3252
В очікуванні дефолту
— Казна та Політика
Україна опинилася в числі 10 країн з найбільшою ймовірністю дефолту. Всього лише за один квартал поточного року ймовірність краху української економіки збільшилася майже на 10%. Однак уряд цих даних немов не помічає.
Доженемо і переженемо
Україна може займати лідируючі позиції в світових рейтингах і міцно ці позиції утримувати. Правда, тільки в тому випадку, якщо мова йде про рейтинги негативних явищ або тенденцій. Як, наприклад, тенденцій в економіці. Напередодні міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s опублікувало результати свого щоквартального дослідження Capital IQ. Згідно з цими даними, сумарна ймовірність дефолту України протягом наступних п’яти років збільшилася до 44,25% з 34,8%. Зокрема, Україна посіла сьоме місце в рейтингу найбільш ризикових країн світу. Слід зазначити, що перебування в десятці найбільш “дефолтонебезпечних” країн для України традиція ось вже протягом 10 років. У третьому кварталі 2009 року Україна навіть очолювала світовий рейтинг, з імовірністю дефолту в 53,7%. Дефолт тоді не відбувся, але “осад залишився”. До речі, почасти завдяки провальній економічній політиці тодішнього уряду на президентських виборах і переміг Віктор Янукович. Але і його правління не стало благом для країни – Україна як і раніше займає лідируючі місця серед країн з високою ймовірністю обвалення економіки. При цьому, як відзначають в компанії, справи в України швидше за все будуть йти гірше. І справа тут не тільки в компетентності українського уряду, а й у світових тенденціях, а також – у кроках, що робляться лідируючими економіками світу. Наприклад, США згортає програму кількісного пом’якшення, яка передбачала додаткову емісію доларів. Після того, як Федеральна резервна служба США зробила відповідну заяву, експерти констатували різке згортання інвестицій в ринки країн, що розвиваються. У Standard&Poor’s порахували, що Україна за цілою низкою критеріїв (обсяг зовнішнього боргу, золотовалютні резерви, сальдо поточного рахунку платіжного балансу) є однією з найбільш уразливих країн у разі згортання програми кількісного пом’якшення. У гіршому порівняно з Україною стані за двома з трьох зазначених критеріїв знаходяться тільки Білорусь, Болгарія, Македонія, Гана і Хорватія.
Втім, вітчизняні експерти запевняють – не все так погано. А оцінки Standard&Poor’s не завжди адекватні дійсній економічній ситуації. “Діяльність агентства носить некомпетентний характер або має політичне забарвлення. У всіх найбільш ризикових країн за останні 20 років були дефолти. А у України був лише частковий дефолт в 1998 році, але всі зовнішні зобов’язання були виконані. У всіх найбільш ризикових країнах мали місце заворушення, революції, зміщення влади. При цих факторах дефолт дуже ймовірний”, – цитує “Комерсант-Україна “головного фінансового аналітика рейтингового агентства” Експерт Рейтинг” Віталія Шапрана. Тут можна згадати і звинувачення світових рейтингових компаній в упередженості з боку керівництва США і ряду інших країн, зокрема – Німеччини. На початку поточного року міністр закордонних справ ФРН Гідо Вестервелле закликав країни ЄС створити власні рейтингові агентства, щоб не залежати від диктату з боку американських агентств. Про подібні ж плани заявляли Росія і Китай. Самі рейтингові агентства тоді запевняли – вони не упереджені, а найкраща рекомендація адекватності їхніх даних – наявність солідної історії та підтвердження прогнозів на практиці. “Успіх рейтингового агентства залежить від того, як його оцінюють кінцеві споживачі рейтингів – інвестори, – коментувала німецькі плани для RBC daily Синтія Стоун, керуючий директор Standard&Poor’s по Росії і СНД, – Щоб завойовувати і підтримувати довіру інвесторів, рейтингове агентство повинне мати історію, яка підтверджує його незалежність, точність і надійність за досить тривалий період часу. Точність рейтингів підтверджується дослідженнями статистики дефолтів, накопиченої за багато років і в багатьох країнах. При всьому позитивному ставленні до конкуренції і появі нових агентств складно говорити про швидкий і реальний успіх тієї чи іншої нової рейтингової фірми в Європі, так само як і в будь-який інший частині світу”.
