Брехня китайських масштабів — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Брехня китайських масштабів

Казна та Політика
6418
На минулому тижні в Китаї вибухнув гучний скандал, пов’язаний з підтасовуванням статистичних даних: розкрилося, що у великому місті Хенлань, що знаходиться в одній з найбільш розвинених провінцій країни – Гуандун, цифри промислового виробництва були завищені майже в чотири рази. Цей випадок в черговий раз підняв питання про те, наскільки можна довіряти статистиці в Китаї, другій за розмірами економіці світу. Через те що саме КНР мало не поодинці витягає з рецесії всю глобальну економіку, фальсифікацію статистики можна вважати вже не чисто китайською, а по-справжньому всесвітньою проблемою.
В давнину і аж до Середньовіччя Китай був однією з найбільш статистично точних країн світу. Країною керував численний клас добре освічених чиновників, а розмір документообігу був на порядок вище, ніж у будь-якій іншій державі світу. Зрозуміло, що зловживань вистачало з надлишком, але приблизна загальна картина для свого часу утворювалася досить хороша.
З тих пір країни Європи та Америки пішли далеко вперед, а Китай деградував. Нова централізація країни за Мао Цзедуна ситуацію швидше посилила, як у загальному плані економічного і соціального розвитку, так і в конкретній сфері статистики. Довіряти даним режиму Мао можна було лише з величезною натяжкою. Наприклад, після смерті «великого керманича» влади провели ревізію всіх відомостей про економіку країни, і з’ясувалося, що рівень доходів середнього китайця порівняно з 1957 роком (напередодні «Великого стрибка») впав на 15 відсотків, тоді як уряд регулярно доповідав про економічне зростанні і збільшенні добробуту населення.
Хоча влада при Ден Сяопіні взяла курс на зовсім іншу економічну політику, прогалини в статистиці збереглися. Звичайно, не всі розбіжності у статистичних даних можна було вважати свідомою махінацією з політичних, ідеологічних чи корисливих міркувань. Велика частина помилок була неминуча і відбувалася просто з причини глибокої відсталості Китаю. Держава не мала достатньої кількості кваліфікованих фахівців у даній сфері, що не володіли адекватними методологіями і не мали надійної системи контролю результатів. Допомога, надана ООН на початку 1980-х, допомогла виправити ситуацію, та й самі китайці вчилися непогано, але із зростанням економіки і складність завдань, що стоять перед місцевими статистиками, істотно збільшилася.
Претензії до Китаю на міжнародному рівні пред’являли з 1980-х років, причому робили це і іноземні інвестори, і політики, і публіцисти, і, власне, вчені. Ситуація ускладнювалася тим, що китайці постійно переглядали свою методологію, в результаті чого відбувалися цікаві казуси. Так, за 1990 рік робоча сила в країні збільшилася відразу на 88 мільйонів осіб порівняно з попереднім роком. У 1989-му (рік знаменитих хвилювань на площі Тяньаньмень) статистичне бюро КНР дало відомості про те, що економіка країни зросла на 4 відсотки в порівнянні з попереднім, тоді як ряд дослідників зафіксував спад ВВП.
Грандіозний перегляд даних стався після перепису 2004 року, коли з’ясувалося, що обсяг економіки на 16,8 відсотка вище, ніж вважалося раніше. Нові зміни в офіційну статистику ВВП внесли в 2008 році, коли зростання попереднього року підвищили відразу на чотири процентних пункти.
Подібний перерахунок при надходженні нових даних час від часу має місце в будь-якій країні світу, але в Китаї вражає масштаб: у розвинених державах зміни в кілька відсотків за основним макроекономічним показником просто неможливі.
Ніхто не безгрішний
Якщо кілька років тому Китай «ловили за руку» саме на темпах зростання ВВП країни, то останнім часом на помилках попадаються або регіональні статистики, або ті, хто підраховує хоч і базові, але все-таки не такі важливі, як зростання ВВП, показники .
Так, у місті Хенлань (а точніше, в одному з районів міста Чжуншань) у червні 2013 року з’ясувалося, що статистики в місцевому відомстві писали дані від себе, виходячи з відомої тільки їм методології. Опитування підприємств і бізнесменів в районі толком не проводилися, внаслідок чого статистика обсягу виробництва для великих компаній перевершила реальну в 3,8 рази. Місцеві влади були спіймані Національним статистичним бюро на тому, що багато місцевих організації не можна було відносити до великих, а інші, також зазначені у звіті міської влади, вже припинили існування або винесли виробництво в інші регіони і навіть країни.
