3357
Іноді вони об'єднуються
— Казна та Політика
4 липня Верховна рада України прийняла ряд найважливіших законопроектів. Незважаючи на всі прогнози, “регіоналам” вдалося зробити неможливе – набрати необхідну для прийняття “своїх” законопроектів кількість голосів. ПР рано списувати з рахунків.
Неприємна несподіванка
4 липня парламентську опозицію очікувала неприємна несподіванка – незважаючи на всі прогнози, які стверджували, що для проштовхування своїх законопроектів у “регіоналів” вже не вистачає голосів, Партія регіонів добилася ухвалення одного з найбільш резонансних і важливих законів – закону про векселі. Більше того, “регіоналам” вдалося зняти з поста голову Центральної виборчої комісії та ввести до складу ЦВК свою людину. Хоча самі опозиціонери не раз заявляли: така рокіровка є передумовою для фальсифікації результатів народного волевиявлення на президентських виборах 2015 року. “Фальсифікація президентських виборів 2015-го року. Саме це основне завдання – призначити нового члена ЦВК, обрати нового голову ЦВК, і буде все як у 2004 році, коли голосували по одному, а результати голосування були визнані ЦВК зовсім інші”, – прокоментував відставку глави ЦВК Володимира Шаповала лідер Об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк. “Ми вважаємо, що це спроба Віктора Януковича вкрасти голоси українців через незаконну зміну голови ЦВК”, – зазначив опозиціонер. Крім того, Яценюк підкреслив, що голосування за відставку голови ЦВК було незаконним, тому що в середу під час консультацій у Володимира Рибака голова Верховної ради заявив про те, що у Верховній раді немає заяви Володимира Шаповала про відставку його з посади члена ЦВК. Правда, сам Володимир Рибак подібну “свою” заяву спростував. Правда, факт залишився фактом – главу ЦВК “пішли”. Опозиція навіть не намагалася блокувати трибуну так, як перед голосуванням. Самі опозиціонери пояснювали це таким чином – мовляв, заблокуй вони трибуну, “регіонали” прийняли б закони в іншому місці “втемну”, повторивши, тим самим, свій весняний досвід. “Вони (“регіонали”- ред.) сподівалися, що після ранкового голосування ми заблокуємо трибуну і вони знову втечуть на Банкову, і там проголосують все за закритими дверима так, щоб ніхто не бачив, що у них немає 226 голосів”, – наводить “Українська правда” слова одного з опозиціонерів.
Але в “хованках” не було потреби. Як показали голосування, “регіоналам” голосів вистачило з надлишком. “Раду здали позафракційні”, – гарячкувала у своєму Facebook член партії Віталія Кличка “УДАР” Ірина Геращенко. “Учора вони кричали, що поки порушена Конституція щодо Балоги і Домбровського, вони голосувати не будуть. Сьогодні – як зайчики пухнасті. Нехай не ховають вуха, коли влада прийшла за їх мандатами”, – написала Геращенко. І дійсно, за той же проект про векселі проголосувало 18 позафракційних депутатів. Що характерно, за цей законопроект проголосували не тільки комуністи, які часто підтримують ПР, але і один депутат з фракції партії “Батьківщина” – Василь Кравчук. Незважаючи на те, що при переголосуванні (його призначили, після того, як “УДАР” довів – частина депутатів проголосувала “за себе і за того хлопця”) Кравчук вже не підтримав ініціативу ПР, його виключили з фракції. “За порушення присяги і зраду перед Господом Богом та українським народом”, – називається причина виключення в офіційній заяві фракції. “Спустившись з небес на грішну землю” опозиціонери все ж пояснюють реальні, на їх думку, причини виключення Кравчука. “Василь Кравчук систематично порушував фракційну дисципліну, зокрема, не голосував згідно з рішеннями фракції”, – зазначають члени партії “Батьківщина”. Але не ця “тушка”, як уже прозвали Кравчука у ряді ЗМІ, зробила “погоду”. А голосування “регіоналів” та позафракційних.
