2779
20 тисяч льє над водою
— Світ
Яхта – розкіш чи засіб пересування? Сьогодні це питання передбачає не одвічні метання «мати – не мати», а вибір між вітрилами і мотором
Гул мотора або тріпотіння вітрил, сонце, свіжий вітер і бризки в обличчя – відпочинок на відкритій воді завжди асоціювався з dolce vita. Для одних яхта – заповітний пропуск у світ обраних, для інших – спосіб життя, для третіх – просто свобода. Які особливості національного яхтингу і про що варто подумати, якщо думки про подібну покупку ось-ось стануть реальністю?
Погоди біля моря
У порівнянні з європейськими країнами інфраструктура для яхтингу в Росії якщо не відсутня повністю, то розвинена дуже слабо, зітхають експерти. «В Італії, наприклад, дохід від яхтового туризму приносить так ж гроші, як туризм в принципі; кожен другий англієць ходить під вітрилами. В СРСР же це вважалося небезпечним: припускалося, що на човні можна ненароком відплисти з країни, а кордон на замку. З тим і живемо», – розповідає президент IBS Group, майстер спорту з вітрильного спорту Анатолій Карачинський.
Підтвердженням його слів служить той факт, що за останні роки число вітчизняних яхт-клубів зросло досить незначно: 15 років тому в Москві їх було близько восьми, сьогодні – 10-12. Пояснюється це просто: щоб відкрити клуб, потрібен відповідний майданчик. А таких зовсім мало. Та й власникам човнів в нашій країні живеться нелегко: береги більшості водойм для паркування не пристосовані, заправки зустрічаються дуже рідко.
Крім того, якщо яхта купується за кордоном, щасливий власник буде змушений заплатити митний збір – 42% її вартості. І це при тому що сезон в Росії триває лише п’ять місяців. «Багато хто купує і залишає яхту за кордоном. Думаю, не менше 200 тис. росіян тримають свої моторні та вітрильні човни в офшорах», – вважає генеральний директор компанії «Гута-Девелопмент», майстер спорту з вітрильного спорту Артем Кузнєцов. До слова, кожен третій човен в світі в ціновій категорії до 10 млн доларів купують росіяни, а кількість російських клієнтів у іноземних дилерів, за підрахунками учасників ринку, зросла за останні кілька років на 200%.
Ех, покатаю!
Незважаючи на всі складнощі, любителів відпочинку на воді в Росії з кожним роком все більше. Згідно з даними Всеросійської федерації вітрильного спорту, в 2012-му приблизно 200 тис. росіян взяли участь у змаганнях або брали чартерне судно – і тут мова йде тільки про вітрильні човни. Та й ринок оговтується від кризи, вважають продавці суден і експерти. «Після рецесії найсильніше постраждав масовий сегмент, тобто човни вартістю 50-300 тис. доларів. Якщо раніше ми продавали близько 200 таких катерів, то в 2009-2010 роках – лише 30 штук на рік, але плануємо вийти на рівень 80 одиниць», – коментує керуючий партнер компанії Burevestnik Group Андрій Бойко. В інших сегментах, продовжує він, втрати не настільки великі. Так, човни до 1 млн доларів купували в докризовий час в кількості 10-15 штук щорічно – 8-10 штук купують і сьогодні; в діапазоні до 3 млн доларів продавалося 10 човнів – тепер п’ять-шість. «А в екстремальній для Росії ціновій категорії 6-9 млн доларів у нас завжди були продажі на рівні однієї-двох яхт на рік, приблизно стільки ми реалізуємо і зараз», – зазначає пан Бойко.
Оптимальними для Росії вважаються яхти довжиною до 30 м з осадкою 2,5 м. Однак це не заважає нашим співвітчизникам купувати супер- і мегаяхти – довжиною більше 30 і більше 100 м відповідно. Російське представництво компанії Burgess, що спеціалізується на суднах від 45 м, не розголошує число угод. Але судячи з усього, справи у неї йдуть непогано. «Незважаючи на загальне скорочення замовлень на верфях, у галузі є причини для оптимізму: попит на яхти довжиною понад 70 м зростає. У нас зараз п’ять подібних проектів, три з них – судна, що перевищують 100м», – розповідає голова представництва Burgess Вілена Павлова. За її словами, човни такого розміру найчастіше будують у Північній Європі. Буває, замовники купують невелику верф в Іспанії і будують собі човен там – цей варіант дешевший.
Одне з основних питань – мотор чи вітрила? Порівнювати обидва варіанти – річ невдячна, попереджають експерти. У кожного свої вподобання, тому вибір залежить від уподобань клієнта. «Купуючи мегаяхту, власник, на мій погляд, прагне зробити своє приватне життя більш недоторканним. Подорож на вітрильному судні – щось середнє між відпочинком і спортом», – каже Анатолій Карачинський. На думку Вілени Павлової, відпочинок на моторній яхті більш комфортний. «Вітрильники ж манять покупців романтикою пригод», – впевнена вона.
Не варто забувати, що крім купівлі човна доведеться витратитися на його утримання. Фахівці підрахували: за рік на це потрібно приблизно 5% вартості судна. Основних статей витрат три. По-перше, левова частка коштів піде на оплату стоянки, адже паркувати яхту треба буде, ймовірно, в одному із спеціалізованих клубів. По-друге, обслуговуючий персонал: капітан, штурман, матроси і т.д. – чим більше судно, тим більше працівників. Залежність тут нелінійна: припустімо, якщо на яхту до 40 м необхідно шість осіб, то на 50-метрову – мінімум 12. «Все просто: чим більша яхта, тим більший запас її ходу. Капітана повинен підміняти помічник або штурман, головного інженера – другий механік; потрібно більше стюардес, палубна команда, яка працюватиме з допоміжними човнами, більше матросів, оскільки на судні таких розмірів їхні функції під час швартування та руху розподіляються. Зрештою, кухар, який готуватиме на всіх», – пояснює Андрій Бойко. Плюс технічне обслуговування судна: його консервація і розконсервація, догляд за двигуном, генераторами, кондиціонерами та іншою начинкою. За цим, швидше за все, доведеться звертатися до компанії-продавця. Втім, подібні дрібниці й умовності навряд чи стануть завадою для тих, хто мріє вийти на відкриту воду на власній яхті.
Катерина Шипілова
За матеріалами: РБК daily
Поділитися новиною
Також за темою
Єврокомісія обмежила видачу мультивіз громадянам рф
Шахраї у Польщі «продають» карти побиту CUKR: що треба знати
США скоротять кількість авіарейсів на 10% у 40 аеропортах через шатдаун
Люди через 10 років працюватимуть 2 дні на тиждень: чому так
Смартфон зламано: як це розпізнати
Україна відкриє оборонні представництва у Берліні та Копенгагені до кінця 2025 року
