2219
Америка змінює «газовий» світ: революція в СПГ-галузі (частина 2)
— Енергетика
«…Є у революції початок, немає в революції кінця» – саме такі слова напрошуються в продовження попередньої статті про успіхи Америки у видобутку сланцевого газу. Події на світових енергетичних ринках останніх років переважно визначили подальші плани США, які розгорнулися в несподіваному напрямку. Після значного зростання видобутку газу, переважно за рахунок сланцевого газу, США всерйоз планує стати впливовим світовим експортером газу.
Наслідки катастрофічного цунамі в Японії в квітні 2011 р. продовжували впливати на формування потоків СПГ протягом 2012 р., що призвело до істотних змін на ринку Атлантичного басейну і на Близькому Сході – ринку, який був основним джерелом для задоволення високого попиту енергетики Японії. Комерційний ефект цієї події, ймовірно, продовжиться і після 2012 р., що буде залежати від подальшого перерозподілу товарних потоків газу.
У 2012 р. в світовій ЗПГ-торгівлі, вперше за останні 30 років, був зафіксований спад: країни світу імпортували близько 298 млрд.куб.м, що було на 1,9% менше ніж у 2011 році.
Дві події 2012 р. були особливо помітні на тлі інших: збільшення обсягів реекспорту ЗПГ і прийняття першого остаточного інвестиційного рішення (final investment decision, FID) з експорту СПГ з Північної Америки.
Протягом 2012 р. фактично було реекспортовано 70% СПГ-вантажів (на 60% більше ніж у 2011 році). Частка Європи в реекспорті була надто великою і становила більше ¾. Більшу частину реекспорту забезпечили Іспанія і Бельгія – дві країни Європи, які мають значні законтрактовані обсяги, в т.ч. і для забезпечення регулярного реекспорту.
У той же час можливість реалізації проекту експорту ЗПГ зі США, слід розглядати як набагато більш важливу тенденцію з глибокими комерційними наслідками. Як і очікувалося, в певному сенсі новаторство FID компанії Cheniere Energy (далі – Cheniere) в 2013 р. знайшов нових послідовників. Проект цієї компанії, серед двох десятків інших проектів США і Канади, найбільш наблизився до заключної стадії реалізації.
Інноваційні комерційні принципи ціноутворення проекту Cheniere будуть покладені в основу інших проектів, реалізації яких з нетерпінням чекає велика кількість азіатських імпортерів газу.
Найближчі проекти США щодо створення потужностей для виробництва СПГ
Відповідно до отриманих дозволів, компанія Cheniere почала будівництво 1-ї лінії зрідження газу в рамках існуючого проекту Sabine Pass, який раніше працював на прийом ЗПГ!
Sabine Pass – регазифікаційний термінал Sabine Pass (розташований в Мексиканській затоці: в окрузі Камерон штат Луїзіана, США) був введений в експлуатацію в квітні 2008 р. і спочатку був розрахований на імпорт ЗПГ з Тринідаду і Тобаго, та Норвегії.
Характеристики ЗПГ-терміналу:
- 41,4 млрд.куб.м/рік – потужність на прийом ЗПГ;
- 5 резервуарів (сумарна місткість 800 тис. куб. м) – для зберігання ЗПГ;
- 16 випарників на установці регазифікації;
- 4,3 млрд. куб. ф/добу (≈ 44 млрд.куб.м/рік) – пікова потужність регазифікації;
- 5,3 млрд. куб. ф/добу (≈ 54 млрд.куб.м/рік) – сумарна потужність трубопровідної системи на вході / виході з терміналу;
- 2 причальні платформи для прийому ЗПГ-танкерів;
- 4 спеціальних буксира (допоміжний флот) і ін
Власник і оператор терміналу – компанія Cheniere Energy
Комерційна діяльність з експорту ЗПГ (на лініях № 1 і 2, потужністю 4,5 млн.т / рік кожна) повинна початися в 2016 р., а 2018 планується введення ліній № 3 і 4, аналогічної потужності. У сумі, на терміналі Sabine Pass будуть створені потужності для експорту ЗПГ в обсязі 18 млн. т/рік, які в подальшому можуть бути розширені ще на 9 млн.т (рис.1).
За даними відкритих джерел, Cheniere вже має довгострокові контракти на постачання газу з British Gas (на 5,5 млн.т / рік), Gas Natural (3,5 млн.т / рік), Gail (3,5 млн.т / рік) і Kogas (3,5 млн.т / рік), що свідчить про життєздатність проекту, який кардинально змінить напрямок розвитку енергетичної політики США, а також світову ЗПГ-галузь.
Вже спочатку 2013 плани збільшення експорту американського ЗПГ на світові ринки стали множитися. Підтвердження тому – отримані дозволи на розширення потужностей для виробництва та експорту ЗПГ із США ще на двох терміналах: Freeport LNG і Golden Pass.
Термінал Freeport LNG став другим ЗПГ-експортним проектом США, який був схвалений. У травні 2013 Адміністрація президента США Б. Обами погодила проект потужностей для виробництва та експорту ЗПГ з терміналу Freeport LNG.
Міністерство енергетики США дало дозвіл на реалізацію зазначеного проекту, який передбачає експорт близько 10 млрд.куб.м / рік природного газу (1,4 млрд.куб.ф / добу). Отримання дозволу було необхідне для експорту в країни, з якими у США немає угоди про вільну торгівлю, тобто для основних торговельних партнерів у Європі та Азії. Експорт ЗПГ з терміналу Freeport LNG може початися в 2017 р., проте проект досі потребує схвалення Федеральної комісії з регулювання енергетики США (Federal Energy Regulatory Commission, FERC).
Freeport LNG – регазифікаційний термінал (розташований в Мексиканській затоці, на острові Квантана, в 70 милях на південь від м. Х’юстон, штат Техас, США) був введений в експлуатацію в 2008 р. і спочатку був розрахований на імпорт ЗПГ з Тринідаду і Тобаго, а також з Ємену. Потужність терміналу на прийом становить 18 млрд. куб. м/рік.
Інфраструктура: 2 резервуари (місткість 160 тис.куб.м кожен), установки регазифікації (7 випарників).
Власник і оператор терміналу – компанія Freeport LNG Development, LP
Новий проект на існуючому терміналі Freeport LNG передбачає створення інфраструктури для зрідження газу та подальшого його експорту у вигляді ЗПГ в обсязі близько 13,2 млн.т / рік, що вимагатиме переробки газової сировини в обсязі близько 2 млрд. куб. ф/добу, який буде надходити з системи трубопроводів. Ресурс газу, через існуючу на терміналі Freeport LNG газовимірювальну станцію Stratton Ridge, буде поставлений на виробництво з внутрішньодержавних газопроводів: Dow Pipeline Company, Kinder Morgan Texas Pipeline, LP, Brazoria Interconnector Pipeline.
Компанія Freeport LNG Development, L.P. підписала 20-річні контракти на виробництво ЗПГ для двох великих споживачів Японії: Osaka Gas Co. і Chubu Electric Power Co. За умовами контрактів, в рамках 1-ї черги проекту в 2017 р. Freeport виробить близько 4,4 млн. т. На умовах толлінгової угоди, японські енергетичні компанії будуть купувати і вантажити ЗПГ самостійно. Будівництво ще двох виробничих ліній, які вимагають затвердження, дозволить збільшити загальну потужність зрідження до 13,2 млн. т/рік.
У середині травня 2013 компанії ExxonMobil і Qatar Petroleum International підписали попередню угоду про будівництво (також в штаті Техас) потужностей зі зрідження і експорту природного газу. Згідно з планами, виробничі лінії будуть створені на базі існуючого терміналу Golden Pass, який раніше також був орієнтований на імпорт ЗПГ.
Всього з терміналу планується експортувати до 15,6 млн. т ЗПГ на рік. Остаточне рішення про будівництво буде прийнято після того, як план отримає схвалення уряду США.
Раніше було відомо, що на регазифікаційному терміналі Golden Pass планувалося будівництво 2-ї черги – заводу зі зрідження газу та експортного терміналу, загальною вартістю – $10 млрд.
Golden Pass – регазифікаційний термінал Golden Pass (розташований в Мексиканській затоці: порт Артур, штат Техас, США) введено в експлуатацію в 2010 р. і спочатку був розрахований на імпорт ЗПГ з Катару.
Потужність терміналу на прийом становить 21,4 млрд. куб. м/рік.
Інфраструктура: 5 резервуарів (сумарна місткість 775 тис. куб. м), установки регазифікації.
Власники терміналу: Qatar Petroleum (70%), Exxon (17,6%), Conoco Philips (12,4%).
Оператор – компанія Golden Pass LNG
Попередньо, компанії-учасники проекту погодили, що приймати ЗПГ експортований з Golden Pass буде англійський термінал South Hook LNG у Мілфорд Хевен (Південно-західний Уельс), який спочатку будувався під імпорт катарського газу.
Значення експорту ЗПГ зі США
Як видно, всі нові потужності для експорту американського ЗПГ будуть сконцентровані переважно в Мексиканській затоці, де на місцевому базисному пункті Henry Hub (штат Луїзіана, США) здійснюється перехід прав власності на товар, ціна на який формується на Нью-йоркській товарно-сировинній біржі (New York Mercantile Exchange, NYMEX).
Henry Hub – назва розташованої біля м. Ерат газоперекачувальної станції. На заводі під назвою «Henry», що належить компанії Sabine Pipe Line (підрозділ ChevronTexaco), знаходиться точка перетину («hub») 13 трубопроводів, що забезпечують газом південні і центральні регіони США. Станція Henry Hub вважається найбільшим у США центром спотових і ф’ючерсних торгів природним газом.
