Ведмідь у посудній крамниці — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Ведмідь у посудній крамниці

Світ
2593
Багатьом оглядачам подобається порівнювати китайську економіку з американською, найбільшою в світі, з якою Китай незабаром зможе конкурувати за розміром, а, можливо, і за складністю. Проте, останнім часом паралелі між двома економіками починають виглядати все більш зловісними. Раптом починає здаватися, що Китай відстає від Америки років на п’ять. Через кілька років надлишкового кредитування, здебільшого в кулуарах тіньової банківської системи, китайські фінансові інститути перестали видавати один одному позики; буквально 20 червня міжбанківські процентні ставки ненадовго підскочили до 25%. Цей стрибок аж надто сильно нагадав американську фінансову кризу в 2008 році, від якої країна так і не змогла поки повністю оговтатися. Звідси виникають два питання. Положення китайської економіки настільки ж важке, як і становище американської в 2008? Чи правильно чинить влада? Відповідь на обидва питання – не зовсім. Багато що залежить від Китаю, який зараз проводить реформи.
За і проти участі в статутному капіталі неблагополучних банків
Звичайно, в китайській економіці присутні небезпечні надмірності. Кредитування зростало набагато швидше, ніж ВВП, а ціни на нерухомість, особливо в прибережних містах, збільшувалися. Часто це сигналізує про проблему. Різке зростання кредитування поряд з бумом на ринку нерухомості готує грунт для американської кризи 2008 року і багатьох інших їй подібних. У тих випадках, коли масштабні інвестиції починають танути на очах, банки банкрутують, кредитування завмирає, а довіра випаровується. Уряду необхідно втрутитися: рекапіталізувати деякі банки і спонукати інші відновити кредитування. Тим не менш, китайська ситуація місцями кардинально відрізняється. У Китаї надзвичайно висока норма заощаджень. На відміну від Америки 2008 року, країна в цілому живе в достатку по своїм статкам. Її банки регламентуються досить жорсткими правилами: обсяг кредитування не може перевищувати 75% їх депозитів і, на відміну від багатьох країн, Китай вже втілює в життя світові рекомендації з банківського капіталу, відомі як Базель III. Держава вже є власником найбільших банків. У цьому є свої недоліки (дуже великі суми позик потрапили до підприємств, які вибрала держава), але перевагою є те, що, коли ці позики почнуть погано пахнути, державі не доведеться нічого націоналізувати: воно видасть команду продовжувати кредитування, а між тим буде шукати способи погашення збитків. По суті, китайський уряд може виступити в ролі судді у справах про банкрутство для економіки, контролюючи кредиторів, розподіляючи втрати належним чином і, що найважливіше, зберігаючи цінність економіки як діючого підприємства.
Крах китайської готівки також стався з іншої причини. У 2008 році американський міжбанківський ринок завмер, оскільки банки відмовилися кредитувати один одного. Китайське блокування минулого тижня сталася через те, що сам Центробанк відмовився видати позику. Незважаючи на потребу певних банків у готівці в кінці кварталу, Центробанк сидів, склавши руки, дозволив ставками вирости і висловив намір стримати ризиковане зростання кредитування. Дозволити міжбанківським ставкам вирости – це жорстокий і ефективний, і огидний, спосіб завдати удару по кредиторам, які знаходяться на межі своїх можливостей; це також корисний сигнал для марнотратних місцевих урядів. У результаті банківської бездіяльності з’явилися чутки про банківські дефолти і відсутність готівки в банкоматах. Двадцять четверте червня стало найгіршим днем ​​для китайських фондових ринків за багато років; індекс Shanghai composite впав на 5.3%. Бездіяльність Центробанку загрожувала підірвати довіру, яка робить можливим банківське обслуговування. На щастя, в кінцевому підсумку, влада усвідомила всю небезпеку і заспокоїли ринки.
Тепер пріоритетними напрямками повинні стати ліквідація наслідків у фінансовій системі та відновлення балансу економіки. Якби вони дозволили банкам підвищити процентні ставки за депозитами, це б привернуло фінансування, яке в даний момент зникає в альтернативній банківській системі. Введення страхування депозитів також вигідно б їх підкреслило на відміну від незахищених і сумнівних альтернативних варіантів. Уряду також варто охолодити деякі галузі, що розвиваються надто швидкими темпами, і зняти обмеження з інших. Воно має обмежити спекулятивний попит на житло, встановивши щорічний житловий податок на ринкову вартість житла, збільшивши тим самим пробний податок у Чунціні та Шанхаї. Також потрібно активніше залучати інвестиції в різні галузі, від залізниці і до телекомунікацій, у яких зараз переважають державні підприємства. Це дозволить китайським банкам кредитувати інші джерела.
Цим реформам потрібен час, щоб почати працювати, і в короткостроковій перспективі вони знизять темпи зростання економіки. У наступному році, за даними аналітичної компанії Dragonomics, темпи зростання можуть досягти всього 6%, що набагато нижче двозначної процентної ставки, до якої звик Китай, і значно нижче цільового значення, встановленого урядом на поточний рік, в 7.5%. Це може стати причиною для занепокоєння в Пекіні. Тим не менш, альтернативним варіантом залишається марнотратне кредитування та непродуктивні витрати. Китай – це стійка економіка, яка переросла проблеми минулого. Але якщо вона буде дивитися крізь пальці на свої бульбашки, паралелі з Америкою стануть набагато очевиднішими.
За матеріалами The Economist
За матеріалами:
forexpf.ru
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас