1525
Німеччина втомилася від своєї гегемонії
— Світ
Щоб європейські економіки почали відновлюватися, Німеччини потрібно показати їм приклад.
У червні 1963 року, у розпал холодної війни Джон Кеннеді виголосив слова, які дали жителям розірваного на дві частини міста надію. Він сказав: “Ich bin ein Berliner”. Наступного тижня, через півстоліття, Берлін відвідає Барак Обама. Йому там відкриється зовсім інша картина. Об’єднана, сильна, багата Німеччина перетворилася на панівну силу Європи. Франція – друга країна, що разом з Німеччиною утворює ядро Європейського Союзу – слабка і ненадійна; Великобританія загрузла в суперечках про своє членство в ЄС. У сучасній Європі зовсім нічого не відбувається без схвалення і підтримки німецького Канцлера, Ангели Меркель. Пані Меркель, мабуть, самий харизматичний політик Європи. За останні п’ять років – важких років – вона не раз користувалася своєю владою на благо. Але їй властива вроджена обережність, що загострилася зараз, напередодні вересневих виборів. Більше того, її співвітчизники поділяють її небажання брати на себе функції провідника і прикладу для наслідування. У результаті Європа повільно але вірно дрейфує до краю прірви. На ринках, звичайно, зараз набагато спокійніше, ніж у минулому році, але ВВП в Єврозоні скорочується, безробіття перевищило 12%, процес створення структур, необхідних для забезпечення стабільності валютного союзу, знаходиться в точці замерзання, а люди швидко втрачають віру в весь Європейський проект. Якщо Німеччина не збереться з думками, економіка і політика на континенті прийдуть в остаточний занепад.
Історія і все таке
Німеччині заважають взяти на себе функції лідера три перешкоди – усі цілком з’ясовні. Перша і яку найважче побороти – історична. Вже саме слово «лідер» німецькою – Führer – воскрешає жахливі спогади. Німеччина двічі втягувала Європу у війну, тому багато сучасних німців впевнені, що завдання їх країни бути чимось на зразок укрупненої версії Швейцарії – економічно процвітаючою і політично нейтральною. Але сьогодні Європа потребує сильної і владної Німеччини, це відкрито визнає навіть міністр закордонних справ Польщі. Не час йти убік. Німеччина – найбільший кредитор Єврозони, тому їй є що втрачати у разі розвалу валютного союзу. У Південній Європі політика фіскального посилювання незмінно асоціюється з Меркель. Підтримка ЄС серед населення випаровується на очах. Згідно з результатами останніх опитувань громадської думки, 60% іспанців, 75% італійців, 78% греків і навіть 77% французів вважають, що європейська інтеграція зруйнувала їх економіки. Якщо євро розвалиться, відповідати доведеться Німеччині. Друга перешкода, що заважає німцям взяти ситуацію у свої руки – це впевненість у тому, що причиною єврокризи стала безмірна лінь жителів півдня, і якби вони працювали так само ретельно і ефективно, як німці, нічого б такого не сталося. З цієї точки зору рішення виглядає просто: інша Європа повинна стати працьовитою і фінансово обачною, як Німеччина.
У цьому є частка правди. За останні десять років витрати праці на одиницю продукції в Німеччині зросли всього на 5% порівняно з 21% в Італії. Німці провели ряд хворобливих структурних реформ, про які південні країни Європи ніколи всерйоз навіть не замислювалися. Іспанія, в кінцевому рахунку, засукала рукави і взялася за справу, але Італія продовжує відкладати важливі реформи на потім, а Франція і зовсім заперечує їх необхідність: минулого тижня Франсуа Олланд, президент країн, безтурботно оголосив про закінчення єврокризи. І все ж німецький моралізм замішаний на вельми вибірковому прочитанні історії. Німеччина чекає, що південь Європи буде реформуватися в період кризи і тяжких негод, але сама Німеччина порушувала правила дефіциту бюджету, коли проводила реформи. Крім того, своїм нинішнім благополуччям вона багато в чому зобов’язана дешевому євро, на якому піднявся експортний сектор. Більш того, багато позик, що дозволили Південній Європі жити на широку ногу, були видані німецькими банками, і вони ж першими виграють від програм допомоги, що фінансуються Німеччиною. Та й німецька економіка не так вже стабільна, як може здатися на перший погляд. В останні роки в країні не робиться жодних стимулюючих зростання реформ. Через донкіхотську політику в галузі енергетики рахунки за електрику для домогосподарств у Німеччині на 40% вище, ніж у середньому по Європі. А проблема старіючого населення стоїть гостріше. Згідно з прогнозами, в найближчі десять років робоча сила країни скоротиться приблизно на 6,5 млн. осіб – це рівноцінно трудовим ресурсам Баварії. Німеччині життєво необхідна успішна і процвітаюча Європа, а не просто гарний проект або акт благодійності.
Третя перешкода на шляху Меркель – тактична. Є думка, що Німеччина доб’ється більшого, якщо керуватиме з боку. У Європі зростає озлобленість і роздратування, тому занадто багато тевтонської наполегливості дасть зворотний ефект. Більше того, залишається проблема моральної недобросовісності. Якщо Німеччина дасть зрозуміти, що готова платити за рахунками, південні сусіди не захочуть нічого змінювати. Ці твердження не позбавлені здорового глузду, але нинішня позиція Німеччини ще небезпечніша. Терпіння величезної армії безробітних у Європі не безмежне. Банківська система на континенті як і раніше ледве тримається на плаву. А інкременталізм і політика відкладання важких рішень на потім погрожують розвалом валютного союзу.
Бійтеся зомбі
Німеччина, звичайно, права у своєму прагненні змусити жителів півдня реформувати свої економіки. Але підвищення конкурентоспроможності як таке не допоможе повернути економіки периферійних країн на шлях зростання. Чим сильніше скорочуються ціни і зарплати, тим важче ослабленим державам виплачувати свої борги. Фіскальну хватку німці послабили, хоч і з великою неохотою. Але Меркель могла б провести низку реформ, спрямованих на стимулювання зростання. Їй слід було б створити Європейський трансформаційний фонд, який прискорив і полегшив би процес приватизації і збільшив потік інвестицій в країни Південної Європи. Вона могла б підтримати створення єдиного ринку в секторі послуг. Вона могла б активніше стимулювати інвестиції в Німеччині. Як архітектор нової Європи, Німеччина і зовсім нікуди не годиться. Для нормального функціонування Єврозони потрібен повномасштабний банківський союз. Тим часом, Німеччина блокує заходи, спрямовані на його створення, незважаючи на те, що банки-зомбі вже бродять по Європі, загрожуючи самому існуванню євро. Якби Німеччина взяла на себе відповідальність і очолила б створення більш згуртованої Єврозони, порочне коло можна було б розірвати. Півстоліття тому Америка взяла під своє крило вразливу Західну Німеччину не стільки заради самої Німеччини, скільки заради себе. Тепер німцям пора допомогти своїм слабким сусідам, для свого ж блага.
За матеріалами The Economist
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
