3560
Загадка «абеноміки»
— Світ
Перемога 22 липня на виборах у верхню палату японського парламенту Ліберально-демократичної партії на чолі з прем’єр-міністром Сіндзо Абе підтверджує, що більшість жителів Японії довіряють його економічній політиці.
Названа на честь прем’єр-міністра «абеномікою», «політика трьох стріл» стала найпопулярнішим економічним терміном, що виникли за останні півроку. Одночасно вона викликала ряд суперечливих оцінок з боку відомих економістів і політиків, від схвалення до різкої критики, очікування економічного краху третьої економіки світу. Деякі з них і зовсім губляться в прогнозах, наскільки подібна економічна політика може змінити «країну висхідного сонця».
Три стріли випущені
Назва «політика трьох стріл» походить з японської легенди. Японський імператор нібито показував своїм синам необхідність єдності їх зусиль на благо Батьківщини: одну стрілу можна зламати руками, три разом – ніколи. Трьома стрілами абеноміки є:
- Монетарна політика (ослаблення курсу національної валюти),
- Податкове стимулювання (очікуються податкові поступки корпораціям, створення вільних економічних зон з поліпшеними умовами для бізнесу) і
- Структурна політика (насамперед, реформування ринку праці та системи соцзабезпечення, стимулювання зростання інвестицій в науково-дослідні розробки).
- Податкове стимулювання (очікуються податкові поступки корпораціям, створення вільних економічних зон з поліпшеними умовами для бізнесу) і
- Структурна політика (насамперед, реформування ринку праці та системи соцзабезпечення, стимулювання зростання інвестицій в науково-дослідні розробки).
Уряд Абе обіцяє, що вжиті заходи сприятимуть зростанню доходів населення та кількості робочих місць. Реформи, які проводить уряд Сіндзо Абе, викликані також прагненням підсилити позиції Японії на міжнародній арені, отримати додаткові ресурси для модернізації збройних сил (після внесення необхідних змін до Конституції), в умовах жорсткої економічної конкуренції з Китаєм, якому в 2010 р. перейшла від Японії позиція другої економіки світу. Ця конкуренція супроводжується скандалами навколо заяв японських правих політиків, які прагнуть переглянути історичну відповідальність Японії за військові злочини проти мирного населення Китаю та Кореї під час війни, масові вбивства і сексуальне рабство жінок в окупованих країнах.
Політика «абеноміки» стала відповіддю на 20-річну дефляцію в країні – здешевлення товарів, яке супроводжувалося також відсутністю зростання або зниження зарплат. Японія відмовилася від політики сильної ієни, яка дозволяла заробляти просто на спекуляціях цієї валюти у зв’язку з коливаннями обмінного курсу. Кожен місяць Банк Японії має намір нарощувати грошову масу – всього на 60-70 трлн ієн (600-700 млрд дол) на рік, щоб до 2016 р. довести інфляцію до 2%, а також викуповувати держоблігації на суму 7 трлн ієн (70 млрд дол). Викуп держоблігацій йде повільно, в результаті чого процентні ставки по них виросли з 0,5% до 0,8%.
Японський прем’єр-міністр активно демонструє успіхи своєї політики: з грудня 2012р. по липень 2013 курс ієни впав з 82 до 100 ієн за долар, біржовий індекс виріс на 40%, експорт на 7,4%. Компанії Toyota, Sony, Panasonic, Nissan, Honda заявили про зростання прибутків. Уряд Абе також планує виділити 30 трлн ієн на розвиток енергетики, 12 трлн ієн на розвиток інфраструктури, створити таким шляхом додаткові робочі місця. Зменшення корпоративних податків має сприяти збільшенню інвестицій в оновлення виробництва (вік обладнання на промислових підприємствах виріс з 7,5 до 10 років з 1980 до 2008 р.). А підсумком усіх реформ має стати зниження бюджетного дефіциту в 2 рази до 2016 р., що буде означати скорочення соціальних програм.
Ряд провідних економістів позитивно оцінили перетворення уряду Абе, незважаючи на побоювання, що політика Японії може призвести до аналогічних заходів з боку інших держав і валютних воєн. Лауреат Нобелівської премії з економіки Джозеф Стігліц у червні в статті New York Times заявив: «Звичайно, не всі настільки впевнені в успіху нової політики: незважаючи на те, що Японія заявила про здорове зростанні в 3,5% (у перерахунку в річне обчислення) у першому кварталі нинішнього року, біржові індекси впали з високого рівня, який вони демонстрували протягом останніх п’яти років, на тлі сумнівів у тому, що «абеноміка» досягне достатнього успіху. Однак ми не повинні вкладати особливий сенс у короткочасні коливання на ринку акцій. Абеноміка – це, без сумніву, величезний крок у потрібному напрямку».
Інший Нобелівський лауреат Пол Кругман вважає, що «абеноміка» є прикладом для решти всього світу, демонструє успіхи на тлі кризи економіки низки країн ЄС, які стали жертвами політики «суворої економії» і прагнення зменшити бюджетний дефіцит. «На загальне здивування Японія стала серед розвинених країн найголовнішою противницею економії. Країна вдалася до агресивного кредитно-грошового і бюджетного стимулювання. Остаточний вердикт з приводу абеноміки ще, звичайно, не винесено, але перші ознаки – позитивні» – написав Кругман у своєму блозі на сайті New York Times.
Український фінансовий аналітик Павло Ільяшенко так пояснює великі очікування і скромні результати від політики «абеноміки»: «Проблеми японської економіки старі. Кажуть, що причина їм – високий курс японської ієни. Це не причина, а наслідок. Поміняти ситуацію за півроку неможливо. Ринки зробили аванс на рахунок того, що політика Абе подіє. Абеноміка – краще, ніж нічого, але вжиті заходи матимуть короткостроковий результат. Якщо будуть прийматися структурні реформи – економіка запрацює добре. І коли пишуть, що японські гроші наповнять світ – це безглуздо, ці люди не розуміють, як працює монетарна політика».
Противники абеноміки звертають увагу на високий державний борг (240% ВВП) і наївну віру, в те, що власники облігацій державної позики, якими в основному є японці (90%), не почнуть їх продавати в разі погіршення економічної ситуації, що призведе до дефолту. Професор школи бізнесу Університету Досіся Норіко Хама в інтерв’ю газеті «Toyo Keizai» заявив: «Успіх абеноміки повністю тримається на «зростанні акцій» і «дешевій ієні». Команда Абе, що складається з уряду і Банку Японії, прагне до зупинки дефляції шляхом створення бульбашки. У результаті такого монетарного ослаблення капітал переходить в акції та нерухомість, іншими словами, росте тільки мильна бульбашка «світу грошей», а для звичайних людей і їх повсякденного життя «світу речей» триває дефляція, що в принципі не повинно було статися, але зараз відбувається в японській економіці. У результаті отримають прибуток тільки ті особистості, які в даний момент володіють акціями і нерухомістю, а саме одиниці, що належать до найбагатшого класу».
Такесі Фудзімакі, автор книги «Японії не допомогти», вважає, що «абеноміка» закінчитися провалом. Щоб профінансувати видаткову частину бюджету, потрібно буде випускати облігації державної позики на суму 44 трлн. ієн (440 млрд. дол.) Щорічно, відсотки по них виростуть і борг країни теж. Центробанк для запобігання дефолту буде друкувати ще більше грошей, що закінчитися гіперінфляцією. Вихід із ситуації він бачить в дефолті, який позбавить необхідності молоде покоління платити за борги, що накопичилися. Джордж Сорос також вважає, що «абеноміка» може закінчитися втечею японського капіталу в інші країни від політики слабкої ієни. Хоча саме на здешевленні ієни американський магнат заробив за кілька місяців 1 млрд дол.
