначеним вимогам. Порт «Південний» – підходить, але не факт що він є оптимальним місцем для подібного об’єкта через напружений трафік суден і підвищену концентрацію нафтогазових підприємств в даній місцевості. Крім того, і для нього необхідно облаштування підхідного каналу із зоною розвороту для ЗПГ-танкерів, вартість яких оцінюється в € 120 млн.
Кабінет міністрів України своїм розпорядження № 711-р від 26 вересня 2012 затвердив проект і титул будови “Реконструкція морського підхідного каналу та внутрішніх водних підходів до глибоководних причалів державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний”, загальна кошторисна вартість проекту (на 13.02 .2012 р.) оцінена в 1,14 млрд. грн. Джерела фінансування – власні та кредитні кошти. Запланований термін будівництва – 36 місяців. Надалі, роботи з днопоглиблення фарватеру необхідно буде проводити періодично.
Альтернативою міг би стати ще один варіант – офшорний ЗПГ-термінал, який встановлюється на дно в 15-20 км від берега. Для такого терміналу не потрібно робити похідний канал, після регазифікації на терміналі газ транспортується на сушу підводним газопроводом. Ймовірно, що в силу технологічних складнощів такий варіант був виключений з розгляду для України.
ЗПГ-проект для України: ми його втрачаємо
Однак, якщо на українському узбережжі місцеві фахівці спільно з іноземними партнерами беруться вирішити проблему з проходженням і швартуванням ЗПГ-танкерів, то найбільша проблема поки що залишається нерозв’язною.
Проблема № 1 для українського ЗПГ-проекту – проходження протоки Босфор. Гіпотетично це можливо, тим більше що міжнародна законодавча база не виключає такої можливості, а Туреччина вимагає застосування підвищених заходів безпеки. Але влітку 2013 р. Турецька сторона заявила, що не вітає рішення України направляти ЗПГ-танкери через Босфор на свій термінал, тому що вважає це небезпечним для Стамбула, який розташований по обидва береги протоки.
Очікувати альтернативні поставки ЗПГ з Азербайджану в найближче десятиліття, мабуть не доведеться, тому що там поки що навіть не планується будівництво заводу зі зрідження газу, без якого українські альтернативи поставок ЗПГ в межах басейну Чорного моря втрачають життєздатність.
Проектуючи відому ситуацію з поставками середньоазійського газу для України дворічної давності на проблеми з проходженням Босфору, напрошується припущення: можливо приватна компанія (представник ФПГ країни) змогла б стати більш ефективним переговорником з даного питання?
Як відомо, у 2011-2012 рр.. НАК «Нафтогаз України» не зміг домовитися з «Газпромом» щодо прямих поставок туркменського газу, які здійснювалися до 2006 року через територію РФ, в той час як DF Group, приватно вирішила питання постачання цього газу на свої підприємства.
З роками OstChem Holding Limited лише нарощує свої можливості: у 2011 р. – імпорт середньоазійського газу склав 4,5 млрд.куб.м (загальний імпорт в Україну 44 млрд.куб.м), у 2012 р. – близько 8 (з 32), за 6 місяців 2013 р. – 5,7 млрд.куб.м (з 10,3).
З часом, очевидним також стає і те, що незважаючи на стратегічне значення для країни, все ж ЗПГ-проект може бути більш цікавий для приватних компаній, які володіють мобільністю у прийнятті рішень, фінансовим ресурсом, газовими активами, а також промисловим потенціалом для задіяння вітчизняних потужностей для його здійснення.
При такому розкладі, варіантів небагато. Однак, серед них немає очевидного, тому що сумнівно, що одна з вітчизняних ФПГ зможе взяти на себе сміливість реалізувати проект «з нуля» за нинішніх альтернатив, які відкриваються: реверсу газу з Європи, перспектив сланцевого газу в Україні, розробки вітчизняного шельфу, а також взятися за вирішення основних проблем, в том у числі: формування портфеля контрактів на постачання ЗПГ і наріжного питання – проходження танкерами протоки Босфор.
Александр Лактіонов, кандидат наук
_Главний Фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії “Смарт Енерджі” _
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас