І здирали шкіру живцем — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

І здирали шкіру живцем

Кримінал
4949
У Китаї до страти засудили колишнього міністра залізниць. Його визнали винним в отриманні багатомільйонних хабарів і відкатів. Суворий вердикт вкладається в рамки курсу нового глави КНР Сі Цзіньпіна, який пообіцяв викоренити корупцію. Спроба зламати відразу багатовікову традицію видається важкоздійснюваною: хабарництво було незмінним атрибутом китайського суспільства впродовж тисячоліть.
Вирок, винесений Лю Чжіцзюнь (Liu Zhijun), став підсумком однієї з найгучніших справ в сучасному Китаї. Свій пост міністр був змушений покинути ще при колишньому голові КНР Ху Цзіньтао, в лютому 2011 року. Тоді ж відносно нього було порушено кримінальну справу за підозрою у масштабному хабарництві.
За версією слідства, відкати Лю отримував від цілого ряду осіб, в числі яких була відома в Китаї підприємниця Дін Юсіна (Ding Yuxin). Її компанія отримала безліч підрядів на будівництво залізничної інфраструктури, загальна сума яких склала близько трьох мільярдів юанів (489 мільйонів доларів). Сам же Лю в обмін на заступництво розбагатів на 64,4 мільйона юанів (10,5 мільйона доларів).
Суд визнав колишнього чиновника винним у хабарництві та перевищенні посадових повноважень і засудив його до смертної кари з дворічною відстрочкою. На практиці це означає, що Лю Чжіцзюнь належить довічне ув’язнення.
Винесення вироку одному з міністрів було піднесено як черговий успіх уряду Сі Цзіньпіна, який очолив КНР в листопаді 2012 року. Ще будучи кандидатом в керівники країни, він пообіцяв розгорнути масштабну боротьбу з хабарництвом та іншими зловживаннями. Тепер же викорінення корупції стало одним із стовпів внутрішньої політики Китаю – новий глава держави погрожує, що пощади не буде нікому.
Кампанії по боротьбі з корупцією для Китаю не в новинку: перші згадки про продажних і свавільних чиновників відносяться до епохи династії Шан. Точні дати її правління невідомі – за самою сміливою оцінкою, її представники прийшли до влади ще в 1766 році до нашої ери і протрималися на престолі 650-700 років. Згідно з історичними джерелами, в основному непорядними діяннями займалися воєначальники і представники правлячої верхівки. Зокрема, згадуються випадки використання жінок в якості подяки за ті чи інші послуги.
Практика підкупу воєначальників активно використовувалася і в більш пізні періоди, наприклад, в епоху Шести династій (220-589 роки нашої ери). У той час подарунками і раніше служили жінки, проте в ходу вже були коні і гроші. Втім, подібні підношення найчастіше характерні для сфери «великої політики» – з їх допомогою плели палацові інтриги і купували лояльність цілих армій.
І здирали шкіру живцем
Що стосується більш «приземленої» корупції, то вона починає згадуватися в епоху династії Чжоу (1046-256 роки до нашої ери). У документах йдеться про представників аристократії, які або відбирали у селян виділені їм державою землі, або заганяли їх у боргову яму, позичаючи гроші під непомірно високі відсотки. В результаті селяни фактично опинялися в становищі рабів і були змушені працювати на аристократів, які захопили їх наділи.
Найбільш поширеною формою корупції в імперському Китаї були побори чиновників нижчої і середньої ланки з місцевого населення і молодших колег. Незважаючи на введення на початку нашої ери системи іспитів для бажаючих стати чиновниками (метою її було відібрати підданих з найвищими моральними устремліннями), хабарництво продовжувало активно поширюватися. Сильна розгалуженість чиновницького апарату на місцях і фактична децентралізація управлінської системи призвели до того, що контролювати бюрократію ставало все складніше.
Одним з головних факторів, що сприяли поширенню корупції серед чиновників, дослідники називають невисоку платню. Як йдеться в роботі дослідників з Університету Міссурі Шона Ні (Shawn Ni) і Фам Хоанг Вана (Pham Hoang Van), особливо гостро це проявилося під час правління династій Мін (1368-1644) і Цін (1644-1911).
Автори припускають, що до погіршення ситуації призвели благі наміри першого правителя мінського Китаю – імператора Чжу Юаньчжана. Будучи вихідцем з селян, він не з чуток знав про поневіряння, до яких вели високі виплати в скарбницю, і першим ділом пом’якшив податковий тягар. Однак, як вважають Ні та Фан, ефект від цього вийшов зворотний: скорочення податкової бази призвело до зниження платні чиновників, і в результаті вони були змушені шукати нові джерела доходів. Цим джерелом і стали ті самі селяни, яких імператор сподівався звільнити від непосильних витрат.
Ситуацію погіршило і те, що з приходом династії Мін структура чиновництва на місцях була істотно спрощена. З одного боку, це вело до скорочення чисельності бюрократичного апарату. Однак, з іншого боку, в руках кожного окремо взятого чиновника виявилося сконцентровано набагато більше влади, ніж було до цього. На відміну від своїх попередників епохи династії Сун, при Мін багато чиновників отримали більш широкі повноваження: тепер вони були не просто адміністраторами, але ще збирачами податків і суддями в одній особі.
У результаті обсяги незаконних коштів, які отримували чиновники, стали перевищувати їх платню в 10-20 разів, а часто і більше. Спроба побороти хабарництво і казнокрадство за допомогою збільшення офіційних виплат, розпочата вже в цінському Китаї, рівним рахунком ні до чого не привела. За роки правління Мін корупційна практика настільки увійшла у звичку, що вжитих заходів виявилося недостатньо. Крім того, розміри незаконних доходів чиновників були такі великі, що навіть підвищена платня не йшла з ними ні в яке порівняння.
