3526
Кому і навіщо знадобилася реприватизація "Криворіжсталі"
— Казна та Політика
Чи готова українська держава націоналізувати найбільше промислове підприємство країни, за контроль над яким іноземний інвестор заплатив у свій час $ 4,8 млрд.
У четвер, 20 червня, в українському парламенті був зареєстрований законопроект № 2381а з вельми примітною назвою – про повернення в держвласність цілісного майнового комплексу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” (АМКР). Ініціаторами цього на офіційному сайті Верховної Ради значаться два народні депутати від Комуністичної партії України (КПУ) – Петро Симоненко (лідер фракції) і Сергій Баландін.
Delo.UA вирішило з’ясувати, що крім ідеологічної установки “щодо захисту прав трудящих” могло спонукати українських комуністів до націоналізаторскої законотворчості відносно найбільшого гірничо-металургійного комбінату країни?
Партійна ініціатива “знизу”?
Законопроект № 2381а, текст якого минулого тижня так і не був опублікований на сайті ВР, але є у розпорядженні редакції, у своєму змісті зводиться до двох невеликих за обсягом статей. Перша з них, власне, і несе імператив щодо повернення в держвласність майна АМКР. У другій статті документа Кабміну доручається здійснити заходи, пов’язані з таким поверненням, передбачивши необхідні для цього кошти в Держбюджеті на наступний (2014) рік.
До слова, про текст проекту. У секретаріаті парламентської фракції КПУ отримати його в минулу п’ятницю, 21 червня, не вдалося. Тут заявили, що документом не володіють, і порадили звернутися до Сергія Баландіна або його помічника. З ними зв’язатися не вдалося, але те, що саме цей депутат-комуніст виступив автором законопроекту № 2381а, вказали й інші джерела.
С. Баландін – виходець з Кривого Рогу. До обрання в парламент він займався активною партійною діяльністю в місті і працював на ПАТ “АМКР” заступником начальника ремонтно-механічного цеху № 1. Депутат вже відзначився на ниві націоналізації – у грудні минулого року в Раді був зареєстрований розроблений з його участю проект Закону про повернення майна базових галузей національної економіки у власність держави. Та його ініціатива, до речі, зустріла опір на рівні комітету ВР з питань економічної політики, де рекомендували відповідний законопроект відхилити.
Не дивно, що криворізькі товариші С. Баландіна виявилися повністю обізнані в останній його законодавчій ініціативі. Як повідомив у телефонній розмові нашому кореспонденту перший секретар Криворізького міськкому КПУ Геннадій Тенетко, законопроект № 2381а поданий з причини того, що комуністів абсолютно не влаштовує політики нинішнього власника АМКР по відношенню до трудового колективу підприємства. Це, за словами комуніста, включає і скорочення чисельності персоналу, і переведення працівників на аутсорсинг (що, на думку керівника міськкому КПУ в Кривому Розі, негативно позначається на пільгах, порядку оплати праці та нарахувань розміру пенсій).
Г. Тенетко уточнив, що докладне обгрунтування повернення колишньої “Криворіжсталі” у держвласність міститься в пояснювальній записці до законопроекту Симоненка і Баландіна.
“Звільнювальні” причини для націоналізації
“Станом на 01.07.2005р. (За кілька місяців до приватизаційного конкурсу з КДГМК “Криворіжсталь”, що закінчився перемогою групи Mittal Steel – Ред.) Штатна чисельність працівників на підприємстві становила 57 159 осіб. Фактично ж станом на 01.07.2010р. Чисельність працівників на підприємстві – 37 185 осіб. За п’ять років чисельність працівників на підприємстві зменшилася майже на 20 000 осіб”. Ці дані з пояснювальної записки до законопроекту № 2381а і містять основний аргумент ініціаторів реприватизації криворізького меткомбінату.
Комуністи також наголошують, що по 2012 рік середньооблікова чисельність працівників АМКР зменшилася вже до 32 620 осіб. Підрахунки ці, треба сказати, в українських ЗМІ фігурують аж ніяк не в перший раз. Наприкінці минулого року подібними цифрами оперували і представники галузевих профспілок. Більше того, профспілкові лідери “засвітили” їх у грудні 2012-го у своєму відкритому листі до влади України, в якій висловлювалося невдоволення нинішньою кадровою політикою на колишньої “Криворіжсталі”.
А в січні 2013-го в інтернет-ЗМІ були опубліковані витримки зі звіту щодо оптимізації штатної структури на АМКР (редакція має його копію), розробником якого значилася відома консалтингова компанія – BCG. У цьому документі, зокрема, вказувалося, що “реальний потенціал зниження чисельності персоналу (на АМКР – Ред.) У п’ятирічному горизонті становить до 17 600 осіб”. І наводився прогноз того, що “до 2017 року вдасться збільшити виробництво сталі майже в півтора рази, при цьому скоротивши чисельність власних працівників “Арселор Міттал Кривий Ріг” на 57%”.
У січні Delo.UA отримати коментарі від представників BCG і АМКР не вдалося. При підготовці цього матеріалу прояснити кадрову ситуацію на криворізькому метпідприємстві погодився Володимир Ткаченко, голова київського представництва АМКР.
“А Ви покажіть мені українське металургійне підприємство, де не відбуваються подібні скорочення?!”, – Такою була його реакція на запитання нашого кореспондента.
“І що значить “скорочуємо”? На відміну від інших, ми людей по Трудовому кодексу не скорочуємо! На підприємстві реалізується унікальна для України програма добровільних звільнень; тим, хто погодилися взяти в ній участь виплачуються пристойні компенсації. Що стосується зарплат, то їх рівень на АМКР – найбільш високий в чорній металургії України. Але наше підприємство у випадку з зарплатами порівнюють не з українськими, а з західними заводами “, – продовжив він свою аргументацію.
(В одному з березневих релізів АМКР зазначалося, що в 2012 році умовами програми добровільного звільнення на підприємстві скористалися 926 працівників, або 2,8% від загальної чисельності. “Середня сума виплаченої компенсації склала 46,068 тис. грн. На одну людину”, – стверджувалося в повідомленні прес-служби комбінату. Середня зарплата на підприємстві в минулому місяці, за офіційними даними адміністрації, склала 5 389,7 грн.)
На підтвердження своїх слів столичний представник АМКР навів дані з дослідження Федерації металургів України (ФМУ), яке було оприлюднене в квітні поточного року. Згідно з ним, з 2005-го по 2012-й, середньооблікова чисельність штатних працівників на всіх підприємствах чорної металургії країни знизилася з 265 572 до 166 244 чоловік. А один з графіків даного дослідження демонструє такі відомості про зміну чисельності штатних працівників на ряді підприємств галузі.
У період 2006-2012 років кількість співробітників, за оцінками ФМУ, знизилася для МК “Азовсталь” на 50,0%, ММК ім. Ілліча – 53,9%, МК “Запоріжсталь” – на 9,7% (всі три підприємства підконтрольні компаніям “Метінвест” і “СКМ”). МК “АрселорМіттал Кривий Ріг” у той же період і за тими ж даними зменшив свій штат на 40% (глобальна група ArcelorMittal), ДМК ім. Дзержинського – 26,4%, Алчевського МК – 25,2% (обидва комбінату входять до складу корпорації “ІСД”), ДМЗ ім. Петровського – на 15,9% (контролюється російською групою Evraz).
“В останні місяці навколо підприємства намагаються штучно загострити обстановку і використовувати АМКР фоном для власного PR. Хоча з моменту приватизації “Криворіжсталі” в 2005 році ми пройшли через не один десяток перевірок з боку Фонду держмайна. У нас на руках – 27 актів про дотримання інвестиційних зобов’язань, включаючи соціальні”, – каже київський менеджер ArcelorMittal.
Старовинне римське питання
Споконвічне “Qui prodest?” (Кому вигідно? – Лат.) у ситуації, що складається навколо АМКР, не виникнути не може. У її контексті конфлікт адміністрації підприємства з місцевими профспілками, що розтягнувся вже на півроку, і відзначився навіть судовим позовом першої до представників останніх, схоже, став початковим раундом у перевірці на міцність нинішнього власника “Криворіжсталі”. Але не єдиним. На початку поточного місяця стало відомо, що Господарський суд Києва поновив справу ще 2005 року – про незаконність приватизації більш ніж 93% акцій ВАТ “Криворіжсталь”. Позов про це до Фонду держмайна України (ФДМУ) був поданий тоді представниками консорціуму “ІМС”, створеного компаніями “СКМ” Ріната Ахметова і “Інтерпайп” Віктора Пінчука.
ІМС в 2004 році вийшов переможцем у боротьбі за криворізьке метпідприємство; консорціум сплатив державі за актив близько $ 800 млн. Зі зміною влади після “помаранчевої революції” первісна приватизація “Криворіжсталі” була оскаржена прокуратурою, і права власності на комбінат повернули ФДМУ. У 2005 році вони і були реалізовані в ході відкритого аукціону корпорації Mittal Steel за 24,2 млрд. грн., Або – близько $ 4,8 млрд. за актуальним на той момент обмінним курсом. Пізніше індійська група і криворізьке метпідприємство були перейменовані в ArcelorMittal – після злиття Mittal Steel з відомим європейським сталевим концерном.
І хоча заявники у справі, порушеній близько восьми років тому, до суду не з’явилися (у тому числі і на його засідання, яке відбулося 18 червня) і в своїх заявах для ЗМІ всіляко підкреслювали непричетність до відновлення даного розгляду, позов відкликаний не був. Сама справа – за відсутністю вимог позивачів – припинена також не була; суд призначив слухання по ній на 9 липня.
Зрозуміло, що при подібних розкладах реєстрація в парламенті ще й законопроекту про реприватизацію АМКР дуже вже послідовно укладається в якусь “низку випадковостей”. Зрозуміло і те, що офіційне призначення законопроекту від КПУ, викладене в пояснювальній записці – “відновлення соціальної справедливості, захист інтересів держави і трудового колективу заводу, створення передумов для успішного розвитку металургійної промисловості в Україні” – всієї глибини і широти інтересів стосовно АМКР не розкривають . Про це прямо заявляють ті експерти, які комуністичних поглядів не дотримуються. Правда, свою точку зору вони висловлюють переважно на правах анонімності.
Ось як прокоментував нинішнє “згущення хмар над “Криворіжсталлю” один з політологів: “Попередні власники навряд чи змирилися з втратою такого великого активу. З урахуванням їх інтересу до металургійної галузі, бажання повернути “Криворіжсталь” цілком очевидне”. Наш співрозмовник сумнівається, що дана ініціатива (законопроект № 2381а) вигідна комуністам. Хоча, і визнає, що вона може бути частиною “багатоходової комбінації”, яка має на увазі повернення активу у держвласність і подальший викуп його у держави. Або – судовий процес, результатом якого стане повернення активу попереднім власникам.
Почасти, подібна версія може мати право на існування. Тим більше, що деякі топ-менеджери цих самих “колишніх власників” криворізького меткомбінату особливо і не приховують своєї зацікавленості в ньому. “Ми б хотіли купити комбінат “Криворіжсталь”, але ймовірність цього близька до нуля”, – заявляв один з них у вересні 2012 року в інтерв’ю ЗМІ.
А ось точка зору експерта з гірничо-металургійного комплексу (ГМК) країни: “Це може бути робота людей, пов’язаних з так званою “Сім’єю”. Що хочуть з цього отримати, сказати важко. Вигода для бачиться тільки в одному – повернути комбінат у держвласність і “пиляти” з нього гроші в такому вигляді. Далі може бути перепродаж “в свої руки” – у них занадто багато грошей, які потрібно кудись витрачати”.
Чим загрожує країні реприватизація АКМР
Наскільки близькі вищевказані думки до істини, сказати важко. Ясно одне – “АрселорМіттал Кривий Ріг” просто не може не викликати інтересу як у діючих учасників ГМК, так і у потенційних його гравців. Підприємство ще в радянські часи було створено, як найбільш завершений виробничий комплекс в гірничо-металургійному секторі економіки. Комбінат, по суті, розташований на родовищі залізної руди. Її розробка виробляється всередині єдиної організаційно-господарської інфраструктури, що зводить до мінімуму/“нанівець” можливі логістичні витрати при доставці сировини для подальшої переробки в чавун і сталь, з виготовленням готового металопрокату на фініші інтеграційного ланцюжка.
На відміну від усієї чорної металургії країни, що завершила 2012 рік з 6,6% падіння у виробництві сталі (до 32,4 млн. тонн), АМКР наростив її виплавку, за даними урядової статистики, на 12,7% щодо 2011-го, до 6,426 млн. тонн. За п’ять місяців поточного року АМКР знизив темпи виробничого зростання, випустивши 2,587 млн. тонн сталі – на 1,5% більше, ніж за аналогічний проміжок 2012-го. При всьому тому, його фактичний результат все одно чимало контрастує з загальногалузевим. У звітний період Україна, за інформацією об’єднання “Металургпром”, знизила сталеву виплавку приблизно на 1,65% – до 13,815 млн. тонн.
2012 АМКР завершив з дуже вагомим показником чистого збитку – 2,9 млрд. грн. проти 2,14 млрд. грн чистого прибутку в 2011-му. Такий бухгалтерсько-звітний провал експерти пояснили низкою причин, і не тільки ринкових. Цей фінрезультат може знижувати нинішню ринкову вартість підприємства, але ніяк не його привабливість в якості металургійного активу, що займає в даний момент до 20% у національній виплавці сталі. А попутно з цим – і в якості об’єкта для вилучення інших, відмінних від комерційних, вигод.
“Я впевнений, це (реприватизаторский законопроект КПУ щодо АМКР – Ред.) – Потужний пропагандистський посил комуністів”, – стверджує Ігор Бураковський, керівник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій. “Фракція Партії регіонів не підтримуватиме законопроект комуністів про повернення в держвласність Криворізького гірничо-металургійного комбінату”, – заявив у зі свого боку в розмові з нашим журналістом депутат-“регіонал” Михайло Чечетов, який працював свого часу у Фонді держмайна країни. До цього він додав, що розуміє компартію з урахуванням її виборчої програми, в якій КПУ обіцяла виборцям повернути стратегічні підприємства державі. І порекомендував комуністам звернути увагу на Китай: “Капіталісти усього світу везуть сюди гроші, тому що в КНР інвестор захищений законом і володіє гарантіями того, що його бізнес ніхто не забере”.
І. Бураковський застерігає: “Якщо ми на одній чаші вагів розмістимо деякі примарні плюси від повернення комбінату в держвласність, а на другій – втрату інвестиційної привабливості та фінансові витрати, які понесе держава при реприватизації підприємства, то наслідки для української економіки можна назвати катастрофічними”. Схожої точки зору дотримується і старший аналітик ІГ “Арт Капітал” Дмитро Ленда: “Такий варіант розвитку подій я вважаю малоймовірним. Але якщо він реалізується, це вкрай негативно відбитися на інвестиційній привабливості України – з дуже помітним збільшенням ризиків вкладення грошей в нашу країну, в розумінні іноземних інвесторів. До того ж не ясно, де за нинішньої економічної ситуації уряд знайде кошти для повернення власнику у разі реприватизацію АМКР? “
Аналітик ІК “Альтана Капітал” Олександр Кушнарьов ілюструє цей можливий негатив на наступних цифрах: “У січні-квітня 2013 року сальдо прямих іноземних інвестицій в Україну скоротилося на 6,1% і склало $ 1,65 млрд. Реприватизація АМКР послабить і без того мізерний потік іноземних інвестицій в Україну “.
Ряд інших експертів, опитаних Delo.UA, також акцентують увагу на необхідності – у разі реприватизації “Криворіжсталі” – відшкодування мільярдів, сплачених за комбінат його нинішнім власником, англійським бізнесменом індійського походження Лакшмі Мітталом (голова групи ArcelorMittal). “Ймовірно, існує надія гроші поки не повертати – до наступної перепродажу, якщо він планується”, – сказав один з них.
Хоча й визнав, що прецедент Венесуели показує – можна “прокинути” навіть і впливових іноземних інвесторів. Покійний нині президент цієї південноамериканської країни Уго Чавес у свій час провів націоналізацію найбільших компаній у низці галузей, включаючи нафто-і золотодобування, стройиндустрию, фінсектор і АПК. “Але, думаю, з Мітталом та іноземними судами боротися буде проблематично. Венесуела – далеко, а Україна в Європі”, – резюмував наш коментатор, який побажав зберегти інкогніто.
Не києм, то палицею
З усієї цієї історії – якщо розглядати її, звичайно, і за межами партійної пропаганди – можна зробити кілька конспірологічних висновків: проти зарубіжного власника “Криворіжсталі” реалізується стратегія видавлювання з України, в ході чого всі методи хороші. У подібних випадках розрахунок робиться не на миттєвий результат від конкретного випаду, а на кумулятивний ефект від сукупності таких.
“Крапля камінь точить”, – відома приказка як не можна вірно характеризує стратегії такого роду. Вона, втім, зовсім заперечує ще одну думку. А саме: “Українські суди відрізняються тим, що можуть прийняти будь-яке рішення. Проте нинішній власник АМКР – іноземний громадянин. Якщо реприватизацію спробують все ж здійснити, розгориться “та ще” війна за актив, причому на різних фронтах. Сімейство Лакшмі Міттала – досить серйозні гравці, у них в світі є чималі політичні, юридичні та бізнес-зв’язки”.
Хотілося б вірити, що ці ризики враховуються нашими політиками в повній мірі …
Сергій Чепінський, Михайло Лівандовский, Любомира Ремажевська, Сергій Кукін
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
