2099
Економіст: згортання QE - катастрофа для США
— Світ
Центральні банки найбільших країн світу турбуються про інфляцію, яка може виникнути внаслідок запуску друкарського верстата. Вони дарма непокояться. У порівнянні з ризиками уповільнення економіки помірна інфляція не становить великої біди. Навпаки, в більшості країн її необхідно вітати, пише на сайті Project Syndicate всесвітньо відомий економіст Кеннет Рогофф.
Вже на початку кризи помірна інфляція (4-6%) для США і Європи була б виключно корисною. Вона пом’якшила б ефект завищених цін на житло і надлишково високих зарплат в деяких галузях економіки.
Тоді існувала поширена думка, що добре налагоджений “V-подібний” процес відновлення вже зовсім близько, і приймати інфляцію було дурною і єретичною ідеєю. Я дотримувався іншої думки, заснованої на дослідженні, що лежить в основі моєї спільної з Кармен Райнхарт книги “Цього разу все по-іншому” 2009 року. Аналіз попередніх глибоких фінансових криз показав, що є всі підстави бути стурбованими тим, що зростання безробіття буде глибоко катастрофічним, а відновлення надзвичайно повільним.
П’ять років по тому державний борг, недержавна заборгованість і зовнішній борг знаходяться на рекордному рівні. Все ще потрібне значне коректування відносних рівнів заробітної плати між основними і периферійними країнами Європи. Проте складається враження, що основні центральні банки світу не помічають цього.
У США Федеральна резервна система ввела ринок боргових зобов’язань в збуджений стан, поширивши сигнальну інформацію про те, що пом’якшення кредитно-грошової політики підходить до завершення. Пропонований вихід з політики пом’якшення відображає перемир’я і тимчасову згоду між “яструбами” і “голубами” Федеральної резервної системи. “Голуби” отримали масштабну ліквідність, проте в умовах зміцнення економіки “яструби” наполягають на припиненні пом’якшення кредитно-грошової політики.
Це сучасний варіант класичного рецепту: почати посилення, перш ніж настане поглиблення інфляції, навіть в умовах, коли трудова зайнятість населення ще повністю не відновилася. Як одного разу сказав ущипливо Вільям Макчесні Мартін, який був головою Федеральної резервної системи в 1950-і і 1960-і роки, робота Центрального банку полягає в тому, щоб “принести чашу з пуншем в самий розпал вечірки”.
Проблема в тому, що це незвичайна рецесія і у великої кількості людей зовсім немає пуншу, не кажучи вже про його занадто велику кількість. Так, існує технічне занепокоєння, що пом’якшення кредитно-грошової політики спотворює вартість активів, але “полопані бульбашки” в даний час не є головним ризиком. В даний час США мають найкращий шанс для стійкого відновлення після фінансової кризи. І буде катастрофа, якщо відновлення економіки буде згорнуто через зайву захопленості традиційними антиінфляційними упередженнями, точно так само, як деякі банки надмірно захоплювалися золотим стандартом в 1920-і і 1930-і роки.
Європейський центральний банк знаходиться повністю в іншій обстановці. У зв’язку з тим що ЄЦБ вже використовує свій балансовий звіт для зниження відсотків по позиках в периферичних країнах єврозони, він обережний у своєму підході до пом’якшення кредитно-грошової політики. Однак більш високий рівень інфляції допоміг би прискорити вкрай необхідне коригування в комерційних банках Європи, в яких багато позик відображаються в бухгалтерських книгах з вартістю, що значно перевищує ринкову. Це також забезпечить обстановку, за якої заробітна плата в Німеччині може збільшуватися без необхідного падіння в периферичних країнах.
Кожен з великих центральних банків у світі може навести переконливі аргументи на користь обережності. І службовці центральних банків наполягають на проведенні структурних реформ і плану для балансування бюджету на тривалий термін, що заслуговує на довіру. Однак, на жаль, ми так і не наблизилися до точки, в якій відповідальні за прийняття політичних рішень люди повинні побоюватися інфляційних ризиків. Вони повинні, скоріше, ще більше наповнювати чашу з пуншем, а не забирати її.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