І здирали шкіру живцем
Не зуміли виправити ситуацію і покарання, яким піддавали злодійкуватих чиновників, притому що часом ці покарання були дуже суворими. Як йдеться в матеріалах китайського бюро із запобігання корупції, якщо в часи династії Цинь (221-206 роки до нашої ери) незаконно прийнявшим гроші чиновникам ставили на обличчя клеймо і відправляли їх на примусові роботи, то в мінському Китаї порушників могли піддати повільній болісній страті з перерізанням сухожиль і здиранням шкіри живцем. Навіть таке, здавалося б, несуттєве порушення, як прогул, каралося биттям палицями – 20 ударів за один день відсутності і 100 ударів – за 20 днів. У пізнішу епоху Цин 70-100 ударами карали тих чиновників, які вимагали за свої послуги скромну винагороду. При цьому, як відзначили в своїй роботі дослідники Університету Міссурі, подібне випробування міг витримати далеко не кожен дорослий чоловік – багато гинули.
Втім, стверджують автори роботи, суворість покарання зовсім не означала його неминучість: здебільшого санкції до порушників носили вибірковий, показовий характер. За майже 60 років правління цінського імператора Цяньлуна (1736-1795), говориться в дослідженні, від посади за корупцію були відсторонені всього 400 чиновників – і не всі з них згодом понесли покарання. За офіційною ж статисткою, представленою бюро КНР щодо запобігання корупції, за 276 років перебування у владі попередньої династії Мін за крадіжку і побори влади стратили близько 150 тисяч офіційних осіб.
Більш-менш приборкати корупцію вдалося лише з приходом до влади в Китаї Комуністичної партії на чолі з Мао Цзедуном. Як йдеться у статті американського китаїста Ендрю Уідмена (Andrew Wedeman), для цього потрібні були масштабні каральні кампанії, проведені в 1951-1953, 1963-1966 і 1970-1972 роках. Втім, стверджує дослідник, повністю викорінити зловживання з боку чиновників репресії не змогли: предметом торгу між дрібними бюрократами і населенням стали такі атрибути планового суспільства, як продовольчі картки, робочі місця і доступ дітей до шкіл. При цьому все більшого значення набувало особисте знайомство між прохачем і держслужбовцем, а місце грошей в якості засобу оплати його послуг поступово зайняли дефіцитні товари.
Про відродження корупції дослідники говорять стосовно до постреформенного періоду, коли Китай встав на шлях розвитку ринкової економіки. Вибухове зростання промисловості та будівництва привело до появи в руках бюрократії гігантських ресурсів (в основному землі і капіталу), які вона могла майже необмежено використовувати в цілях особистого збагачення. Особливо активно, як вказує Уідмен, чиновники задіяли такий механізм: за ринковими (а значить, вищими) цінами вони відпускали ті ресурси, які були зарезервовані для планових проектів, які передбачали державне дотування замовників.
І здирали шкіру живцем
На думку американського дослідника, в Китаї в період розвитку ринкової економіки склалася унікальна ситуація, коли стрімке зростання ВВП супроводжувалося настільки ж швидким поширенням і посиленням корупції. По суті, бюрократія зуміла успішно вбудуватися в систему розподілу ресурсів, гарантовано отримуючи свою частку в обмін на більш оперативне та ефективне виконання своїх обов’язків. Ситуація виявилася настільки кричущою, що деякі дослідники зважилися висунути сміливу гіпотезу: нібито боротьбу з корупцією загальмував особисто Ден Сяопін, нібито вважав, що без неї швидкий розвиток виявився б неможливим.
Згодом у країні проводилися спорадичні антикорупційні кампанії, багато з яких, на думку спостерігачів, носили показовий характер. При цьому статус середньостатистичного хабарника і розкрадача держкоштів істотно виріс. У результаті в коло підозрюваних в отриманні нелегальних доходів почали потрапляти такі важковаговики, як колишній прем’єр Вень Цзябао і навіть сам голова КНР Сі Цзіньпін. Загальне уявлення про масштаби зловживань можна отримати і з історії про те, як через масштабні фальсифікації (з боку бюрократів і бізнесменів) статистика про обсяг промвиробництва у великому місті Хенлань виявилася завищена майже в чотири рази.
Прихід до влади в 2012 році нового керівника ознаменувався цілим букетом антикорупційних справ. У центрі уваги правоохоронних органів опинилися такі фігури, як колишній заступник директора впливової Комісії державного розвитку і перетворень Лю Тенань (Liu Tienan), колишній заступник голови відділення КПК у провінції Сичуань Лі Чуньчен (Li Chuncheng), колишній заступник губернатора того ж регіону Го Юнсян (Guo Yongxiang), віце-спікер Всекитайських зборів народних представників Лі Цзяньго (Li Jianguo).
І здирали шкіру живцем
На думку все більшого числа оглядачів, китайська влада взялася за викорінення корупції дійсно серйозно. Зокрема, підкреслюється, що нова кампанія не схожа на зведення рахунків і усунення політичних конкурентів. Навпаки, експерти схильні вважати, що її організатори цілком щиро проголошують курс на очищення партії від компрометуючих її елементів.
Однак на шляху до кінцевої мети стоять як мінімум три перешкоди. По-перше, масштаби поставленого завдання: наскільки реалістично вирахувати і виключити корупціонерів з восьмидесятимільйонної партії? По-друге, можливий саботаж програми з боку соратників Сі Цзіньпіна, багато з яких не захочуть, щоб їх вивели на чисту воду. Ну і по-третє, не варто забувати, що хабарництво і казнокрадство практикуються в Китаї не одне тисячоліття. Позбутися від такої традиції буде дуже нелегко.
Валентин Маков
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас