1916
Промисловість переживає найглибший спад з вересня 2009 року
— Казна та Політика
Після невеликого поліпшення в квітні 2013 року, в травні виробництво практично у всіх базових галузях промисловості знову різко впало. У порівнянні з травнем минулого року обсяг випуску скоротився на 9,3%. Це найглибше падіння з вересня 2009 року, коли індекс промвиробництва знизився на 18,2%. Головні постраждалі – металурги, хімічне виробництво, електроенергетика і харчова промисловість.
Основна причина погіршення показників – календарний фактор. У травні 2013-го промисловість працювала на три дні менше, ніж у травні минулого року. Додаткова причина – погіршення кон’юнктури на зовнішніх ринках.
Дуже погано
Ціни на металопродукцію на зовнішніх ринках в травні знизилися на 3-5%: гарячекатаний рулон подешевшав на 4,4%, заготівля – на 3%, відзначає аналітик з металургії ІК Concorde Capital Роман Тополюк. Щоб витримувати конкуренцію з боку Туреччини та Китаю на традиційних для України ринках, металургам доводиться торгувати іноді в збиток собі, каже голова київського представництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» (АМКР) Володимир Ткаченко. «Незважаючи на падіння цін, ми нарощуємо випуск, – пояснює він. – Якщо втратити свою частку ринку зараз, повернути її буде дуже важко – займуть конкуренти».
У 2012 році АМКР збільшив виробництво майже на 14%, але отримав збиток у 2,9 млрд гривень проти прибутку в 2 млрд в 2011 році.
Працювати собі в збиток готові не всі. У травні виробництво в металургії впало на 11,8%. Це – найгірший результат з грудня 2012 року.
Через зниження цін частина виробників переорієнтуються з виробництва сталі на залізорудну сировину. Ціни на сировину падають так само стрімко, як і на сталь: у травні 2012-го в Китаї руда коштувала $ 146 за тонну, а в травні 2013-го – $ 110. На інших ринках ціни на руду теж знижуються. «Але вони як і раніше набагато вище собівартості виробництва, і це дозволяє підприємствам якось утримуватися на плаву», – пояснює старший аналітик Dragon Capital Денис Саква.
У першому кварталі 2013 року «Метінвест» Ріната Ахметова скоротив виробництво сталі на 6%, але виробництво залізорудної сировини в холдингу, навпаки, зросло (+1% рік до року).
Якщо металургія переживає спад, то в хімічній промисловості – обвал. З початку року галузь знижує виробництво двозначними темпами. У квітні темпи спаду сповільнилися – до 11,8% проти 23% у березні, але в травні спад знову посилився (-16,2%). Причини – падіння цін на добрива і затовареність виробників, пояснює керівник проекту «Інфоіндустрія» Дмитро Гордейчук. За його словами, на кінець травня запаси карбаміду в Китаї виросли до 7 млн тонн, при тому що річний обсяг виробництва карбаміду в Китаї – 53 млн тонн. Це призвело до зниження цін в Індії та Пакистані – основних експортних ринках для китайських і українських виробників добрив.
Ще один важливий фактор падіння в хімічній галузі – падіння світового споживання титану. Правда, в Group DF International виробництво двоокису титану після трьох місяців спаду повернулося на торішній рівень. Відновити виробництво, за словами співрозмовника Forbes, допоміг той факт, що запаси російських трейдерів, які купують продукцію «Кримського титану», до квітня значно знизилися.
Сильне падіння переживає і видобувна галузь, насамперед – за рахунок зниження видобутку вугілля на 12,6%. Запаси вугілля на генеруючих підприємствах на кінець квітня становили 5,2 млн тонн – це аномально високий рівень для цієї пори року, констатує Саква з Dragon Capital. Такі запаси генеруючі компанії зазвичай роблять тільки на зиму. Шахти, продукція яких зараз нікому не потрібна, згортають видобування.
Свій внесок у посилення падіння виробництва вніс і електроенергетичний сектор (-3,8%). У квітні він зростав за рахунок збільшення експорту. У травні ці поставки впали на 7,4%, причому по одному з ключових ринків – Білорусі – більше, ніж удвічі, з 436 до 170 кВт / год, підкреслює Саква. Монопольний експортер електроенергії – ДТЕК Ріната Ахметова. Представник компанії пояснює спад експорту в травні тим, що Білорусь віддала перевагу закупити додаткові обсяги електроенергії не у ДТЕК, а у литовських гідроелектростанцій.
Недостатньо добре
Однак є й світлі плями. «Ми плануємо, що за результатами року приріст виробництва на нашому підприємстві складе 60-70%», – повідомив глава наглядової ради «Луганськтепловозу» Віктор Бикадоров. Завод, який входить до російського «Трансмашхолдингу», цього року виконує великий контракт на постачання тепловозів в Росію.
У вагонобудуванні справи йдуть куди гірше. З листопада 2012-го по березень 2013 року в Росії діяло обмеження на імпорт лиття виробництва Кременчуцького сталеливарного заводу. Українські вагонобудівні заводи, які використовують це лиття, зупинили виробництво, адже Росія була їх основним покупцем. Але після відносного поліпшення в квітні, відразу після скасування обмежень, у травні виробництво скоротилося відразу на 24,4% порівняно з минулим роком.
Потужності Крюківського вагонобудівного заводу використовуються на 50-60%, відзначає аналітик Concorde Capital Роман Дмитренко. Споживачі в СНД в 2011-2012 роках завершили інтенсивне оновлення свого парку, і в найближчі роки на колишні обсяги продажів вагонобудівникам, на думку Дмитренка, розраховувати не варто.
Приміром, на Стахановському вагонобудівному заводі (СВЗ) з надією дивляться на перспективи ринку спеціалізованих вагонів, насамперед хоперів-зерновозів. «Попит на спеціалізовані вагони став провідним драйвером ринку, – пояснює представник заводу. – За рахунок зростання врожаю зернових та зношеності вагонного парку в Росії і Казахстані попит на зерновози зросте на 15-20% ».
Високий урожай на руку не тільки виробникам зерновозів. Лозівський ковальсько-механічний завод, що входить до групи УПЕК, виробляє комплектуючі для сільгосптехніки. За словами власника УПЖК Анатолія Гіршфельда, виробництво на заводі зросло з початку року на 15%. У другій половині року результат, на його думку, може виявитися ще кращим.
Дар’я Марчак
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
