1766
Афіни починають всерйоз подумувати про вихід з Єврозони
— Світ
Реформи без дефолту в Греції здаються цілком реальними тільки з Берліна.
“Я б попросив вас на даному етапі більше не обговорювати і не зачіпати тему чергового скорочення боргу за рахунок кредиторів… Це не в ваших інтересах”. Саме так заявив Вольфганг Шойбле в Афінах минулого тижня. Я не звинувачую німецького міністр фінансів в небажанні обговорювати списання боргів Греції. До федеральних виборів в його країні залишилося всього два місяці. Враховуючи підхід Берліна до управління кризою, щоб геть позбутися підтримки виборців досить зараз сказати: “Ну що ж, давайте будемо реалістами”. Але пан Шойбле пішов ще далі. Він згадав про національні інтереси Греції. Але, безумовно, грекам видніше, що входить до їх національні інтереси, а що ні. І не німцям це вирішувати. Людина з боку може в кращому випадку поміркувати на більш вузькі теми: наскільки Афінам економічно вигідно йти шляхом, прокладеним для них паном Шойбле? Або, може бути, їм варто готуватися до виходу з Єврозони? Або оголосити дефолт у складі валютного союзу?
Головна складність при пошуку відповідей на ці питання полягає в основоположних допущеннях про політичні альтернативи країни. Не виключено, що грецький уряд отримав якісь неофіційні гарантії, про які нам, простим смертним, нічого не відомо. Я нерідко спілкуюся з політиками у неформальній обстановці, але не можу пригадати жодного, який міг би на повному серйозі, не моргнувши оком сказати, що Афіни здатні стабілізувати свою економіку і довести її до повної зайнятості, легко і невимушено обслуговуючи свій поточний борг у повному обсязі. Може бути, грецький Прем’єр знає про те, що Єврозона, в кінцевому рахунку, погодиться на реструктуризацію, продовження термінів виплати за поточними позиками, скорочення відсотку ставок, або навіть на все відразу. Нам же доводиться орієнтуватися на те, що майбутня політика буде розвиватися за сценарієм пана Шойбле.
Простіше всього оцінити економічні умови, необхідні, чи попередні виходу Греції з Евозони. Країні буде складно організувати односторонній вихід з валютного союзу, якщо її первинний фіскальний баланс – до виплати відсотків – знаходиться в глибокому дефіциті. У травні Єврокомісія опублікувала свій весняний прогноз, в якому говориться, що Греція зуміє скоротити первинний баланс до нуля в цьому році і вивести його в профіцит у розмірі 1.8% від ВВП в 2014 році. З економічної точки зору, зручний момент, коли Греція зможе ризикнути і вийти, вже не за горами. Зробивши це, країна опиниться відрізаною від зовнішнього фінансування. Якийсь час вона не зможе обслуговувати свій зовнішній борг. Потім оголосить вимушені банківські канікули і введе в обіг власну валюту. Потім практично, напевно, піде період рецесії, але справжня девальвація допоможе економіці повернутися до зростання в майбутньому. Єдиною істотною перевагою стане, мабуть, розквіт туризму.
Але чи зможе туристична галузь витягнути на собі всю економіку? Чи можемо ми бути в цьому впевнені? Головним економічним аргументом проти виходу – крім проблеми фінансування – служив ризик відсутності потенціалу до зростання. У країни не було нормально функціонуючої системи збору податків. Картелі на ринку праці зведуть до нуля всі переваги номінальної девальвації. Різке зростання конкурентоспроможності зійде нанівець через підвищення зарплат. Тому потрібно задуматися про те, наскільки минулі і нинішні реформи змінили загальний стан економіки. Мені здається, що зміни досить відчутні, особливо в державному секторі, але ще багато що належить зробити.
Моя критика політики Єврозони щодо Греції спрямована не на жорсткість заходів та вимог, а на її фундаментальну макроекономічну безграмотність. Вона заснована на ілюзії про те, що грецький борг можна зробити стійким. Але реформи і – так, фіскальна консолідація теж – неминучі і необхідні. У цьому є якась іронія. Реформи і консолідація формують умови для того, щоб залишитися в Єврозоні, і для того, щоб покинути її одночасно. Таким чином, у Греції є два варіанти. Перший: проводити реформи і оголосити дефолт всередині Єврозони – ця стратегія вимагає співучасті інших європейських країн та Європейського центрального банку. Другий: провести реформи і оголосити дефолт поза Єврозони – це рішення Греція може прийняти в односторонньому порядку, за наявності сприятливих макроекономічних умов.
До недавнього часу другий варіант вважався чимось з області фантастики. Але план пана Шойбле – реформи без дефолту – мають сенс тільки для нього. Але не для Греції. Звісно, Греція може залишитися в Єврозоні, навіть усвідомивши, що може економічно виграти, покинувши її. Адже є ще політичні міркування і питання безпеки. Але, як би там не було, як тільки вихід стане економічно можливим, діалог між Грецією і Єврозоною перейде на новий рівень. Цей час ще не настав. Ні для Греції, ні для інших кризових країн. Але як тільки у них з’явиться реальний вибір, результат ситуації передбачити буде складно.
Вольфганг Мюнхау, The Financial Times
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
