1720
Новий кордон Європи
— Світ
Вступ Хорватії до Європейського Союзу дає надію іншим
Серед усіх жахів югославських воєн, найстрашним стало, мабуть, варварське руйнування хорватського містечка Вуковара сербською артилерією і вигнання або різанина більшої частини його жителів у 1991 році. Європа не могла зупинити масові вбивства, незважаючи на марнолюбну заяву Жака Пооса, який займав у той час пост міністра закордонних справ Люксембургу, про те, що “пробила година Європи”. У підсумку, війни припинилися тільки завдяки військовим і дипломатичним діям, ініціатором яких виступила Америка.
З тих пір багато, але не всі, колишні мешканці повернулися в Вуковар. Більшість будівель відновили, і тільки яма на місці водонапірної вежі служить спогадом. Зараз мішки з піском використовуються тільки для того, щоб утримувати води Дунаю, які піднялися. І година Хорватії настала: першого липня вона стала 28 членом Європейського Союзу. Можливо, ця година наближається і для решти західних Балкан. Сербія і Косово досягли угоди в питанні статусу сербської меншини на території самопроголошеної країни, а Сербії було дано тверду обіцянку про те, що розмови про членство почнуться до наступного січня. В якості першого кроку Косово почне переговори за “угодою про стабілізацію та асоціацію”. “Ого!”, – вигукує європейський комісар з питань розширення, Штефан Фюле. “Хто б міг подумати, що таке можливо?”
Вуковар не поділяє цієї ейфорії. Членство передбачає певний захист: Хорватія тепер представляється частиною Європи, тоді як на далекому березі Дунаю Сербія залишається на Балканах. Однак навколо цієї зміни витає погане передчуття і навіть підозра. Отримавши незалежність від століть правління Беч (сербсько-хорватське назва Відня), Будапешта і Белграда, націоналісти не хочуть тримати відповідь перед Брюсселем.
Ще більше занепокоєння викликають наслідки втрати доступу до вільного ринку Балкан і появи конкуренції з боку більш сильних європейських країн для країни, чий ВВП практично не виріс з 2009 року. Хорватам судилося стати барменами і покоївками для німецьких туристів на узбережжі Далмації? У часи Югославії Вуковар був економічним центром між Загребом і Белградом. Тепер він знаходиться на кордоні незалежної Хорватії. Багато заводів – виробники шин, взуття та текстилю – так і не оговталися від війни. Для процвітаючого Загреба вільне переміщення в межах ЄС полегшить проживання та роботу в Лондоні чи Берліні. Для людей з Вуковара новий кордон ЄС ускладнює покупку дешевої їжі в Сербії та Боснії. На сьогоднішній день Вуковару доводиться спекулювати власною трагедією. Річкові катери запрошують іноземних пенсіонерів спробувати військовий туризм.
Європейський проект будувався на ідеї післявоєнного примирення Франції та Німеччини. Однак саме поняття примирення Хорватії та Сербії як і раніше здається чужорідним; відсутність насильства серед сусідів – вже краще не буває. Місто, яке налічує приблизно 20 етнічних груп, Вуковар – те місце, куди повернулися родичі жертв, а родичі злочинців його ніколи і не покидали. Бесіди з хорватами, які жили під час облоги, перериваються тривалим мовчанням і іноді сльозами. Поговоріть про війну з сербами, і вони почнуть хвалитися тим, хто і що зробив. За межами міста знаходиться цвинтар з рядами могил жертв. На якихось можна побачити імена, на інших немає, треті і зовсім ще закопані – чекають зниклих (що вважаються загиблими), чиї тіла ще можуть знайти. У квітні Сербія допомогла знайти нові масові поховання поблизу.
Політика ідентичності стає все жорсткішою. Згідно з переписом населення 2011 року, серби склали більше третини населення Вуковара – це законодавчо встановлене граничне значення, яке дозволяє вимагати, щоб назви вулиць і офіційне листування були написані також і на кирилиці. Для затятих супротивників це образа пам’яті жертв. Для інших це загроза для засобів до існування молодих хорватів, які більше не вчать кирилицю в школі і можуть бути звільнені з державних посад. Краще не стає, коли фразу президента Сербії, Томіслава Ніколіча, про те, що “Вуковар був сербським містом”, цитують, хоча він це заперечує.
Найвідоміший символ облоги – це лікарня, пацієнти та персонал якої набилися битком в підвал практично без води або медикаментів і провели там кілька місяців, щоб врятуватися від бомбардування. В даний час відновлена будівля сяє білим кольором. Коли в 1991 році Вуковар упав, збройні сили Сербії вивели з лікарні і розстріляли 200 пацієнтів. Весна Босанац, директор лікарні, що потрапила в полон, знову повернулася до своїх обов’язків. Вона підсумовує суперечливі емоції: бути частиною Європи – це не привілей, а право, в якому занадто довго відмовляли; умови, поставлені Хорватії, бентежать, якщо порівнювати їх з м’якими умовами для Румунії та Болгарії; але, в кінцевому рахунку, для Хорватії так краще. Корупція досягла розквіту після десятиліть комунізму, військової економіки та процесу приватизації, від яких виграли політичні друзі уряду. Новій Хорватії доведеться навчитися жити за “європейськими правилами”. Сербії теж варто це зробити, нехай на це підуть десятиліття. Чи була вона в Сербії, в якій народилася, після війни? Ні, відповідає вона. Вона перетне кордон тільки тоді, “коли Сербія вступить в ЄС”.
Оплот демократії
З цих пір розширювати ЄС буде складніше. Але було б помилкою робити Хорватію постійним новим кордоном Європи, Antemurale Christianitatis (“оплот християнства” – лат.) минулих часів. Скоріше вона повинна стати брамою для решти Балкан. Незважаючи на всі свої проблеми, ЄС залишається сім’єю, до якої хочуть приєднатися інші. А привабливість членства залишається потужним каталізатором для проведення економічних і політичних реформ серед його сусідів, включаючи країни колишнього Радянського союзу. Членство не може все виправити. Воно не позбавило народ Вуковара від скорботи. І необов’язково вирішить багато проблем Балкан. Тим не менше, воно дає найбільш багатообіцяючий шанс на стимулювання правового регулювання та стабільності. Європа підвела народ Югославії в 1991 році, тому зараз вона не повинна закривати двері.
За матеріалами The Economist
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