В єдності – гроші і стабільність
До 4 липня Партію регіонів вважали таким собі “градом розділеним”. Причина, по якій опозиціонери сподівалися на те, що ПР так і не вдасться провести свої рішення і проголосувати злагоджено, полягала в тому, що серед партії влади кілька груп впливу. І не завжди вони діють злагоджено. За місяць до вчорашнього голосування в ПР успішно “провалили” законопроект про виплату дивідендів підприємствами енергетики та водоканалів, який лобіювала так звана “Ахметівська” група впливу. Приклад ще показовіший – неявка на критично важливі голосування, в т.ч. по відставці прем’єр-міністра Миколи Азарова і по голосуванню за новий Кабмін ряду “регіоналів”. Тоді опозиційні ЗМІ говорили про провал так званих “Младореформаторів” на чолі з майбутнім віце-прем’єр-міністром Сергієм Арбузовим, який і повинен був “організувати” голосування. Зокрема, Арбузова порівнювали з главою Ради національної безпеки і оборони Андрієм Клюєвим, який раніше, на думку ряду журналістів, і був координатором роботи фракції ПР у Верховній раді. Ще одним показником відсутності єдності серед “регіоналів” було голосування за проектом закону про посилення контролю за трансферним ціноутворенням. Цей документ сильно ускладнює життя вітчизняним “власникам заводів, газет, пароплавів”. Однак він необхідний для підтримки держбюджету, в якому вже не раз знаходили діри. Примітно, при першому голосуванні ПР сама ж цей закон і провалила, відправивши його на доопрацювання. При цьому, силами депутатів, яких у ЗМІ відносять до олігархічних груп впливу. Проте пізніше питання про наповнення бюджету встало надзвичайно гостро. Тим більше, Рада влітку йде на канікули. Фактично, зараз останній пленарний тиждень. І 20 червня законопроект № 2515 приймають у першому читанні. Що характерно, приймають не тільки силами ПР, в якій 18 осіб не підтримали закон (двоє утрималися, шестеро – не голосували, десятеро – не були присутні). Безумовно, підтримка законопроекту серед ПР свідчить, що його “доробка” могла задовольнити деякі групи впливу. Однак не варто скидати з рахунків те, що при голосуванні у ініціаторів закону була істотна підстраховка. За “боротьбу з офшорами” проголосували не тільки комуністи (за іронією долі, той же Кіпр в якості офшору для “рідних пенатів” виступає з 1982 року після укладення відповідного договору між СРСР і Кіпром), і цілих 23 позафракційних нардепа, але і фракція непримиренних соціал-націоналістів. ВО “Свобода” підтримала урядовий законопроект практично повним складом за винятком трьох відсутніх, серед яких був і голова партії – Олег Тягнибок.
Таким чином, “младореформатори” або та частина ПР, яка знаходиться в уряді, змогла протягнути своє рішення і показала: у разі чого з частиною однопартійців можна не рахуватися. Бажаючф підстрахувати знайдуться легко. Проте, говорити про встановлення в Україні міністріалізма – диктату верхівки партії, що перебуває у виконавчій владі, стосовно парламенту (схожа ситуація була характерна, наприклад, для Японії) – поки рано. Єдність при голосуванні законопроекту про векселі або про підтримку зміни членів ЦВК свідчить про інше. Коли мова заходить про життєво важливі інтереси для партії влади в цілому, незважаючи на групи, “регіонали” здатні подолати колишні чвари і, заздалегідь заручившись підтримкою позафракційних, протягнути своє рішення. Як не крути, але перемога на виборах 2015 року Віктора Януковича потрібна не тільки групі Арбузова і найближчому оточенню президента. “Про чвари в ПР говорять постійно, але на практиці все це ні до чого не призводить. Відповідь тут проста. Так, вони не монолітні, так, вони ненавидять своїх “товаришів по партії” часто сильніше, ніж ворогів. Але вони розуміють, що все те, що вони мають – все це “милістю царя”. Тобто, президента”, – зазначає в коментарі для podrobnosti.ua політолог Петро Олещук. “Будь-який демарш може бути використаний ворогами для того, щоб дискредитувати потенційних “протестантів” в очах перших осіб. А для останніх “незамінних не буває”, що показує доля багатьох видатних в минулому “регіоналів”. Від Горбаля і Коновалюка, і до тих же Тігіпко з Кінахом”, – говорить експерт. “У ПР не прийнято виносити чвари на публіку. Хто виніс – того швидко зроблять “ворогом”. Всі питання вирішуються кулуарно. І якщо хочуть “злити”- зливати теж будуть на непублічних переговорах, але коли все дійшло до голосування – всі будуть демонструвати єдність. Навіть якщо самі перед цим просили депутатів від опозиції блокувати трибуну, щоб рішення не пройшло. Це, в тому числі, і релікт “радянського партійного мислення” з його “генеральною лінією партії”, – зазначає він.
Та й опозиціонери, незважаючи ні на що, навряд чи дадуть гарантії спокійного існування олігархам. Тим більше, соціологи та політологи спостерігають радикалізацію опозиційного електорату. Не варто скидати з рахунків і те, що законопроект про векселі фактично дозволяє зняти підприємствам частину податкового тягаря за рахунок самої ж держави. А державі, у свою чергу, розраховуватися не грошима, а векселями. Резюмуючи, слід зазначити: єдність “регіоналів” полягає в потребі в стабільності і безпеці власних капіталів, а також у боязні “наступників”. Як показує практика, на одного “регіонала” доводиться не одна “тушка” або “ситуативний союзник”.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
