2293
Закляття облікової ставки
— Казна та Політика
6 червня 2013 Правління Національного банку України прийняло рішення про зниження облікової ставки на 0,5 процентних пункти до 7% річних. 13 червня 2013 перший заступник глави Національного банку України Борис Приходько, виступаючи на міжнародній конференції “ABC: Ukraine & Partners” заявив про те, що Національний банк України у поточному році продовжить політику зниження облікової ставки.
Офіційний прес-реліз Національного банку повний оптимізму, і голова Національного банку України Ігор Соркін “переконаний, що рішення про зниження процентної ставку буде позитивно сприйняте ринком і буде стимулювати збільшення обсягів кредитування”. Однак чи варто розділяти оптимізм Нацбанку, і чи будуть збільшені обсяги кредитування або ж заява про зниження облікової ставки буде лише “заклинанням” для кредитування економіки України: можливо, допоможе, а можливо залишиться лише словами?
У першу чергу варто визначитися з тим, що є обліковою ставкою і як вона впливає на економіку. Згідно з офіційним визначенням, яке міститься в Законі України “Про Національний банк України” облікова ставка – це один з монетарних інструментів, за допомогою якого Нацбанк встановлює для банків та інших суб’єктів грошового ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. Але для розуміння суті облікової ставки доцільніше зосередиться на її історичному та економічному контексті.
Термін облікова ставка бере свій початок у вексельному обігу. Обліковий відсоток (облікова ставка) – це відсоток, який стягує банк при обліку векселя, тобто при покупці векселя банком до настання строку платежу по ньому. Оскільки банк виплачує гроші продавцю векселя до настання терміну платежу по ньому, то банк купує вексель з дисконтом (тому англійська назва облікової ставки – discount rate). Історики економічної теорії відзначають, що облік векселів був створений в США для усунення прагнення вкладників перетворити свої депозити в живі гроші внаслідок втрати ними впевненості в надійності банків. Облік векселів був створений як метод, завдяки якому депозитні гроші впроваджувалися в грошовий ринок, а потім вилучалися. У такому випадку банки могли, продаючи векселі, отримати від центрального банку (“кредитора останньої інстанції”) кредити для своєчасного задоволення вимоги вкладників. З часом облікова ставка перетворилася на відсоток, який стягується центральним банком за кредитами, що надаються комерційним банкам.
Облікова ставка нерозривно пов’язана з пропозицією грошей в країні і, відповідно, з інфляцією. Так, якщо центральний банк підвищує облікову ставку, то вартість запозичень для банків зростає, що зменшує їх бажання отримати кредит у центральному банку для подальшого кредитування в економіці. Відповідно, знижується рівень грошової пропозиції в країні, і в свою чергу, знижується інфляція. У такому випадку зменшується кредитування економіки і відповідно знижується виробництво. У разі пониження процентної ставки, банки отримують більш дешевий ресурс і більше стимулів для кредитування економіки. Але в даному випадку збільшується грошова пропозиція, що може призводити до зростання інфляції.
НБУ приймав рішення про зниження облікової ставки при мінімальному рівні інфляції: у травні базова інфляція в річному вимірі зменшилася до 0,2%. Відповідно навіть теоретичне збільшення інфляції не буде згубним з соціально-економічної точки зору. Багато економістів вважають прийнятним рівень інфляції у розмірі 2,5% -3% на рік. У даній ситуації НБУ перебуває в куди більш вигідному становищі, ніж його північний сусід. Так, Банк Росії (ЦБ РФ) відмовився знижувати ставку рефінансування з 8,25%, оскільки рівень інфляції в РФ на 3 червня склав 7,4%.
Зниженням процентних ставок/утримуванням їх на рекордно низькому рівні намагаються пожвавити економіку центробанки і в інших країнах. Так, облікова ставка в США (discount rate) вже майже три роки тримається на рівні 0,75% (ставка по федеральних фондах (Federal Funds Rate) залишається від 0 до 0,25). Європейський центральний банк у травні 2013 року також знизив свою облікову ставку до 0.5%. Облікова ставка Банку Японії становить 0,1%. З теоретичної точки зору, політика центробанків США чи Європи у справі активізації кредитування економіки може бути куди більш успішною, ніж НБУ, як мінімум, в силу доступних їм ресурсів. А також свободи від необхідності виконання певних “специфічних” мір, до яктх доводиться вдаватись НБУ. Однак, як показує статистика ЄЦБ, європейські банки скорочують кредитування компаній реального сектора. Наприклад, у березні вони скоротили обсяг кредитів, виданих компаніям, на 2,4% в порівнянні з тим же періодом минулого року. Ринки живуть очікуваннями, і очікування європейців також далекі від оптимізму.
В Україні ж очікування різноманітні. Так, Світовий банк зберіг прогноз зростання ВВП України на рівні 1%, в той час як ЄБРР очікує уповільнення зростання ВВП до -0,5% у 2013 році. Лютневе опитування керівників підприємств, що проводиться співробітниками теруправлінь НБУ показує зниження числа песимістів в частині оцінки збільшення обсягів виробництва: баланс очікувань (різниця між тими, хто сказав “збільшиться” і “зменшиться”) склав -4,7% проти -8,1% кварталом раніше. При цьому потреби в позикових коштах зазначив кожен третій респондент (29,9%).
Але то очікування сторонніх експертів і потенційних клієнтів, а є ще безпосередні “учасники” можливого кредитного свята, які можуть не тільки “знімати вершки” з кредитного пирога, але і ризикують отримати отруєння “поганими” кредитами. Як себе почувають банки, і чи є у них апетит до кредитування?
Банківська система послідовно пухне від ліквідності. Середньоденні залишки на коррахунках банків у червні становлять 26,3 млрд грн, у той час як у першому кварталі аналогічний показник дорівнював 25,6 млрд, а кварталом раніше – 20,3 млрд грн. Але ліквідність ця в основному короткострокова, сформована депозитами до 1 року. А банки знають про те, що населення України передбачуване у своїй непередбачуваності. У разі ознак посилення кризи люди побіжать в банк, щоб конвертувати свої депозити у валюту.
Крім того, обсягів рефінансування НБУ на всіх бажаючих не вистачить. Основна ресурсна база банків – це депозити клієнтів, станом на 1 червня депозити юр. осіб склали 206 млрд грн, та фізичних осіб – 399 млрд грн. При цьому в червні середньозважена ставка за депозитами юр. осіб у національній валюті становить 4,5% для короткострокових і 12,2% для довгострокових депозитів; для фізичних осіб – 16% і 19% відповідно. Дані за кредитними ставками: за кредитами в національній валюті для юридичних осіб 12,5% за короткостроковими та 17,8% за довгостроковими кредитами; для фізичних осіб 24% і 28,5% відповідно.
Такі кредитні ставки можуть приваблювати бізнес, якому потрібні короткострокові кредити, або ж фізичних осіб – любителів дуже гострих фінансовий відчуттів (якщо мова йде про довгострокові кредити). Одночасно, НБУ виступає проти різкого зниження ставок за гривневими депозитами, щоб не допустити відтоку з банківської системи.
(Щоправда, авторові статті хотілося б знати, куди, на думку НБУ, депозити можуть піти, адже альтернативних інструментів інвестування, а саме – фондового ринку, силами уряду не спостерігається, і залишається одна альтернатива – банка скляна).
Крім того, сам НБУ у своєму монетарному звіті за перший квартал 2013 року відзначає серед причин низьких темпів відновлення кредитної діяльності банків проблеми з виконанням судових рішень, зокрема визнання кредитних договорів недійсними і затягування термінів виконання рішень суду.
Чи не виникне в такій ситуації у банків бажання, скориставшись рефінансуванням НБУ, не кредитувати реальний сектор, а почекати збільшення прибутковості і вкластися в ОВДП: не так прибутково, зате спокійно.
Підводячи підсумок, сигнал НБУ, як назвав зниження облікової ставки глава регулятора Ігор Соркін, звернув на себе увагу банків, але скоріше в якості інформаційного приводу, ніж стимулу до дії і реального зниження процентних ставок. Але, як казав, класик: “Блажен, хто вірує – легко йому на світі”. Тому для підняття настрою, можна повірити і НБУ, і в економіку України.
Разом з тим Україна – дивовижна країна, навіть на тлі мінімальної інфляції і зниження облікової ставки, заяву НБУ призвело до дивного ефекту: мало хто захотів побачити в цьому навіть найменший позитив і уми більшості експертів зайняли міркування про валютний курс. А от “що може НБУ” у справі утримання курсу це вже окрема історія.
Вікторія Страхова, експерт з регулювання фінансових ринков
За матеріалами: lb.ua
Поділитися новиною