Тим не менш, українські експерти все-одно вказують на упередженість компаній, кажучи, що через це збільшується можливість спекуляцій українськими єврооблігаціями. Та й український уряд запевняє населення у прискоренні реформ і прийдешньому економічному зростанні. “У рамках Державної програми активізації розвитку економіки передбачено ряд проектів соціально-економічного розвитку та інноваційних проектів. Їх реалізація дозволить повною мірою виконати доручення Президента щодо активізації впровадження економічних реформ”, – заявив п’ять днів тому віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов. Однак незважаючи на всі запевнення експертів і заяви уряду, опитування показують незадоволеність самих українців економічною ситуацією в країні. І громадяни України швидше повірять міжнародному рейтинговому агентству, ніж словами “рідних” чиновників.
Тому, що…
У відомому анекдоті про змагання збірних невдах, збірна невдах з України посіла друге місце. Тому, що невдахи. Ця аналогія як не можна краще підходить для пояснення проблеми з українською економікою. Як-не, але лідируючі місця в рейтингах за ймовірністю дефолту, корупції, складності ведення бізнесу Україна займає вже не один рік і навіть не при одному уряді. “Помаранчеві” змінювали “кучмістів”, “біло-блакитні” змінювали “помаранчевих”, а ситуація практично не поліпшувалася. “Я стверджую, що країна не потребує експериментів над собою, країна потребує ефективних, прозорих, професійних реформ, які вже практично зникли з лексикону нинішньої влади. Усі реформи були дискредитовані”, – говорить в недавньому інтерв’ю “Кореспонденту” про причини бід українців екс-глава Ради національної безпеки і оборони і екс-міністр економіки Петро Порошенко. І все б добре, але Порошенко був одним з представників цієї самої “нинішньої влади” – він працював у Кабінеті міністрів Миколи Азарова. Більше того, він володів ще більшою владою після того, як президентом став Віктор Ющенко. Порошенко входив до найближчого оточення Ющенка, однак і тоді економіка країни аж ніяк не демонструвала бурхливе зростання. Схожі звинувачення можна висунути і нинішньому уряду, який у всіх бідах частенько звинувачує “проклятих попередників”.
У свій час різні політики, як і нинішні опозиціонери, так і ті, хто входить у владу, називали причину, по якій економічна політика різних урядів у нашій країні була неуспішна. Однією з кращих конкретизацій було уточнення екс-міністра фінансів Віктора Пінзенника. “Давайте спробуємо визначити одну фундаментальну річ. Наприклад, візьмемо тему податків, яка відноситься до економічної політики. Ми чуємо коментарі з цього приводу від віце-прем’єра з економічних питань, від віце-прем’єра з гуманітарних питань, від голови комітету з питань регуляторної політики, міністра фінансів, першого заступника голови адміністрації президента тощо Найцікавіше, що вони нерідко суперечать один одному. Виникає питання: кого оцінювати? Хто в нашій країні відповідає за економічну політику? Це наслідок неправильно побудованого уряду, де немає розмежування повноважень і відповідальності . Уряд має будуватися за принципом чіткого розмежування відповідальності, коли одна функція закріплюється за однією структурою, яка готує рішення та відповідає за цю функцію”, – заявив він в інтерв’ю “Українській правді” у далекому 2010 році. В урядах ж Тимошенко і Азарова найчастіше існувало кілька центрів прийняття рішень. Крім того, на економічну політику країни чинили тиск різні групи впливу в правлячих політсилах. Фактично, можна говорити про те, щоб хоча б одна політсила спробувала навіть послідовно виконати хоча б свою передвиборну програму. І це незважаючи на те, що подібні документи гранично неконкретні і основним їх посилом є: “Ми за все хороше і проти всього поганого”. Навіть коли Тимошенко заявляла про програму “Українського прориву”, а Азаров – про “Реформи заради життя” виходила наступна ситуація – при начебто визначеній стратегії розвитку, приймаються спорадичні тактичні рішення, в корені цієї стратегії протилежні. Сьогохвилинна доцільність помножена на лобі потужних фінансово-промислових або політичних груп (що в Україні практично невіддільні) і призводить до того, що українська економіка характеризується словами доктора, який лікував Буратіно – “пацієнт швидше мертвий, ніж живий”.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
Також за темою
Угода про надра: коли гроші підуть в українські родовища
Захист енергетики та проходження опалювального сезону: внесок США
Нові правила вʼїзду до ЄС з 12 жовтня: як вплинуть на черги на кордоні
Україна готує запуск міжнародної комісії з виплати компенсацій за збитки від війни
Уряд визначив план, як країна забезпечуватиме теплом та світлом цієї зими — деталі
Зміни в бронюванні: ВР дозволила бронювати людей у розшуку ТЦК та без військового квитка