Протягом останніх декількох років ціна газу в точці Henry Hub є найнижчою в світі, що посилює конкурентні позиції американського ресурсу на регіональних ринках Європи, Азії та Південної Америки (рис. 3) навіть з урахуванням можливого зростання ціни на американський газ з менше $3 МMBtu – в 2012 р. до $ 4 МMBtu – у найближчому майбутньому.
Примітно, що в 2012 р. вперше СПГ-танкер з Мексиканської затоки перетнув Панамський канал і тим самим відкрив можливість для поставок ЗПГ з Америки до Азії. Ця подія підсилює очікування експорту американського ЗПГ на цей ринок.
Імпортери Азії сподіваються, що ціноутворення на основі цін Henry Hub (що стане можливим завдяки проектам компанії Cheniere та ін) може в майбутньому принести ослаблення нинішньої прив’язки цін на газ, прописаних в довгострокових контрактах, до світових цін на нафту.
У найближчому майбутньому, слід очікувати подальшого зростання попиту на СПГ, особливо в Азії, а також на нових ринках країн Латинської Америки та Близького Сходу. При відсутності швидкого і значного «перезавантаження» ядерного потенціалу Японії, – ситуація на ЗПГ-ринках, ймовірно, залишиться напруженою до 2015 року, коли відбудеться введення нових виробничих ліній. У період 2013-2014 рр.. очікується введення як мінімум 20 млн. тонн/рік (всього лише 8% додатково) нових потужностей для виробництва ЗПГ, а обсяги поставок знову будуть перенаправлятися з Атлантичного басейну – для балансування попиту в Азії. Ближче до 2020 р. і в подальшій перспективі, хвиля реалізації нових проектів: з будівництва СПГ-заводів, переважно в Австралії, і, можливо, в Північній Америці, а також з освоєння перспективних родовищ Східної Африки, – повинні будуть задовольнити зростаючий попит на ринку і підтримувати впевненість у майбутньому подальшому зростанні СПГ-галузі.
За даними відкритих джерел, з посиланням на Міністерство енергетики США, в даний час розглядає близько 20 заявок на дозвіл довгострокового експорту СПГ до країн, які не входять до зони вільної торгівлі. Для реалізації подібних планів потрібні колосальні за обсягом нові потужності для виробництва та експорту ЗПГ, які сумарно оцінюються в близько 260 млрд. куб. м/рік! Деякі розробники подали кілька пропозицій, що охоплюють розширення потужностей в рамках одного і того ж проекту.
260 млрд. куб. м/рік – це багато чи мало? Для порівняння слід вказати, що:
298 млрд. куб. м – обсяг світової торгівлі ЗПГ в 2012 р.;
210 млрд. куб. м – обсяг світового експорту ЗПГ в Азію в 2012 р.;
193 млрд. куб. м – сумарна потужність регазифікаційних терміналів Європи в 2012 р.;
105 млрд. куб. м – існуючі потужності найбільшого в світі виробника ЗПГ – Катару;
60 млрд. куб. м – обсяг експорту ЗПГ до Європи в 2012 р. (понад 80 млрд. куб. м – в 2011 р.) і т.д.
298 млрд. куб. м – обсяг світової торгівлі ЗПГ в 2012 р.;
210 млрд. куб. м – обсяг світового експорту ЗПГ в Азію в 2012 р.;
193 млрд. куб. м – сумарна потужність регазифікаційних терміналів Європи в 2012 р.;
105 млрд. куб. м – існуючі потужності найбільшого в світі виробника ЗПГ – Катару;
60 млрд. куб. м – обсяг експорту ЗПГ до Європи в 2012 р. (понад 80 млрд. куб. м – в 2011 р.) і т.д.
Навіть за умови реалізації менше 50% всіх ЗПГ-експортних проектів і завантаженням терміналів на рівні до 50% (2% у 2012 р.), стає очевидним, що США планує стати вагомим гравцем на регіональних газових ринках світу, і в недалекому майбутньому складе конкуренцію Катару та Австралії, потіснивши їх позиції в АТР і Європі.
Більше того, прихід американського ЗПГ до Європи підкоригує плани «Газпрому» і інших експортерів газу щодо обсягів та вартості ресурсу.
Більше того, прихід американського ЗПГ до Європи підкоригує плани «Газпрому» і інших експортерів газу щодо обсягів та вартості ресурсу.
Зокрема для України це ще одна альтернатива, тому що для реалізації місцевого ЗПГ-проекту одним із джерел ресурсу, поряд з Катаром, тепер розглядається і США.
Александр Лактіонов, кандидат наук
Головний фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії “Смарт Енерджі”
Головний фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії “Смарт Енерджі”
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