Система збору статданих у КНР залишається вельми і вельми децентралізованою, що породжує часті зловживання. Причин для свідомого спотворення даних можна знайти масу. Чиновники можуть завищувати зростання, щоб заслужити схвалення властей, або занижувати його в розрахунку на отримання субсидій. Але якби махінаціями захоплювалися тільки держслужбовці, це було б ще півбіди. Підприємці тут нічим не краще: вони регулярно дають неправдиві звіти з «помилками» в ту чи іншу сторону. Деяким компаніям потрібно підняти вартість своїх акцій або в разі держкомпаній знову ж отримати схвалення від політичного керівництва, і вони прикрашають свої дані по валу. Іншим, навпаки, потрібно, укрити прибуток від оподаткування, і на виході з’являються різко занижені цифри.
Брехня китайських масштабів
Те ж саме відбувається і із статистикою безробіття. Тут, втім, складність полягає в тому, що ресурсів для адекватного контролю надзвичайно мобільного населення Китаю немає. Добру чверть робочої сили складають внутрішні мігранти, які їдуть з сіл чи міст менш розвиненої внутрішньої частини країни на багате узбережжя. Правильно зіставити дані з різних регіонів китайським статистикам поки не вдається.
Про доходи приватних осіб навіть і згадувати не варто: є думка, що якби всі китайці чесно розповіли про своє майно, то кількість мільйонерів і мільярдерів в країні зросло б в рази, а показник нерівності, і без того високий, збільшився б ще сильніше.
Самим статистикам на місцях можна лише поспівчувати. Вони виявляються між молотом і ковадлом: товариші в Пекіні вимагають від них адекватних даних, а начальство на місцях хоче красиву картинку з високими показниками виробництва або добробуту населення. А оскільки приказка «до сонця високо, до царя далеко» застосовна далеко не тільки в Росії, вирішальним виявляється все-таки голос локального чиновництва.
Маніпулятори на самому верху
Окрема тема – це статистика експорту, якою маніпулюють на всіх рівнях, включаючи, можливо, і вище керівництво Китаю. У останнього тут з’являється не абстрактний, а самий прямий інтерес, адже занижені цифри експорту і торгового балансу дають Пекіну дуже важливий козир у нескінченній суперечці з США про те, чи потрібно проводити ревальвацію курсу юаня і наскільки. Коли КНР показує, що експорт зростає повільно або зовсім знижується, це дозволяє стверджувати, що дисбаланс між Китаєм і рештою світу стає меншим, а значить, ніяких приводів затівати ревальвацію немає. У свою чергу, виробники застосовують різноманітні схеми для фіктивного збільшення обсягів вивезення товарів з країни, що дозволяє їм отримувати доступ до іноземної валюти і грати на різниці в банківських ставках всередині країни і за її межами.
Останнім часом дані з експорту можуть особливо сильно відрізнятися від реальності, оскільки уряд і Народний банк Китаю запідозрили в ігноруванні або навіть прямій підтримці помилкових транзакцій, існуючих для приховування припливу «гарячого» спекулятивного капіталу в країну.
Та ж картина вимальовується і з інвестиціями. Як відомо, влада в Китаї заохочує вкладення коштів з-за кордону. Деякі спритні підприємці користуються зв’язками за кордоном і крутять там свої гроші, повертаючи їх у країну вже як іноземні. Тому, який обсяг справжніх зарубіжних інвестицій в країну, зрозуміти надзвичайно складно.
Чи можна за таких спотвореннях довіряти китайській статистиці? З цього питання істотно розрізняються думки навіть в науковому співтоваристві. Так, американський аналітик Якоб Кох-Везер у своєму звіті для американської комісії з торгово-економічних відносин з Китаєм підкреслює, що дані не заслуговують довіри як з об’єктивних (нерозвиненість статистичної служби), так і з суб’єктивних (свідомі маніпуляції з цифрами) причин. З іншого боку, професор Прінстонського університету Грегорі Чоу визнає наявність спотворень, але доводить, що статистика КНР відображає реальність приблизно в тій же мірі, що і статистика якої іншої країни.
Так чи інакше, але тема статистичних махінацій в КНР в осяжному майбутньому навряд чи затихне. Нове керівництво Китаю буде боротися з неправдивими даними у звітах з місць, тим більше не будуть мовчати іноземці. Раніше «спритність рук» статистиків легко сходила Китаю з рук – так само, як і будь-який інший країні, що розвивається, на які на Заході прийнято дивитися поблажливо. Зараз ситуація змінилася: Китай перестав сприйматися як «будь-яка інша країна, що розвивається», його колосальна економіка – із статистичними спотвореннями або без них – залишається локомотивом для всієї світової. Широке застосування приписок або, навпаки, приховування даних надає найпотужніший вплив на всю глобальну економічну систему. Наприклад, якщо з’ясується, що протягом кризи темпи зростання ВВП Китаю були сильно завищені, доведеться переглядати масштаби всієї глобальної кризи.
Дмитро Мігунов
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас