2552
КМДА хоче ввести податок на оренду квартир
— Казна та Політика
Податкова епопея в Україні триває: цього разу не пощастило киянам, котрі здають свою нерухомість в оренду. Багатостраждальним податком на нерухомість побори з них не обмежаться.
Наслідуючи приклад уряду, КМДА, схоже, також вирішила прибрати до рук столичний ринок нерухомості. Або хоча б його шматочок. Цього разу мова йде про оренду. Здавати квартиру в Києві і не платити податок, мабуть, більше не вдасться.
На засіданні Київради передбачається встановити розмір мінімальної ставки оренди квартири у столиці. Складе вона імовірно, 7,53 грн за квадратний метр. За який термін – не уточнюється, але треба думати, на місяць. Тобто за квартиру, скажімо, в 30 метрів, орендарю доведеться платити щонайменше 225,9 грн, а орендодавцю – відповідний податок з цієї суми. Правда, якщо квартира в історичному центрі столиці, то мінімальна ставка оренди складе вже в 1,25 рази більше, тобто 9,41 грн за кожен квадратний метр. А якщо ще й у будинку, що є об’єктом культурної спадщини, то в два рази більше – 15,06 грн. При здачі площі в оренду під комерційну діяльність ставка зростає втричі.
Насправді, цифри смішні. Але, ймовірно, це поки – як експеримент. Заплатити для початку доведеться 13% – саме стільки становить податок на прибуток фізичних осіб в Україні – від тих же 7,53 грн, помножених на кількість квадратних метрів. А мінімальна ринкова вартість оренди квартири в Києві площею в ті ж 30 кв. метрів – близько 3000 грн залежно від розташування та стану квартири, тобто, близько 100 грн за квадратний метр. Отже, податок спочатку доведеться платити в розмірі менше 10% належного. При цьому не потрібно буде боятися пильних сусідів і проблем з податковою. Начебто і легально, і не накладно.
З одного боку, ініціатива хороша: орендодавцям пропонується легалізувати свою діяльність і одержуваний від неї дохід на дуже ліберальних умовах – зараз по суті весь ринок оренди перебуває в тіні. Але, з іншого боку, за такої схеми у міської влади з’явиться можливість скласти реєстр орендодавців та платників даного податку, а потім істотно підняти ставки. І вимагати вже сплати податку з реальної суми орендної плати або близької до неї. А з часом, можливо, і вище реальної, як це вже трапляється з оцінкою за новими правилами.
Орендодавці, звичайно ж, тут же покладуть податок на орендарів – тим часто діватися нікуди навіть за наявності договору оренди. Але яке діло до цього міській владі, якщо дефіцит бюджету сягає критичної позначки? Про дефіцит говорили ще з початку року, а зараз, мабуть, придумали, як хоча б частково покласти функцію поповнення міського бюджету на киян – а заодно і тих, хто мешкає на їхній житлоплощі.
Ніхто не сперечається: легалізувати ринок і вводити цивілізовані правила його функціонування треба. Тільки проводити реформування потрібно системно й обдумано, а не нахрапом відповідно до вимог поточного моменту. Це стосується і ріелторської діяльності, і оцінки, і податку на нерухомість, і оренди. Вводити мінімальну ставку орендної плати і вимагати сплати відповідного податку варто було б одночасно із законодавчим врегулюванням відносин між орендодавцем та орендарем, як це давно вже зроблено в країнах Європи.
Але в Україні ми, на жаль, поки спостерігаємо слабкі спроби наповнити бюджети – у даному випадку столичний. А ринок оренди тим часом залишається таким же диким, яким був протягом останніх 20 років.
За матеріалами: domik.ua
Поділитися новиною