Уразливі сфери – енергетика і сільське господарство
Негативні наслідки «абеноміки» можуть позначитися на японській економіці, якщо уряду не вдасться вирішити одну з ключових проблем останніх років – енергетичну. Інфляція веде до зростання вартості імпортованого палива, електроенергії, що автоматично відбивається на цінах на продукти споживання. Землетрус і катастрофа на АЕС у Фукушімі (у нас в новинах казали “Фукусіма”, – ред.) у березні 2011 р. призвели до загострення енергетичних проблем Японії: уряд змушений був тоді зупинити 55 атомних реакторів, перевести енергетику на використання скрапленого газу, який доводиться імпортувати. Ціни на нього постійно зростають. Японські АЕС можуть бути зруйновані через катаклізми в сейсмічно активних зонах. Тектонічний розлом земної кори виявлено під АЕС «Цуруга» (у безпосередній близькості від неї знаходяться ще кілька АЕС і місто Кіото), є ймовірність, що подібна ж проблема призведе до відмови від експлуатації ще на 5 з 17 японських АЕС. До «Великого землетрусу» в 2011 р. Японія виробляла 30% електроенергії на атомних електростанціях, і переключення енергетики на природний газ різко збільшило вартість японської продукції.
Уряд Абе прагне повернути до життя атомну енергетику заради підвищення конкурентоспроможності японських підприємств. Противники атомної енергетики регулярно проводять акції протесту і зібрали 8 мільйонів підписів проти атомної енергетики, але немає сумнівів у тому, що японський прем’єр-міністр реалізує свої наміри і візьме на себе весь ризик подібного рішення. Для нього це не вперше, після землетрусу в 2007 р. було зупинено АЕС у Кашівазакі, але перший уряд Абе і його наступники з ЛДП так і не зробили висновків із ситуації, що вплинуло на ситуацію з Фукушімою.
Японський прем’єр також активізує енергетичну дипломатію, намагаючись шляхом укладення домовленостей про постачання дешевого скрапленого газу зі США (отриманого з сланцевого газу), зменшити ціну на газ інших постачальників – аравійських монархій. Відбувається також диверсифікація постачальників енергоносіїв – Японія буде закуповувати більше кам’яного вугілля у Росії і Монголії.
Складнощі може створити і вступ Японії в Транс-Тихоокеанське партнерство, переговори про яке незабаром розпочнуться. Японські корпорації зацікавлені в доступі на ринки 11 країн тихоокеанського басейну, що динамічно розвиваються (включає США, Австралію, В’єтнам, Малайзію та ін), і які входять до цього об’єднання. Після запланованої відміни мит в рамках ТТП, без державної підтримки сільського господарства, Японії доведеться імпортувати рис, свинину і яловичину. Крім того, можливе зниження стандартів продукції, щоб поліпшити конкурентоспроможність на ринку. Поки не ясно, яким чином уряд збирається збільшувати експорт сільськогосподарської продукції одночасно зі зменшенням мит на імпортну продукцію та субсидій для японських фермерів. Швидше за все, сільське господарство очікує низка банкрутств. Проти такого ходу подій виступають як японські виробники, так і їх найбільші покупці – готелі та ресторани.
Демографічна проблема і ринок праці
Найгострішою проблемою для розвитку Японії залишається демографічна, і саме стратегій для вирішення цієї проблеми в уряду Абе немає. З 2011 року населення країни скорочується. Працездатне населення з 2001 по 2010 р. скоротилося на 5,5%, що сильно вплинуло на показники економічного розвитку.
«Враховуючи особливості японської політики, може виявитися так, що Абе стане непопулярним, реформи припиняться. Японії потрібно вирішувати демографічну проблему – країні потрібна імміграція, молоді люди, які будуть працювати. Потрібна дуже сильна дерегуляція, збільшення конкуренції, підвищення податків на населення. Рівень життя сильно завищений, він буде падати. Тобто є два непопулярних моменту – усунення культурної закритості через імміграцію та зниження держрегулювання. Соціальні стандарти в країні з 1991 р. не падали. А заплатила за це Японія збільшенням державного боргу», – каже Павло Ільяшенко.
Тим часом, ситуація у сфері зайнятості постійно провокує гнівні публікації в японських ЗМІ про шкоду деіндустріалізації, транснаціоналізації японських корпорацій, які втратили свій японський дух, через те що їх правління переповнені іноземцями і переводять виробництво за кордон. Наприклад, корпорація Nissan має 80% виробничих потужностей і 85% робітників у інших країнах. Мало відрізняється ситуація і з іншими гігантами японської індустрії. Політика Сіндзо Абе спрямована на те, щоб повернути частину виробництва до Японії, на тлі дедалі більшої конкуренції з боку Кореї і Китаю.
Виконавчий директор Nissan Motors Тосіюкі Сіга в інтерв’ю газеті «Asahi Shimbun» схвалив заходи уряду: «Навіть в умовах дорогої ієни підприємства продовжували випускати непотрібні автомобілі для того, щоб підтримати працевлаштування, через що баланс всіх компаній пішов у мінус. Тут вони також наблизилися до критичної точки, коли прийшла абеноміка та ієна подешевшала, таким чином, нам пощастило». Японські корпорації вимагають від уряду полегшення умов трудового законодавства та зменшення податків.
Відмінною особливістю японського ринку праці є також відсутність рівних з чоловіками можливостей для працевлаштування та кар’єри у жінок. 35% трудящих працюють в рамках часткової зайнятості, серед них переважають жінки. На це звертає увагу Джозеф Стігліц: «Хоча Японія довгий час до числа своїх пріоритетних завдань відносила забезпечення рівного доступу жінок до освіти, все одно в Японії до цих пір досить низький рівень частки жінок в працюючому населенні (49% за даними Світового Банку, порівняно з 58% в США). За деякими оцінками, в Японії тільки 7% керівних посад в управлінні займають жінки». Стігліц радить вводити в Японії антидискримінаційне законодавство і покращувати систему закладів догляду за дітьми.
За прогнозами МВФ, активне включення японок на ринок праці з позначенням рівних перспектив кар’єрного зростання могло б додати до 4-8% зростання ВВП. Але навряд чи консервативний уряд Сіндзо Абе піде на радикальні зміни в цій сфері. До того ж створення системи закладів догляду за дітьми вимагає збільшення соціальних видатків з бюджету, на що уряд не піде.
У Японії залишається ряд невирішених соціальних проблем, які «абеноміка» може тільки загострити. За даними ОЕСР більше 25% японських пенсіонерів старше 75 років і 15% дітей в 2008 р. жили у відносній бідності. Результатом відсутності динаміки розвитку в 2000-і роки і впливу кризи стала поява серед молоді покоління Саторі (ні до чого не прагнуть). Японська молодь не страждає від повального безробіття як їх однолітки в ЄС, але і не вірить у можливість кар’єрного росту, вона бідніша, пасивна і песимістична у своїх очікуваннях, менше їздить по світу, ніж її однолітки 10 років тому. Соціальна програма Сіндзо Абе обмежується популістськими вимогами збільшити зарплату співробітникам супермаркетів і не передбачає будь-якої цілісної програми дій. Лідер опозиційної Демократичної партії Банрі Кайєда вже звинуватив уряд у тому, що заходи «абеномікі» приведуть лише до падіння реальних зарплат японців та інших негативних соціальних наслідків.
Таким чином, від «абеноміки» можна очікувати лише короткострокового вирішення завдань економічного зростання і конкурентоспроможності японських корпорацій на світовому ринку. Цьому сприятимуть податкова і бюджетна політика, часткове повернення в дію потужностей атомної енергетики в інтересах індустріальних гігантів. Так, політика Абе, краще, ніж стратегія млявого удушення економік найбільш постраждалих від кризи країн, яку сповідують адепти суворої економії в ЄС. Можливо, тому що керівництву домінуючих в ЄС країн байдуже, якою ціною Південна Європа поверне борги і забезпечить зменшення бюджетного дефіциту, нехай навіть це буде втрачене десятиліття для їх розвитку.
Високою може виявитися і соціальна ціна «абеноміки». Заплановане скорочення бюджетного дефіциту буде здійснюватися за рахунок зменшення соціальних зобов’язань держави, передачі державних компаній в управління приватним. Із зростанням інфляції японці платять за все більше, немає гарантій, що виросте, одночасно із зростанням експорту корпорацій, заробітна плата їх співробітників (поки що реальні зарплати тільки падають). Найкращі непопулярні заходи, пов’язані з реформою трудового законодавства, були відкладені на період після виборів, і поряд з банкрутствами в сільському господарстві, вони можуть викликати хвилю невдоволення і падіння уряду.
Георгій Єрман
За матеріалами: lb.ua
Поділитися новиною
